Єдиний унікальний номер 219/7189/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4970/2014
Категорія - 27 Головуючий у 1 інстанції - Шевченко Л.В.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Ларіної Н.О.
Принцевської В.П.
при секретарі: Стефановій Я.Д..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайсуду Донецької області від 09 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі Банк) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року Банк звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір «Автопакет» №733743/КА. На підставі вказаного договору ОСОБА_2 був наданий споживчий кредит цільового призначення (придбання автомобілю ВАЗ-21101) у розмірі 45880 грн. під 19,9% річних на залишок заборгованості строком на сім років (до 23.12.2014 р.). На забезпечення виконання умов договору, позичальником був переданий під заставу транспортний засіб, придбаний за кредитні кошти, а ОСОБА_3 виступив поручителем.
Прийняті на себе зобов'язання за Договором ОСОБА_2 виконував неналежним чином, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 81808 грн. 04 коп., яку просили стягнути на їх користь з відповідачів у солідарному порядку. Також просили стягнути на їх користь судові витрати.
В ході слухання справи Банк позовні вимоги вточнив і просив стягнути на їх користь з відповідачів у солідарному порядку заборгованість по кредиту за станом на 11 листопада 2013 р. у розмірі 58233 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом - 41569 грн. 27 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7471 грн. 64 коп., пеня за прострочення оплати кредиту - 3456 грн. 04 коп. та пеня за прострочену оплату процентів за користування кредитом - 4461 грн. 03 коп., а також індексація за прострочення оплати кредити та процентів у загальній сумі 1275 грн. 88 коп., зменшення якої відбулося за рахунок реалізованого предмету застави.
Рішенням Артемівського міськрайсуду від 09 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» були задоволені частково: на їх користь з відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість за договором кредиту в сумі 56957 грн. 98 коп., яка складає з заборгованості за кредитом - 41569 грн. 27 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7471 грн. 64 коп., пені за прострочення оплати кредиту - 3456 грн. 04 коп. та пені за прострочену оплату процентів за користування кредитом - 4461 грн. 03 коп. В іншій частині вимог відмовлено. Крім того, з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку стягнуто судові витрати в розмірі 805 грн. 32 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити..
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції не звернув уваги на умови договору кредиту. Так умовами договору передбачено, що Банк набуває права вимагати від поручителя виконання договору у разі невиконання позичальником грошового зобов'язання в цілому або в будь-якій його частині при умові обов'язкового його повідомлення про необхідність виконання зобов'язання. Вказані умови договору Банком не були виконані і дані обставини судом першої інстанції не перевірені. Також поза увагою суду залишилася судова практика і вимоги ч.1 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється у разі збільшення відповідальності поручителя без згоди останнього. Банк не повідомив поручителя про неналежне виконання умов договору позичальником, чим штучно збільшив суму заборгованості, що виключає можливість її стягнення з поручителя. Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги Банку, суд неправильно визначив суми судового збору.
До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволення, а рішення суду в частині стягнення судового збору зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги Банку.
Разом з тим, при розподілу судових витрат у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни судового рішення.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 24 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір «Автопакет» №733743/КА, за яким відповідачі набули статусу: ОСОБА_2 - позичальник, ОСОБА_3 - поручитель (далі Договір). За вказаним Договором ОСОБА_2 отримав споживчий кредит цільового призначення (придбання автомобілю ВАЗ-21101) у розмірі 45880 грн. під 19,9% річних на залишок заборгованості строком на сім років (до 23.12.2014 р.), погашення якого необхідно було проводити шляхом внесення у встановлений Договором термін мінімально необхідного платежу в розмірі 1029 грн. На забезпечення виконання грошового зобов'язання за Договором, позичальником був переданий під заставу транспортний засіб, придбаний за кредитні кошти, а ОСОБА_3 виступив поручителем.
Прийняті на себе зобов'язання за Договором ОСОБА_2 виконував неналежним чином, в результаті чого утворилася заборгованість, на погашення якої позичальником 03.09.2013 р. Банку був переданий для реалізації предмет застави. Транспортний засіб був реалізований у листопаді 2013 р. за 28000 грн., після зарахування яких в рахунок погашення заборгованості її розмір склав 58233 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом - 41569 грн. 27 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7471 грн. 64 коп., пеня за прострочення оплати кредиту - 3456 грн. 04 коп. та пеня за прострочену оплату процентів за користування кредитом - 4461 грн. 03 коп., а також індексація за прострочення оплати кредити та процентів у загальній сумі 1275 грн. 88 коп.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту, підписання якого сторонами свідчить про досягнення між ними домовленості щодо всіх його істотних умов.
Крім того, відповідно до вимог ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В ході слухання справи судом встановлено, що на забезпечення виконання умов Договору, між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання відповідати за невиконання умов Договору позичальником у повному обсязі. Вказаний договір та обсяг відповідальності відповідачем ОСОБА_3 не оспорюється.
Більш того, поручителем рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості за кредитом у солідарному порядку з позичальником не оскаржене.
Як вбачається з п.3.2.3. Договору, відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язання, так і невиконання зобов'язань в цілому.
При цьому, згідно п.3.2.5. Банк набуває права вимоги від поручителя виконання зобов'язання, що витікає з даного Договору, при умові якщо в установлений Договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи будь-якій його частині, вони не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника.
Як встановлено судом першої інстанції в ході слухання справи, строк дії Договору до 23.12.2014 р.. Крім того, між його сторонами досягнуто домовленості про збільшення строку позовної давності до 10 років. Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості останній платіж від ОСОБА_2 надійшов 20.02.2013 р. в розмірі 2600 грн., які у відповідності з умовами Договору були зараховані на погашення пені, нарахованої за прострочення процентів. У серпні 2013 р. Банк звернувся до суду із позовом і в період розгляду справи позичальником на погашення кредиту позивачу 03.09.2013 р. був переданий предмет застави. Після реалізації транспортного засобу за 28000 грн., 08.11.2013 р. вказані кошти були також зараховані на погашення пені.
Відповідно до вимог 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Виходячи з наведеного та встановлених судом обставин, хоча останній платіж по кредиту ОСОБА_2 був здійснений у січні 2009 р., у даному випадку відбулося переривання перебігу позовної давності діями позичальника, які свідчать про визнання ним свого боргу. Вказані висновки підтверджуються також доводами останнього, викладеними в апеляційній скарзі, в якій він хоча і просить скасувати рішення у повному обсязі, однак при цьому посилається лише на порушення щодо поручителя.
Факти визнання поручителем боргу і обізнаності про його утворення відповідачем ОСОБА_3 не оспорюються. Більш того, про обізнаність останнього про наявність вимоги про стягнення заборгованості свідчить отримання ним копії позовної заяви, яка і є одним з різновидів вимоги. При цьому, поручителем не було прийнято заходів щодо її виконання і у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові за вказаних обставин.
Враховуючи зазначене, доводи апелянта про відсутність у суду першої інстанції підстав для стягнення заборгованості з поручителя, якому в обов'язковому порядку Банком не було направлено повідомлення-вимогу, є необґрунтованими.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про вимоги ч.1 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється у разі збільшення відповідальності поручителя без згоди останнього, оскільки вони безпідставні. Сума заборгованості за Договором збільшилася у зв'язку з неналежним виконанням його умов, з якими позичальник і поручитель погодилися, підписавши договір.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення заборгованості за Договором кредиту відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Разом з тим, стягуючи на користь Банку судові витрати у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, в порушення вимог ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції неправильно застосував порядок їх нарахування.
Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, як вбачається з вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви Банком був сплачений судовий збір в розмірі 818 грн. 08 коп. Рішенням суду уточнені позовні вимоги Банку були задоволені у повному обсязі і на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість в розмірі 56957 грн. 98 коп.
Виходячи з наведеного, розмір судового збору складає 569 грн. 58 коп., який і підлягає стягненню на користь Банку з відповідачів у солідарному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайсуду Донецької області від 09 квітня 2014 року в частині судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судовий збір в розмірі 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 58 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: