АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-50/2008р.                                Головуючий 1-ї інстанції Андрощук В.В.

Категорія: ч. 2  ст.  121 КК                           Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних

справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Ржепецького О.П.

суддів Погорєлової'Г.М. ,  Пісного І.М.

за участю прокурора Омеляна В.М.

захисника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну

справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського

районного суду м.  Миколаєва від 24.10.2007 p.,  яким

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя м.  Миколаєва,  не судимого,

- засуджено за ч. 2  ст.  121 КК України до 10-ти років позбавлення волі. Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь міськфінвідділу м.  Миколаєва 749, 32 грн.; на користь   ОСОБА_3 929, 29 грн. в рахунок погашення матеріальної шкоди.

Засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому,  що 16.05.2007р. близько 4 години,  у дворі будинку № 172 по вул.  Дзержинського в м.  Миколаєві між ним та ОСОБА_4,  з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах,  на грунті неприязних стосунків виникла сварка,  в ході якої засуджений,  маючи умисел на спричинення тяжких тілесних пошкоджень,  наніс Яновській удар рукою в область голови,  від якого остання упала на землю. Передбачаючи можливість її побиття потерпіла почала кричати та звати на допомогу.

Усвідомлюючи,  що крики ОСОБА_4 можуть бути почуті сусідами,  ОСОБА_2 затягнув Яновські додому в кв. №8 вказаного будинку,  де з метою реалізації свого умислу,  умисно наніс останній не менше 5-6-ти ударів в область черевної порожнини,  спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження.

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 померла в ЛШМД м.  Миколаєва 29.05.2007р.

2

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок районного суду,  перекваліфікувавши його дії на ч. 1  ст.  119 КК України оскільки на його думку ні на досудовому слідстві ні в судовому засіданні не здобуто доказів наявності в його діях умислу на спричинення смерті потерпілій.

Крім того вважає що суд необгрунтовано не прийняв до уваги обставини,  що пом'якшують його вину,  а саме повного визнання своєї вини,  щирого каяття,  допомоги в розкритті злочину і призначив максимальне покарання,  передбачене санкцією ч.2 статті 121 КК України.

Заслухавши доповідь судді; захисника ОСОБА_1  в підтримання апеляції засудженого ОСОБА_2,  який просив її задовольнити за викладених в ній підстав; думку прокурора про залишення апеляції без задоволення,  а вироку без зміни внаслідок його законності та обгрунтованості; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія судців вважає,  що вирок апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину передбаченого  ст. 121 ч.2 КК України за обставин встановлених судом,  відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами,  детальний аналіз яких наведений у вироку.

Так,  винність засудженого у вчиненні вищевказаного злочину підтверджена сукупністю досліджених судом доказів,  що містяться в показаннях потерпілої ОСОБА_4 (під час досудового слідства а.с. 34-37) щодо нанесення їй ударів в живіт ногою ОСОБА_2 під час сварки,  свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 щодо побиття ОСОБА_2 ОСОБА_4.

Не заперечував встановлених судом обставин й сам засуджений.

Крім того винність засудженого підтверджена й об'єктивними даними,  що містяться у висновках судово-медичної експертизи,  якими встановлено,  що тілесні ушкодження у ОСОБА_4 утворилися внаслідок нанесення неодноразових ударів взутими ногами в область живота.

Судова колегія розцінює як неспроможні доводи засудженого в апеляції та його захисника щодо відсутності умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень що спричинили смерть потерпілої.

Характер самих дій засудженого,  що він неодноразово (5-6 разів) наносив удари взутою ногою в живіт потрепілій свідчать про наявність умислу на спричинення саме таких тілесних ушкоджень. А настання смерті ОСОБА_4 має прямий причинний зв'язок з діями ОСОБА_2.

3

Тому посилання засудженого в апеляції,  та захисника ОСОБА_1  в їх підтримання,  на необережний харатер дій ОСОБА_2 безпідставні,  а дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2  ст.  121 КК України і підстав для їх перекваліфікації колегія суддів не знаходить.

Призначаючи покарання суд послався на тяжкість вчиненого засудженим злочину та дані про його особу. Як обтяжуючу покарання обставину суд врахував вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того,  суд,  мотивуючи призначення покарання,  послався й на наявність у засудженого неповнолітньої дитини,  але не врахував цю обставину як пом'якшуючу покарання,  вказавши що в матеріалах справи відсутні дані про спільне з дитиною мешкання засудженого та знаходження дитини на утриманні ОСОБА_2

Проте в матеріалах справи відсутні й дані які б спростовували утримування засудженим дитини. Тому у суду не було підстав не враховувати зазначену обставину як пом'якшучу покарання.

За таких обставин,  з урахуванням й того,  що ОСОБА_2 є несудимою особою та сприяв розкриттю злочину,  колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити йому покарання,  оскільки призначене покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок його суворості.

Керуючись  ст. 365,  366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м.  Миколаєва від 24 жовтня 2007р відносно ОСОБА_2 змінити.

Призначене ОСОБА_2 за ч.2  ст. 121 КК України покарання пом'якшити до 8 (восьми) років позбавлення волі.

В решті вищезазначений вирок залишити без зміни.