Львівський апеляційний адміністративний суд

П о с т а н о в а

І м е н е м     У к р а ї н и

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу

за апеляційною скаргоюОСОБА_1

на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у справі №2-а-8/08

за адміністративним позовомОСОБА_1

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, Державної податкової адміністрації України

про зобов'язання виключити особисту інформацію із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та проставити у паспорт відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом в якому просить зобов'язати Ковельську міжрайонну державну податкову інспекцію Волинської області виключити ідентифікаційний номер, присвоєний їй та всю інформацію про мене з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і надалі не вносити будь-яку інформацію про неї у цей інформаційний фонд. Зробити у її паспорті на одній із сторінок 7, 8 або 9 відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера такого змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера» завірити її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою цієї ДПІ. Зобов'язати відповідача здійснювати облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку по паспортних даних, без застосування ідентифікаційного номера.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є прихожанкою Української Православної Церкви, через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у зв'язку з чим зверталась до Ковельської МДПІ із заявою щодо виключення інформації про неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, та зробити у паспорті громадянина України відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Ковельською МДПІ було роз'яснено, що зазначена процедура визначається Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним Наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19 жовтня 2004 року, тому їй необхідно оформити проставлення цієї відмітки відповідно до зазначеного Порядку. Оскільки Порядком встановлено, окрім внесення відмітки про право здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера, внесення додаткової інформації та покладення певних обов'язків на заявника, позивач вважає, що Порядок внесення зазначеної відмітки у паспорт не відповідає нормам Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР, іншим законам України та Конституції України. Прохає зобов'язати Ковельську МДПІ виключити особисту інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, проставити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та зобов'язати здійснювати облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за паспортними даними, без використання ідентифікаційного номера.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у справі №2-а-8/08 в задовленні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить, скасувати постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у справі №2-а-8/08 та винести нове рішення, яким зобов'язати Державну податкову адміністрацію України виключити ідентифікаційний номер і всю інформацію про неї з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів і надалі не вносити будь-якої інформації про мене у цей інформаційний фонд; зробити у її паспорті відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера на підставі лише паспортних даних (без подання персональних даних за формою № В2); здійснювати облік фізичної особи, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що при винесенні постанови суд не врахував її доказів невідповідності Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР (у редакції Закону України від 16 липня 1999 року № 1003-ХІV) та іншим Законам і Конституції України. Апелянт вважає, що є незаконною вимога Порядку щодо подання за особистим підписом 40 пунктів персональних даних, серед яких є також ідентифікаційний номер, відмовившись від якого, вона вже не може ніде більше його використовувати. Зовсім незрозуміло, чому при реєстрації у Державному реєстрі фізичної особи згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» до облікової картки заносяться лише 6 пунктів особистих даних, а для виключення з Державного реєстру чомусь вимагається внесена в комп'ютер аж 40 пунктів персональних даних.

Рекомендації податкової служби і суду зробити відмітку у її паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера згідно теперішнього Порядку примушують її надавати зайві персональні дані, документи, просити вносити у паспорт відмітку з «номером довідки», облікувати мене як платника податків «за серією та номером паспорта» та інше, що не передбачено законодавством і про що конкретно йдеться в її позовній заяві.

Місцевому суду всього цього обґрунтування виявилось недостатньо, щоб визнати, що підзаконний акт, яким є Порядок проставлення відмітки в паспорті, фактично позбавляє її права, наданого Законом України від 16 липня 1999 року №1003-ХІV, існувати без ідентифікаційного номера. Судом залишено поза увагою нехтування податкової служби її колишньою відмовою від ідентифікаційного номера, яку не хочуть визнати офіційною, хоча відповідна заява подавалась нею у письмовій формі, а відповідь на неї у зв'язку з більш, ніж п'ятирічним періодом бездіяльності податківців щодо виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 1003-ХІV слугувала їй всюди замість відмітки у паспорті. Саме визнання судом раніше поданої нею заяви про відмову від особистого коду дійсною позбавляє необхідності ще раз повторювати відмову по заяві за розробленим зразком, а отже робить можливим проставлення відповідної відмітки у паспорті за рішенням суду, як це здійснювалося до впровадження Порядку.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задоволити частково.

Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у справі №2-а-8/08 - скасувати та постановити нову, якою зобов'язати Ковельську міжрайонну державну податкову інспекцію Волинської області виключити ідентифікаційний номерОСОБА_1 та всю інформацію про неї з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.