У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 15 лютого 2005 року

ОСОБА_1,

1956 року народження, судимого:04.04.1990 р. за ст. ч. 2 ст.206 КК України на 4 роки позбавлення волі; 06.07.1998 р. за ч. 4 ст. 140  КК України - на 8 років позбавлення волі,  

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі. 

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2005 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

            ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02.11.2004 р. у Балтському районі Одеської області, повторно, із проникненням у житло, вчинив таємне викрадення майна свого брата - ОСОБА_2вартістю 1 512  грн.

            За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на: невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування або пом'якшити покарання.

            Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

            Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у суді визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину і не оспорював фактичні обставини справи. З огляду на це, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи. При цьому ОСОБА_1у було роз'яснено зміст ч. 3 ст. 299 КПК України. Це підтверджується даними протоколу судового засідання, на який не приносились зауваження (а.с.93, 105). Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується також показаннями потерпілого ОСОБА_2та свідків ОСОБА_3 й ОСОБА_4., даними, що містяться в протоколах слідчих дій, яким суд дав належну оцінку.

Отже, встановлені по справі фактичні обставини свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Його дії за ч. 3 ст.185  КК України кваліфіковано правильно.

            Твердження засудженого у касаційній скарзі про те, що призначене йому покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та його особі, є безпідставними.

Як видно зі справи, ОСОБА_1 втретє притягується до кримінальної відповідальності. Належних висновків із попередніх засуджень для себе він не зробив. Звільнившись із місць позбавлення волі, він знову вчинив злочин. Це свідчить про стійкість установки особи на ведення злочинного способу життя й у подальшому.

За таких обставин суд призначив ОСОБА_1у наближене до мінімального за санкцією ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі, яке відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення немає.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

            Виходячи з викладеного та, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, - 

У Х В А Л И Л А :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1.  

         Судді:

 КОЛЕСНИК М.А.               СЕЛІВОН О.Ф.                 ШЕВЧЕНКО Т.В.