ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2006 р.

Справа №  4/214

                                                  

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  № 4/214

за позовом  Асоціації “Насіння  Кіровоградщини” м.Кіровоград

до  сільськогосподарського  товариства з  обмеженою відповідальністю  “Ранок” с. Мала  Помічна  Новоукраїнського району Кіровоградської  області

про стягнення  33137  грн. 26 коп заборгованості.

Представники сторін:

від позивача - Новосад М.М., директор   ;

від відповідача: участі не приймали.  Про час і місце судового засідання сторони повідомленні належним чином  у відповідності до вимог  Інструкції з  діловодства в господарських судах  України.. Відповідач не скористався правом на участь представників в засіданні суду.  

Заявлено позов про стягнення боргу в розмірі 33137 грн. 26 коп. за  поставлене на  умовах  товарного  кредиту  насіння та судових витрат з  сільськогосподарського  товариства з  обмеженою відповідальністю  “Ранок”.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити  в  повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав. Позовної вимоги не заперечив. Доказів погашення заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи  на  підставі  ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-  

                                                     ВСТАНОВИВ:

          

Відповідно договору б/н від 04.03.2004р. Сільськогосподарському  товариству з обмеженою  відповідальністю  “Ранок”  (відповідачеві) асоціацією “Насіння Кіровоградщини” (позивачем)  було продано на умовах  товарного  кредиту  насіння гібриду соняшника „Еней" - 600 кг, гібриду „Запорізький 32"-600 кг, сої сорту „Медея" 2-ї репродукції - 2000 кг. Загальна вартість відпущеного товару складала 24240 грн.

Товар отримали преставники відповідача  Коваленко О.В. — по довіреності ЯЗ А № 200543 від 15.03.2004 року та Зеленський П.М. - по довіреності ЯЗА № 200456 від 01.04.2004 року.

На підтвердження одержання товару виписані накладні № 381 від 15.03.2004 року та № 470а від 01.04.2004 року та відповідно податкові накладні № 99 від 16.03.2004 року і № 166 від 19.04.2004 року. Узгоджений сторонами   термін розрахунку по договору - 21 листопада 2004 року.

За прострочення оплати передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості, але не більше 2-х облікових ставок Національного банку України. На виконання умов договору відповідач перерахував 20.09.2004 року 2500 грн. Залишок боргу не оплатив до цього часу. Заявлені  позивачем  претензії  щодо  погашення  заборгованості  залишені  відповідачем   без реагування. На час   звернення  позивача  до суду    прострочення складає 495 днів.  Від проведення  взаємозвірки розрахункових операцій  відповідач  ухиляється.

Проаналізувавши  правовідносини, що  склались  між  сторонами  спору  та  надавши  їм   юридичну  оцінку, господарський суд  приходить  до переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до повного  задоволення, з  відповідача    необхідно  стягнути   суму заборгованості в  повному  обсязі   21740 грн.

Висновок  про обґрунтованість позовних вимог та  необхідність  поновлення  порушеного  права  позивача  суд робить на  підставі  слідуючого.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі продажу товару. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товару. Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній та податковій накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання насіння про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно на всю суму, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов’язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача  фактично визнав, оскільки акт звірки заборгованості, доказів належного виконання зобов’язання суду не надав. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.  Позивачем  подано  до суду  матеріали із яких  вбачається, що керівник підприємства - відповідача  Слободяник  А.Г.  ухиляється  від виконання  своїх  службових  обов'язків, зокрема  не  взяв  участь у  проведенні  звірки взаєморозрахунків. Так, згідно  до  відповіді  ДПІ в Новоукраїнському районі  №642/26-14 від  11.07.2006 року   керівник  СТОВ “Ранок”  не з'являється  за  отриманням вилучених  раніше у зв'язку  з проведенням  планової  перевірки  бухгалтерських  документів. Згідно  довідки  Новоукраїнської  райдержадміністрації №26-55/2 від  11.07.2006 року    та   довідки Головного  управління  статистики в Кіровоградській  області  керівником  СТОВ “Ранок”  значиться   Слободяник  А.Г.

Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг 21740 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає  21740 грн. Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Поряд з цим, на  підставі    припису ст.625  Цивільного  кодексу України  підлягають  до  задоволення вимоги  позивача  щодо стягнення  з відповідача   витрат втрат від інфляції за період з грудня  2004 року  по лютий  2006 року  включно в  розмірі  3025 грн., оскільки   боржник, який   прострочив  виконання  грошового  зобов'язання , на вимогу  кредитора  повинен   сплатити суму    боргу з  урахуванням т  встановленого   рівня  інфляції  за весь час  прострочення, а  також три  проценти річних від  простроченої суми, якщо інший  розмір  процентів не  встановлений  договором  або   законом.

Заявлену позивачем до стягнення  суму  втрат  від  інфляції в  розмірі  3318 грн.85 коп.  суд визнає  помилковою, яка  не підтвердилась  при проведенні  перерахунку в судовому засіданні  за  участю  позивача, тому  вважає за необхідне  провести  стягнення  втрат від інфляції частково в  розмірі   3025 грн. На  підставі  ст.625 Цивільного  кодексу  України  підлягають  до стягнення  також  три проценти річних в  розмірі  884 грн.47 коп. за  495 дні   прострочення   платежу. Згідно  до умов п.4 Договору  підлягає  до стягнення  пеня  в розмірі  4717 грн.28 коп. За приписом ст.549 Цивільного кодексу  України пенею є  неустойка, що  обчислюється  у  відсотках від  суми несвоєчасно виконаного   грошового  зобов'язання  за кожен  день  прострочення виконання.   

Поряд з цим, судом залишаються без задоволення вимоги позивача щодо стягнення  2358 грн. 64 коп. на підставі  ст. 536 Цивільного кодексу України,  оскільки позивачем на вимогу  суду не подано  докази  про  те, що  між сторонами  спору  були  узгоджені  питання  про   розмір  процентів за  користування   чужими  грошовими  коштами. Згідно  до ст. 536 Цивільного кодексу України розмір  процентів  за користування  чужими  грошовими  коштами встановлюється  договором, законом  або іншим актом  цивільного  законодавства.

Також  судом  залишається  без  задоволення, оскільки суд  вважає за необхідне  відмовити в  задоволенні  клопотання  про  вжиття  заходів  для  забезпечення  позову у  вигляді  арешту  майна і  коштів  відповідача, оскільки  позивачем  не  подано  доказів того, що  невжиття таких  заходів  може  утруднити чи  зробити  неможливим виконання  рішення  господарського  суду.

Крім того, позивачем  не конкретизовано  які  саме  заходи  до  забезпечення   позову  він  вважає за необхідне  застосувати арешт на  майно чи на кошти та не  подано  доказів  про наявність  такого у   відповідача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 303 грн. 63 коп. державного мита та 108 грн. 12 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Керуючись  ст..ст. 11, 526,639,655,691 ЦК України  ст. ст.49, 82, 84 ГПК  України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  сільськогосподарського  товариства з  обмеженою відповідальністю  “Ранок” с. Мала  Помічна  Новоукраїнського району Кіровоградської  області   р/р 260051841 в ОД АППБ "Аваль", МФО 323538 код 04342181 заборгованість в  розмірі  21740 грн.,  втрати від інфляції в  розмірі  3025 грн.,  три проценти річних в  розмірі   884 грн. 47 коп., пеню в розмірі  4717 грн. 28 коп. на  загальну суму  30366 грн. 75 коп та суму   витрат на  сплату  державного мита в розмірі  303 грн. 63 коп. та    затрат на   інформаційно-технічне  забезпечення судового   процесу в  розмірі  108 грн. 12 коп. на користь   Асоціації “Насіння  Кіровоградщини” м.Кіровоград  вул.Тімірязєва  84 р/р 26006301331596 в Промінвестбанку м. Кіровограда, МФО 323301 код 23099389.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог   відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

  

Суддя

Ю. І. Хилько