донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.06.2014 справа №25/37/09

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Дучал Н.М., Ушенко Л.В.

При секретарі: Склярук С.І.

за участю представників сторін:

від кредитора:не з'явився

від боржника: Ліквідатор Багмет С.В. - пост. ГСЗО від 03.06.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Нафта» Багмета Сергія Володимировича м. Запоріжжя

на ухвалу господарського суду від Запорізької області 18.02.2014р.

у справі№ 25/37/09 /суддя Шевченко Т.М./

за заявою кредитора до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» м. Бориспіль Київської області товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Нафта» м.Запоріжжя

пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Нафта» Багмет С.В. звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2014р. у справі № 25/37/09 за заявою кредитора ТОВ «Промислові мастила» до ТОВ «Бі-Нафта» про банкрутство.

В апеляційній скарзі ліквідатор просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду від 18.02.2014р. та прийняти нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_5 в задоволенні скарги на дії ліквідатора.

В обґрунтування доводів апелянт вказує про те, що господарським судом неправомірно розглянуто скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на дії ліквідатора від 14.07.2009р., оскільки вони не надавали заяви про визнання кредиторських вимог, а отже, не набули статусу учасника у справі про банкрутство. Крім того, заборгованість з заробітної плати ОСОБА_5 була виплачена у повному обсязі. Також скаржник вважає, що господарський суд безпідставно визнав вимоги ОСОБА_5 у сумі 25 213,15грн. та включив їх до другої черги задоволення, оскільки на його думку, заборгованість за авансовими платежами підлягає включенню до четвертої черги задоволення. З огляду на це, ліквідатор дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог ст.ст. 1, 14, 25, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р. (далі-Закон).

Ухвалою від 19.05.2014р. Донецьким апеляційним господарським судом апеляційна скарга прийнята до провадження.

Від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2014р. без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора залишити без задоволення, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Ухвалою від 02.02.2009р. господарський суд Запорізької області за заявою кредитора ТОВ «Промислові мастила» порушив справу про банкрутство ТОВ «Бі-Нафта» на підставі ст.ст. 11, 12 Закону за загальною процедурою.

За результатами підготовчого засідання ухвалою від 02.03.2009р. суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора, ввів процедуру розпорядження майном, призначив розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Багмета С.В.; зобов'язав ініціюючого кредитора здійснити публікацію про порушення справи про банкрутство.

В газеті «Голос України» № 51 (4551) від 21.03.2009р. здійснено публікацію про порушення справи про банкрутство.

За результатами попереднього засідання ухвалою від 06.05.2009р. суд першої інстанції затвердив реєстр вимог кредиторів, в тому числі заборгованість з заробітної плати перед працівниками боржника у сумі 66 403,38грн., до складу якої входить й заборгованість з заробітної плати перед ОСОБА_5 у сумі 52 607,97грн. згідно наявних у справі відомостей, які вносяться до реєстру окремо (а.с.61,71-72 т.2).

Постановою від 03.06.2009р. господарський суд Запорізької області визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Багмета С.В.

В газеті «Голос України» № 112 (4612) від 19.06.2009р. опубліковано оголошення про визнання ТОВ «Бі-Нафта» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а.с.137 т.2).

Ухвалою від 16.12.2013р. господарський суд Запорізької області (суддя Шевченко Т.М.) прийняв до розгляду скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 14.07.2009р. № 124 на дії ліквідатора.

За результатами розгляду вказаної скарги ухвалою від 18.02.2014р. господарський суд задовольнив частково скаргу на дії ліквідатора; визнав неправомірними дії ліквідатора Багмета С.В. щодо перерахування ним 17.06.2009р. з розрахункового рахунка банкрута ТОВ "Бі-Нафта" на рахунок ФОП Багмета С.В. 10 765,00грн. та 40 625,00грн.; направив відповідну інформацію в прокуратуру Запорізької області щодо перевірки наявності в діях ліквідатора Багмета С.В. ознак злочину; зобов'язав Багмета С.В. включити до реєстру вимог кредиторів поточні вимоги ОСОБА_5 у сумі 6 486,83грн. до другої черги задоволення; в іншій частині скарги відмовив.

Ухвала суду мотивована тим, що працівниками підприємства ТОВ "Бі-Нафта" - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були визнані кредиторами у цій справі, 14.07.2009р. було подано до суду заяву, якою оскаржуються дії ліквідатора щодо невиплати працівникам підприємства заборгованості по авансовим звітам у розмірі 25 213,15грн., не сплати податків та бюджетних платежів, щодо викрадення та присвоєння ліквідатором Багметом С.В. в червні 2009р. грошових коштів банкрута у розмірі 40 000грн. Також заявники скарги просили зупинити процедуру ліквідації ТОВ "Бі-Нафта", призупинити закриття справи, притягнути ліквідатора до відповідальності за привласнення грошових коштів; зобов'язати ліквідатора сплатити працівникам підприємства 25 213,15грн.

Судом встановлено, що згідно виписки АТ "УкрСиббанк" за період з 12.06.2009р. по 30.06.2009р. ліквідатором Багметом С.В. 17.06.2009р. з розрахункового рахунку банкрута на рахунок ФОП Багмета С.В. було перераховано за платіжними дорученнями: 10 765,00грн з призначенням платежу "погашення заборгованості першої черги у справі про банкрутство 25/37/09, відшкодування витрат арбітражного керуючого згідно постанови господарського суду від 03.06.2009" та 40 625,00грн. з призначенням платежу "погашення заборгованості першої черги у справі про банкрутство 25/37/09 оплата послуг арбітражного керуючого за травень 2009 року згідно постанови господарського суду" (а.с.13 т.3).

Отже, грошові кошти у вказаних сумах були списані арбітражним керуючим Багметом С.В. з розрахункового рахунку банкрута через два тижні після визнання боржника банкрутом та призначення його ліквідатором у справі.

Аналізуючи зміст призначення платежу, зазначеного в платіжних дорученнях щодо перерахування грошових коштів боржника на рахунок ФОП Багмета С.В., слід зазначити, що у травні 2009р. арбітражний керуючий Багмет С.В. виконував функції розпорядника майна боржника і оплата послуг розпорядника майна ТОВ "Бі-Нафта", згідно з постановою суду від 03.06.2009р., погашається за рахунок ініціюючого кредитора - ТОВ "Промислові мастила", а не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника.

Судом зазначено, що згідно протоколу № 1 від 18.05.2009р. комітетом кредиторів встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого з моменту його призначення і до першого засідання комітету кредиторів у розмірі 3 495,83грн. за кожен місяць та загальна сума складає 8 739,58грн., яка повинна бути сплачена ініціюючим кредитором - ТОВ "Промислові мастила". Також у протоколі вказано, що оплата послуг розпорядника майна з 18.05.2009р. встановлюється у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх повноважень та сплачується за рахунок коштів боржника. Крім того, встановлено розмір відшкодування витрат розпорядника майна у сумі 1 170,00грн., а саме, витрати на проведення фінансового аналізу боржника.

Проте, постановою господарського суду від 03.06.2009р. про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури затверджено на підставі рішення комітету кредиторів №1 від 18.05.2009р. оплату послуг розпорядника майна у сумі 8739,58грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

Протоколом № 1 від 12.06.2009р. комітетом кредиторів встановлено оплату послуг ліквідатора Багмета С.В. в сумі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора боржника за рахунок коштів боржника. Але розмір оплати послуг ліквідатора в порушення норм ч. 14 ст. 3-1 Закону господарським судом не затверджувався.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції встановлено, що звіт про оплату послуг, про відшкодування витрат арбітражного керуючого Багмета С.В. у цій справі про банкрутство на дату перерахування ліквідатором Багметом С.В. на свій рахунок коштів у сумах 10 765грн. та 40 625грн., комітетом кредиторів не розглядався, рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду не затверджувався.

З огляду на вищенаведене, господарський суд Запорізької області дійшов висновку про неправомірне перерахування 17.06.2009р. ліквідатором на свій рахунок грошових коштів у сумі 10 765,00грн. та 40 625,00грн., оскільки такі дії ліквідатора суперечать приписам Закону.

Стосовно наявної заборгованості перед ОСОБА_5 по авансовим звітам, яка складає 25 213,15грн. господарський суд зазначив наступне.

Борг банкрута перед працівником підприємства (ТОВ "Бі-Нафта") ОСОБА_5 по авансовим звітам у сумі 18 012,32грн. на підставі відомостей бухгалтерського обліку був включений ліквідатором до реєстру вимог конкурсних кредиторів, який затверджений ухвалою господарського суду 06.05.2009р. (а.с.61,71-72 т.2).Ця ухвала суду не скасована.

В процесі розгляду справи встановлено, що заборгованість банкрута перед ОСОБА_5 по авансовим звітам за період лютий-травень 2009р. складала 6 486,83грн., що підтверджується копіями авансових звітів за лютий-травень 2009р. та доданими до них документами, оригінали яких надані ліквідатором у судовому засіданні. Оскільки вказана заборгованість у сумі 6 486,83грн. виникла перед ОСОБА_5 після порушення провадження у справі про банкрутство, то вказана заборгованість є поточною і підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги задоволення.

Проте, судом відмовлено у визнанні боргу банкрута перед ОСОБА_5 по авансовим звітам у сумі 380,00грн., оскільки заборгованість не підтверджена належними доказами.

З урахуванням вимог ст. 25 Закону суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є кредитором у справі, тому має право подавати скаргу на дії ліквідатора.

Судом першої інстанції визнані необґрунтованими вимоги ОСОБА_5 щодо зупинення процедури ліквідації підприємства. Стосовно вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання ліквідатора виплатити працівникам банкрута заборгованість по авансовим звітам суд зазначив, що погашення кредиторських вимог здійснюється ліквідатором за рахунок майна боржника в порядку черговості, визначеної судом.

Проаналізувавши копії матеріалів справи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Нафта» Багмета С.В. не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2013р., вже касаційним судом встановлено факт неналежного перерахування 17.06.2009р. грошових коштів ліквідатором арбітражним керуючим Багметом С.В. у сумі 10 765грн. та 40 625грн., а саме: вказана сума була списана арбітражним керуючим Багметом С.В. через два тижні після визнання боржника банкрутом та призначення його ліквідатором боржника. Крім того, в травні 2009 року арбітражний керуючий Багмет С.В. виконував обов'язки розпорядника майна боржника, а не ліквідатора ТОВ "Бі-Нафта". Також згідно постанови господарського суду Запорізької області від 03.06.2009р. у справі № 25/37/09 рішенням комітету кредиторів від 18.05.2009р. ТОВ "Бі-Нафта" встановлено оплату послуг розпорядника майна боржника в розмірі 8 739,58 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

На засіданні комітету кредиторів ТОВ "Бі-Нафта" 12.06.2009р. затверджено оплату послуг ліквідатора боржника арбітражного керуючого Багмет С.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора боржника, за рахунок коштів боржника.

У зазначеній постанові суду касаційної інстанції також відображено, що господарським судом при розгляді заяви кредиторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 14.09.2009р. взагалі не було перевірено розмір та обґрунтованість отриманих ліквідатором боржника Багмет С.В. сум на оплату послуг та відшкодування витрат.

Стосовно несплати по авансовим звітам працівникам боржника суми 25 213,15грн. у постанові ВГСУ від 12.11.2013р. вказано, що ліквідатором боржника 16.06.2009р. перераховано заборгованість боржника по заробітній платі працівникам на загальну суму 42783,04грн. (ОСОБА_7 - 11 471,60грн., ОСОБА_8 - 1 396,46грн., ОСОБА_5 - 29 914,98грн.), а визнана заборгованість по заробітній платі працівників ТОВ "Бі-Нафта" становить 66 403,38грн. і в дану суму включена заборгованість по авансовим звітам перед працівниками боржника в сумі 18 012,32грн. Але обставини справи, викладені в заяві ОСОБА_5, щодо наявності заборгованості ТОВ "Бі-Нафта" по авансовим звітам перед працівниками боржника взагалі не досліджувались в суді першої інстанції.

Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що при новому розгляду скарги на дії ліквідатора від 14.07.2009р. господарський суд Запорізької області, прийняв ухвалу від 18.02.2014р. за результатами розгляду скарги з урахуванням зауважень Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 12.11.2013р. у справі № 25/37/09.

Господарським судом Запорізької області в ухвалі від 18.02.2014р. було вказано, що матеріалами справи підтверджено борг банкрута перед ОСОБА_5 по авансовим звітам у сумі 18 012,32грн., згідно відомостей бухгалтерського обліку, вказана сума боргу була включена розпорядником майна Багметом С.В. у загальній сумі грошових зобов'язань боржника до реєстру вимог конкурсних кредиторів, що був затверджений ухвалою суду 06.05.2009р.

Крім того, судом першої інстанції встановлена заборгованість банкрута перед ОСОБА_5 по авансовим звітам за період лютий-травень 2009р. у сумі 6 486,83грн. Як вказано в оскаржуваній ухвалі зазначене підтверджено копіями авансових звітів за лютий - травень 2009р. та доданими до них документами, оригінали яких надані ліквідатором у справі для огляду в судовому засіданні. Отже, вказана заборгованість виникла вже після порушення справи про банкрутство (02.02.2009р.), тобто є поточною.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про включення цієї заборгованості до другої черги задоволення, оскільки заборгованість виникла перед працівником боржника при виконанні ним певних обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута.

Тому доводи апелянта щодо включення вказаної заборгованості перед працівником у 4 чергу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на вищевикладене.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали права подавати скаргу на дії ліквідатора, оскільки не є учасниками у цій справі про банкрутство з огляду на наступне.

Ще ухвалою від 06.05.2009р., винесеної за результатами попереднього засідання, суд першої інстанції затвердив реєстр вимог кредиторів, куди також була включена заборгованість з заробітної плати перед працівниками боржника у сумі 66 403,38грн., до складу якої входить й заборгованість з заробітної плати перед ОСОБА_5 у сумі 52 607,97грн. та ОСОБА_6 у сумі 13 032,65грн. (а.с.61,71-72 т.2).

Стосовно набуття статусу кредитора у справі № 25/37/09 було зазначено й в постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2013р.: «…працівниками підприємства ТОВ "Бі-Нафта" - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які визнані кредиторами по справі, 14.07.2009р. подано до суду заяву, якою оскаржуються дії ліквідатора..» (стор. 4 постанови).

Безпідставність перерахування ліквідатором грошових коштів у сумі 10 765грн. та 40 625грн. на його особистий банківський рахунок після винесення господарським судом постанови від 03.06.2009р. була встановлена постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2013р. у справі № 25/37/09 (сторінка 5 постанови).

До того ж, апеляційний суд погоджується з доводами господарського суду, оскільки дійсно, з наявних у матеріалах справи банківських виписках з 12.06.2009р. по 30.06.2009р. вбачається, що 17.06.2009р. ліквідатор Багмет С.В. перерахував на свій рахунок 10 765,00грн., де зазначено призначення платежу "погашення заборгованості першої черги у справі про банкрутство 25/37/09, відшкодування витрат арбітражного керуючого згідно постанови господарського суду від 03.06.2009" та 40 625,00грн. з зазначенням платежу "погашення заборгованості першої черги у справі про банкрутство 25/37/09 оплата послуг арбітражного керуючого за травень 2009 року згідно постанови господарського суду" (а.с.13 т.3).

Однак, господарським судом у постанові від 03.06.2009р. затверджена оплата послуг розпорядника майна Багмета С.В. за рахунок ініціюючого кредитора. Вказана постанова судами вищих інстанцій скасована не була, тобто є чинною.

Що стосується розміру оплати послуг арбітражного керуючого в якості розпорядника майном та в якості ліквідатора, відшкодування його витрат в процедурі банкрутства, то до проведення будь-яких розрахунків з арбітражним керуючим вказані питання повинні бути предметом розгляду комітету кредиторів з прийняттям відповідного рішення, та в подальшому обов'язково затверджуються ухвалою господарського суду. Ані рішення комітету кредиторів, ані ухвали господарського суду станом на 17.06.2009р. не приймались та в матеріалах справи відсутні.

Отже, ліквідатор Багмет С.В. в супереч існуючого судового рішення та діючим нормам ст.ст. 3-1, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р. передчасно перерахував грошові кошти боржника на власний рахунок без наявності правових підстав для таких дій.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Запорізької області, викладених в ухвалі від 18.02.2014р. у справі № 25/37/09. Тому апеляційна скарга ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Нафта» Багмета Сергія Володимировича не підлягає задоволенню, а ухвала суду від 18.02.2014р. у справі № 25/37/09 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Нафта» Багмета Сергія Володимировича м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2014р. у справі № 25/37/09 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2014р. у справі № 25/37/09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

Л.В. Ушенко

Надруковано:11 прим.:

1.боржнику,7.кредиторам

1. до справу, 1.ГСЗО

1. ДАГС