Справа № 22-ц-6120/ 2006 року Категорія: трудова
Головуючий 1 інст.- Спірідонов М.О. Доповідач- Швецова Л.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Борової С.А.
суддів - Швецової Л.А., Яцини В.Б.,
при секретарі - Шевченко О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою директора приватного сільскогосподарського підприємства „Чистоводівське" на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства „ Чистоводівське" про стягнення заборгованості з виплати нагороди за вислугу років, середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 26 березня 2000 року вона була прийнята в Приватне сільскогосподарське підприємство „Чистоводівське". 31 березня 2005 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі наказу НОМЕР_1. На день звільнення відповідач не в повному обсязі зробив остаточний розрахунок, не виплатив заборгованість по виплаті винагороди за вислугу років за 2002, 2003, 2004 роки у сумі 2774 грн. 49 коп., яка передбачена колективним договором підприємства і тому просив стягнути вказану суму з відповідача, також позивач просила стягнути 4056 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 2500 грн. суму причиненої моральної шкоди, та 600 грн за надану правову допомогу.
В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за час з 31.03.2005 року по 28.09.2006 року у розмірі 2605 грн. 54 коп., в іншій частині позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував проти стягнення нарахованої і не виплаченої винагороди за вислугу років у сумі 2605 грн. 45 коп, а також відшкодування витрат на правову допомогу, в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення моральної шкоди просив відмовити.
Рішенням Ізюмського міськрайсуду Харківської області від 29 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Постановлено стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Чистоводівське" на користь ОСОБА_1 суму по виплаті винагороди за вислугу років за 2002, 2003, 2004 роки у сумі 2605 грн.54 коп., середню заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку з 31.03.2005 року по 28.09.2006 року у сумі 6114 грн.83 коп., 700 грн. за надання правової допомоги, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В частині стягнення заборгованості за вислугу років рішення підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку з 31.03.2005 року по 28.09.2006 року у сумі 6114 грн. 83 коп. скасувати вважаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права., в іншій частині рішення суду просив залишити без змін.
При цьому посилається на те, що судом не правильно була застосована ч. 1 ст. 117 КЗпП України, оскільки на час виникнення правовідносин діяла ч. З ст. 117 КЗпП України, при застосуванні якої необхідно було враховувати розмір заробітної платі, яку отримував позивач після звільнення.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Судовим розглядом встановлено, що позивач працювала у відповідача, звільнилася за власним бажанням 31.03.2005 р. При звільненні відповідач не провів з нею остаточний розрахунок: не виплатив нараховану винагороду за вислугу років за 2002, 2003 та 2004 роки у розмірі 2774,49 грн.
Задовольняючи позов щодо стягнення винагороди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем порушене право позивача на отримання зазначеної винагороди за вислугу років, яка передбачена колективним договором працівників ПСП «Чистоводівське», входить до складу заробітної плати працівника, підтверджується наявними у справі документами, та не сплачена позивачу з вини відповідача, внаслідок чого позивач має право на отримання відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.
Задовольняючи позов щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, районний суд при обчисленні суми стягнення врахував весь час, на протязі якого не проводився повний розрахунок: з дати звільнення до дня ухвалення рішення суду.
Проте в цій частині рішення районного суду свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, що згідно з положеннями п. 4 ч. і ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки наведена норма закону пов'язує час набуття права на стягнення середнього заробітку з днем фактичного розрахунку, а в даному випадку на момент звернення з позовом фактичний розрахунок з позивачем не було проведено, то суд першої інстанції правильно застосував ст. 117 КЗпП України в редакції на час встановлення такого права, яка згідно Закону України від 05 січня 2006 року не передбачає врахування в розмірі відшкодування за затримку остаточного розрахунку суми заробітної плати, отриманої за новим місцем роботи. У даному випадку застосовується закон, чинний на чаю стягнення середнього заробітку за період, який визначається після пред'явлення позову.
Однак, оскільки ст. 233 КЗпП України надає працівникові тримісячний строк для звернення з заявою про вирішення такого трудового спору безпосередньо до районного суду і цей строк відповідно до висновків, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», є матеріальним, - то порушене право ОСОБА_1 на отримання зазначеного у ст. 117 КЗпП України відшкодування підлягає захисту в межах тримісячного строку.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.
Крім цього, ч. З ст. 137 ЦПК України передбачає, що суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.
Так, 6.12.2006 року апеляційним судом Харківської області був наданий запит директору ПСП „Чистоводівське" щодо середнього заробітку ОСОБА_1, який отримав 6.12.2006 року представник позивача адвокат ОСОБА_2, і який також повинен був отримати відповідь, однак в судове засідання відповідь надана не була, крім цього представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'аявився, про причину не явки суд не повідомив, у зв"язку з чим, судова колегія вважає вказані дії як не надання доказів і тому для розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 враховує розмір заробітної плати, наданий відповідачем суду першої інстанції, а саме 104,19 грн. ( а.с. 20)
Виходячи з наведеного правового обгрунтування, належний до сплати позивачу відповідачем розмір відшкодування за затримку остаточного розрахунку складає: 104,19грн. х 3 міс. = 312,57 грн.
З цих же підстав в іншій частині позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню, тому апеляційну скаргу також необхідно задовольнити частково.
Посилання представника позивача на те, що КЗпП України передбачає стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а оскільки такий розрахунок ще не проведений, то районний суд ухвалив правильне рішення, є безпідставним. Так, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є не стягненням зарплати, право на яке згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України яким-небудь строком не обмежується, а - одноразовою санкцією. Оскільки у даному випадку розглядався спір про застосування одноразової санкції за несвоєчасне проведення розрахунку, то до цих правовідносин застосовуються правила ч. 1 ст. 233 КЗпП України, проте позивач звернулася до суду з цими вимогами лише через три роки. Стаття 238 КЗпП України, яка передбачає можливість судом винести рішення про виплату робітнику відповідної суми без обмеження яким-небудь строком не виключає необхідності застосування ч. 1 ст. 233 цього ж Кодексу, оскільки право винести таке рішення при розгляді трудового спору надається у разі дотримання строків звернення до суду з заявою про розгляд трудового спору.
Крім того, відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України покладається на відповідача оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення у справі, які згідно постанови КМУ від 21.12.2005р. № 1258, складають 30 гри. та відповідно до Наказу ДСА України від 03.08.2006р. № 78 перераховуються на спеціальні реєстраційні рахунки апеляційних загальних судів.
В іншій частині рішення суду не оскаржується і залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. З ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу директора ПСП «Чистоводівське» задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2006 року змінити.
Стягнути з ПСП «Чистоводівське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 312,57 грн.
В іншій частині (стягнення винагороди та правової допомоги, відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди) рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ПСП «Чистоводівське» 30 грн. витрати на інфо,рмаційно-техничне забезпечення розгляду справи на р/рахунок 37311006000174, МФО 851011 в банку УДК в Харківській області (отримувач- апеляційний суд Харківської області).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді колегії: