АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/2008/2014 Головуючий у 1й інстанції: Сирбул О.Ф.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарях Заліській Г.Г., Задорожному А.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 23 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10, треті особи - Орган опіки та піклування Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м.Києва про встановлення батьківства та стягнення аліментів,-

УСТАНОВИЛА:

В червні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до громадянина Республіки Португалія ОСОБА_10 про встановлення батьківства та стягнення аліментів. Позовні вимоги в ході розгляду справи уточнила та просила визнати ОСОБА_10 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов»язати ВРАЦС Дарницького районного управління юстиції у м.Києві внести зміни до актового запису від 12 жовтян 2010 року за №3484 про народження ОСОБА_3, та в графі батько вказати - ОСОБА_10; стягнути з ОСОБА_10 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні 2009 році познайомилася з відповідачем, який є громадянином іншої держави, в них склалися близькі стосунки, з 22 грудня 2009 року по 05 січня 2010 року їздила до відповідача в Португалію, де вони підтримували близькі стосунки. У період цих стосунків позивач завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила доньку.

У період вагітності та після народження дитини відповідач вважав дитину своєю дочкою, бачився з нею, допомагав матеріально, обіцяв документально підтвердити своє батьківство, проте, в подальшому спілкування припинив.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу, посилаючись на ст.128 СК України, обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги обставин їхніх взаємних стосунків та приєднаних до справи документів, зокрема фотознімків. Вказує на відсутність в справі документів, які подавала до суду (довідка з банку про переказ грошей та довідка про надіслання іграшок). Посилається на те, що судом не допитано свідків, які могли б підтвердити відношення відповідача до дитини а також на те, що суд неналежно повідомляв відповідача про розгляд справи.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом за місцем проживання, вказаним позивачем.

Представники 3-х осіб в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, свідків, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася дитина ОСОБА_3, про що ВРАЦС Дарницького районного управління юстиції у м.Києві 12 жовтня 2010 року зроблено актовий запис №3484.

Згідно даних Свідоцтва про народження мати дитини - ОСОБА_1.

Згідно даних Свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 у зв»язку із державною реєстрацією шлюбу 12 липня 2013 року змінила прізвище на «ОСОБА_1».

Згідно даних Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст.135 Сімейного кодексу України відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Відповідно до ст.128 СК України за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження походження дитини від відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону, ґрунтуються на матеріалах справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом першої інстанції наданих позивачем доказів є безпідставними, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані фотокартки та копія закордонного паспорта із візою Республіки Португалія, які не містять відомостей, що засвідчували б походження дитини від певної особи, про що вірно зроблено висновки судом першої інстанції.

Дані довідки з банку про переказ грошових коштів та довідки про надіслання іграшок, на які посилається позивач, також не містять інформації щодо предмету доказування, оскільки самі по собі не свідчать про біологічний зв»язок між дитиною та відповідачем та не містять інформації, яка давала б можливість зробити такі висновки.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи відхиляються колегією суддів, оскільки відповідач повідомлявся відповідно до положень Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (ратифікована Україною 19 жовтня 2000 року Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах») шляхом направлення окремого доручення компетентному суду Португалії із зазначенням визначеної позивачем адреси. Вказане доручення компетентним органом не виконано із вказівкою на відсутність ОСОБА_10 за вказаною у документах адресою, зі слів сусідів установлено, що за цією адресою проживає подружня пара, яка з відповідачем не знайома.

Доводи апеляційної скарги щодо ухвалення судом першої інстанції рішення без врахування даних показів свідків перевірені судом апеляційної інстанції.

Допитана в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що їй не відомо чи проживали сторони разом. Відповідача бачила один раз, коли позивач з ним та дитиною відвідувала свідка. При цьому, свідок спостерігала доброзичливе ставлення до дитини, але не володіє іноземною мовою, відтак не могла особисто з відповідачем спілкуватись.

Допитаний в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що є братом позивача, з відповідачем спілкувався вперше восени 2009 року в м.Києві. Відомо, що вони разом зустрічали Новий 2010 рік, багато спілкувались по телефону, відповідач передавав грошові кошти, іграшки. В 2011 року відповідач приїжджав до м.Києва, мешкав в квартирі у позивача, добре ставився до дитини, з позивачем збирались укласти шлюб.

З письмових пояснень ОСОБА_8, засвідчених приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу 19 травня 2014 року, убачається, що про обставини спілкування сторін їй відомо зі слів позивача.

Оцінюючи дані показів зазначених вище осіб, колегія суддів уважає, що такі покази також не містять об»єктивних даних, які б засвідчували походження дитини саме від відповідача, а ґрунтуються на суб»єктивному сприйнятті певної інформації, відтак не можуть уважатися належними та допустимими доказами.

Окрім того, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідно до ухвали від 29 квітня 2013 року була призначена судова медико-генетична експертиза, на вирішення якої поставлено питання про підтвердження біологічного батьківства відповідача відносно дитини, проте експертиза залишена без виконання. З матеріалів справи убачається, що жодних достовірних відомостей про місце проживання або місце перебування відповідача суду не надано, відтак відсутні підстави уважати про ухилення відповідача від проведення такої експертизи, що виключає можливість застосування ст.146 ЦПК України.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Жодних відомостей, які б засвідчували походження дитини від ОСОБА_10, матеріали справи не містять, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання батьківства та відповідно стягнення аліментів.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова