Єдиний унікальний номер 258/1527/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4760/2014

Категорія - 27 Головуючий у 1 інстанції - Юр'єва Т.І.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Ларіної Н.О.

Принцевської В.П.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої на підставі довіреності від імені ОСОБА_3, на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» (далі Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором карткового кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2007 р. між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір карткового кредиту б/н на суму 5000 грн. з фіксованим лімітом 5000 грн. з базовою процентною ставкою 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки (тобто до січня 2009 р.). Прийняті на себе зобов'язання відповідач виконував неналежним чином, в результаті чого за станом на 31.12.2013 р. в нього утворилася заборгованість в розмірі 13706 грн. 72 грн., яка складає: заборгованість за кредитом - 3022 грн. 51 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9555 грн. 32 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., та штраф (процентна складова) - 628 грн. 89 коп. Вказану заборгованість та судові витрати просили стягнути на їх користь.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2014 року позовні вимоги Банку були задоволені у повному обсязі: на їх користь з відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту стягнуто 13706 грн. 72 коп. та судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог Банку. В ході слухання справи судом першої інстанції було достовірно встановлено, що при фіксованому ліміті 5000 грн. відповідачу в період з 01.08.2007 р. по 16.11.2007 р. було видано кредит в сумі 3022 грн. 51 коп. При цьому його погашення, відповідно до п. 5.4. Умов та правил надання банківських послуг, повинно відбутися не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, тобто 31.01.2009 р. Таким чином, в ході слухання справи судом встановлено, що про порушене право Банку стало відомо 01.02.2009 р. оскільки з позовними вимогами останній звернувся до суду 11.02.2014 р., то у суду були всі підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку з порушенням позовної давності, про застосування якої відповідачем було заявлено до ухвалення рішення.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Відповідач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами і обґрунтовано дійшов висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань, які відповідачем виконувалися неналежним чином.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 20.07.2007 р. між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір карткового кредиту б/н з фіксованим лімітом 5000 грн. з базовою процентною ставкою 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. В період з 01.08.2007 р. по 16.11.2007 р. ОСОБА_3 був виданий кредит в сумі 3022 грн. 51 коп. Згідно Умов та правил надання банківських послуг, строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки до січня 2009 р. Прийняті на себе зобов'язання відповідач виконував неналежним чином, в результаті чого за станом на 31.12.2013 р. в нього утворилася заборгованість в розмірі 13706 грн. 72 грн., яка складає: заборгованість за кредитом - 3022 грн. 51 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9555 грн. 32 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., та штраф (процентна складова) - 628 грн. 89 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 526 та ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір сторонами підписаний, що свідчить про досягнення домовленості щодо всіх істотних його умов. Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання і надав відповідачу кошти в розмірі і на умовах, визначених Договором. Відповідач прийняті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, про що свідчить наявність заборгованості.

Разом з тим, як вбачається з п. 5.4. Умов та правил надання банківських послуг, строк погашення кредиту у повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці. При цьому, на платіжній картці ОСОБА_3 останній місяць платежу зазначений січень 2009 р.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно позовної заяви Банку, вони звернулися до суду із позовом про стягнення заборгованості 11.02.2014 р.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом першої інстанції Банк звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про застосування якої відповідачем було заявлено у відповідності з вимогами ст. 267 ЦК України.

За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог Банку. Тим більш, що останнім питання про поновлення пропущеного строку, який у відповідності з вимогами ст. 73 ЦПК України у певних випадках може бути відновлений, не ставилося. Доказів переривання відповідачем перебігу строку позовної давності Банком не представлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої на підставі довіреності від імені ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2014 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову, пред'явленому до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором карткового кредиту, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: