ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2006 р.

Справа №  4/226

                                                  

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.розглянувши справу № 4/226

За позовом Державного  науково-виробничого підприємства  “Прилади, автоматика,  системи” м.Київ  

До відповідача Державної  холдінгової компанії “Олександріявугілля” м.Олександрія    Кіровоградської   області

про  стягнення  61085 грн. 50 коп.    

                                                                               

Представники сторін:

від позивача - Твердохлєбов Є.Г. , довіреність № 23/50  від 11.07.06 ;

від відповідача - участі не брав   ;

СУТЬ СПРАВИ :

Заявлено позов про стягнення 61085 грн. 50 коп. боргу за  виконані   роботи  по  створенню  науково-технічної  продукції,   з  яких 39 000 грн. основного   боргу,  12168 грн. втрати від  інфляції,  3217 грн.  3% річних   та  6695 грн. пені.

Сторони, про час і місце проведення засідання господарського суду належним чином повідомлено, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу №388154  29.06.06 р. та  позивачу  №388162 від 29.06.06 р. Господарський суд  вважає, що відсутні  підстави  для  відкладення  розгляду  справи, передбачені ст.77 Господарського  процесуального кодексу  України

Розглянувши   справу за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України, заслухавши пояснення представника  позивача,  проаналізувавши  правовідносини між сторонами спору та  надавши їм  юридичну   оцінку, господарський суд, -

                                             В С Т А Н О В И В :

          

Господарським судом м. Києва розглянута господарська справа №21/66 за позовом   Державної  холдінгової   компанії   «Олександріявугілля»  до   Державного науково-виробничого підприємства «Прилади, автоматика, системи»  та  ухвалою   суду   від  27 січня 2003 року  затверджена мирова угода.

За  умовами  мирової угоди  Державна холдінгова компанія «Олександріявугілля» відмовилася від позову   та  зобов'язалася здійснити повний розрахунок за виконані роботи в сумі 39 000 грн.   протягом 15 днів після підписання акту прийомки-передачі згідно з умовами розділу З Договору 200/50 від 14.06.2001 р. та Державне науково-виробниче підприємство «Прилади,  автоматика, системи» зобов'язалося виконати пусконалагоджувальні роботи відповідно до  умов договору 200/50 від 14.06.2001 р. до 30.07.2003 р.,  відшкодувати  витрати по сплаті державного мита та за послуги по інформаційно-технічне забезпечення процесу за вище вказаним позовом.

Позивач   повністю виконав свої зобов'язання за мировою угодою, і виконав роботи та здав їх Відповідачу,   про що 30 липня 2003 р. був складений АКТ здачі-прийняття науково-технічної продукції. Однак Відповідач свої зобов'язання щодо сплати 39 000,00 грн. не виконав.    

Таким  чином, господарський  суд приходить  до висновку, що  позовні вимоги в  частині  стягнення  заборгованості  підлягають   до повного  задоволення, з  відповідача   підлягає до стягнення  39 000 грн.                

Крім  того,   за приписом  с татті 625  Цивільного Кодексу України передбачено, що  боржник,  який  прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань» від 22 грудня 1996 року № 543/96-ВР встановлено,  що  пеня за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта   банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання  чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума  зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності  одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються  за  рахунок бюджету - на зменшення їх фінансування. Розглянувши  позовні вимоги та   провівши відповідні розрахунки, господарський суд  вважає за   можливе  задовольнити  позовні вимоги  частково,  враховуючи  наступне.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з З0 липня 2003 року до   теперішнього  часу, за  що   відповідно  до офіційного індексу  інфляції  від  повинен сплатити      втрати від   інфляції в  розмірі 12485 грн. 72 коп., 3% річних в   розмірі 3315 грн. та пеню в розмірі  3347 грн. 50 коп.,   а   разом з сумою основного богу  58148 грн. 22 коп. Господарський суд не погоджується з  позицією позивача  щодо стягнення  з відповідача  пені  за 1 рік, оскільки відповідно  до  п.6 ст.232 Господарського кодексу  України  нарахування  штрафних  санкцій за   прострочення  виконання  зобов'язання , якщо інше  не встановлено  законом або договором, припиняється  через шість місяців від  дня, коли  зобов'язання  мало  бути виконано. Таким  чином  розмір  пені  складає   3347 грн. 50 коп. та  підлягає до стягнення з відповідача.           Підставою для проведення  вказаних стягнень є вимоги  закону відносно того, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору /ст.526 Цивільного кодексу України/.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, який  набрав чинності 01.01.2004 року до відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо  тих прав  і  обов'язків, які  продовжують  існувати або виникли після  набрання чинності цими положеннями. Таким чином , права і  обов'язки  позивача і  відповідача, які виникли на виконання умов   вказаного  договору  щодо фінансових зобов'язань  відповідача, продовжували  існувати між  сторонами після  набрання  чинності  Господарським  та Цивільним кодексами України і  підлягали  захисту в судовому  порядку як  на час  звернення  позивача  до суду так і на  час  розгляду  справи судом.

Відповідно до ст..193 Господарського Кодексу  України суб'єкти господарювання та  інші  учасники господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним  чином відповідно до закону, іншими законами або договорами.

Державне мито,  відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно  до розміру  задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись     ст.ст.33,36,43,49,75,80,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                             В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити  частково.

2.Стягнути  з Державної  холдінгової компанії “Олександріявугілля”

м.Олександрія    Кіровоградської   області проспект  Леніна  77 р/р 26009000095001 в АКБ “Надра” м. Олександрії  МФО 323602  суму  заборгованості в  розмірі  58148 грн.22 коп.,  судові    витрати  по сплаті   державного мита в  розмірі 581 грн.15 коп. та    послуг на   інформаційно-технічне  забезпечення судового   процесу в   розмірі 112 грн.10 коп., а всього  58841 грн. 47 коп. на  користь Державного  науково-виробничого підприємства  “Прилади, автоматика,  системи”   04107  м.Київ  вул. Нагірна  22 р/р 26007200002008 в  Шевченківському  відділенні  УСБ  м. Києва  МФО 322089  код  16308556.

Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.

В решті  позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі, протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

  

Суддя

Ю. І. Хилько