Єдиний унікальний номер 227/1650/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4714/2014

Категорія - 26 Головуючий у 1 інстанції - Лаврушин О.М.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Принцевської В.П.

Ларіної Н.О.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайсуду Донецької області від 17 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 17 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 18000 грн. Крім того з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів на підтвердження їх вини в спричиненні моральної шкоди. В ході слухання справи судом першої інстанції не встановлено: факт наявності такої шкоди, протиправність дій підприємства, з яким потерпілий знаходився у трудових відносинах; причинний зв'язок між діями та наслідками. Укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про характер роботи та умови праці, на виконання якої надав свою згоду. При цьому, позивач усвідомлював наслідки, які можуть мати місце у зв'язку з виконанням тяжкої фізичної роботи у шкідливих умовах.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

При розгляді справи судом було встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, які входили до складу ДП «Добропіллявугілля». Останнім часом ОСОБА_2 працював у виробничому структурному підрозділу «Шахта «Добропільська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в якості ГрОЗа підземного п'ятого розряду. За час роботи на вугільному підприємстві позивач отримав професійне захворювання - хронічна вертеброгенна радикулопатія, за яким на підставі висновку МСЕК від 12.11.2013 р. йому вперше встановлено втрату професійної працездатності 50% безстроково.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах. Працюючи на підземних роботах, він отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну попереково-крижову радикулопатію. Обставинами виникнення захворювання, як вбачається з акту розслідування, встановлено відступ від технологічного регламенту та той факт, що рівень механізації та автоматизації виробничого процесу складає 70 %.

Вказані обставини свідчать про наявність вини відповідача, на якого згідно вищевказаного діючого законодавства, покладено обов'язок створення безпечних умов праці.

Виходячи з наведеного, доводи апелянта про відсутність вини підприємства у заподіянні позивачу моральної шкоди є необґрунтованими.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В результаті пошкодження здоров'я позивач дійсно відчуває моральні страждання, оскільки вимушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту. Згідно наданих доказів, враховуючи стан здоров'я потерпілого, суд правильно визначив розмір грошової компенсації, який підлягає стягненню з підприємства і який встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, з додержанням принципів розумності та справедливості.

Відповідачем надані ОСОБА_2 докази на підтвердження своїх позовних вимог не спростовані. Переоцінка ж доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального законодавства не входить до компетенції апеляційного суду.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про відсутність у позивача доказів спричинення моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: