АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11- 9/ 08                                                          Головуючий 1- ї інстанції

Категорія: ч.2  ст. 286 КК                                                Закутського В.І.

України                                                                             Доповідач апеляційного суду

Войтовський С. А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 січня 2008 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Ржепецького О.П.

суддів - Гулого В.П.,  Войтовського С. А.

за участю прокурора- Семещенка О.П.

засудженого- ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника Вознесенського міжрайонного прокурора на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 листопада 2007 року,  яким

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець с.  Таврийське Бериславського району Херсонської області,  раніше не судимий,

- засуджений за ч.2  ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі  ст. 75 КК України ОСОБА_1  звільнений від відбування покарання з випробуванням,  з іспитовим строком 2 роки.

На підставі  ст. 76 КК України він зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

2

Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на користь: потерпілої ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 70.000 грн; Херсонської обласної клінічної лікарні - 1.538 грнЛО коп.; науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Миколаївській області - 1.788 грн.94 коп.

Вироком суду ОСОБА_1  визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

18 серпня 2007 року ОСОБА_1 ,  керуючи на підставі договору оренди автомобілем "КАМАЗ-55102" держ.номер НОМЕР_1 з автопричепом "СЗАП-8527" держ.номер НОМЕР_2,  які належать на праві приватної власності ОСОБА_4,  перевіривши технічний стан автомобіля та причепа і,  впевнившись в їх справності,  виїхав з м. Снігурівка Миколаївської області в напрямку с. Лисогорка Вінницької області.

20      серпня 2007 року ОСОБА_1 ,  направляючись на вказаному автомобілі у зворотньому напрямку в м. Херсон,  в порушення вимог п.п. 2.3 "а",  "б",  31.4.7 "д",  31.5,  31.6 "г" Правил дорожнього руху України,  тобто,  не перевіривши технічний стан тягово-зчіпного пристрою автомобіля,  не вжив заходів до усунення несправностей,  які виникли в результаті експлуатації транспортного засобу,  не припинив експлуатацію автомобіля КАМАЗ з автопричепом,  хоча був зобов'язаний і мав таку можливість та продовжував рухатись в напрямку м. Херсона.

21      серпня 2007 року,  приблизно о 6 год.50 хв.,  водій ОСОБА_1 ,  керуючи технічно несправним транспортним засобом,  тобто,  з несправним тягово-зчіпним пристроєм,  хоча експлуатація його з вказаною несправністю категорично заборонена,  рухався в темний час доби,  в умовах обмеженої видимості,  по сухій асфальтовій проїзній частині автодороги Ульянівка-Миколаїв.

При роз'їзді з автомобілями "Suzuki Grand Vitara" держ.номер НОМЕР_3 і ВАЗ-2108 держ.номер НОМЕР_4,  які рухались в зустрічному напрямку по своїй смузі руху,  в результаті технічної несправності тягово-зчіпного пристрою,  виникло розчеплення автопричепа "СЗАП-8527" від автомобіля КАМАЗ-55102",  внаслідок чого автопричеп виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся лівою передньою частиною з передньою частиною автомобіля "Suzuki Grand Vitara",  після чого причеп перекинувся і зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2108,  який рухався в попутному напрямку з автомобілем "Suzuki Grand Vitara".

В результаті ДТП водій автомобіля "Suzuki Grand Vitara" ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження,  від яких настала його смерть,  а пасажир вказаного автомобілю ОСОБА_5  отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

3

В апеляції помічник Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області,  не оспорюючи доведеність вини і кваліфікацію злочину,  посилається на те,  що суд неправильно застосував кримінальний закон,  оскільки,  призначивши покарання у виді 6 років позбавлення волі,  звільнив засудженого від його відбування з випробуванням на підставі  ст. 75 КК України,  яка передбачає звільнення від відбування покарання при призначенні не більше п'яти років позбавлення волі. Апелянт просить постановити новий вирок,  яким визнати винним ОСОБА_1  у вчинені злочину,  передбаченого ч. 2  ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільнити від відбування покарання на підставі  ст. 75 КК України з випробуванням,  з іспитовим строком 1 рік 5 місяців.

Інші учасники судового розгляду апеляції не подавали.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення прокурора Семещенка О.П.,  який підтримав подану апеляцію,  думку засудженого ОСОБА_1 ,  який погодився з апеляцією помічника прокурора,  думку представника потерпілої ОСОБА_2- ОСОБА_3 ,  яка не заперечувала проти пом'якшення основного покарання,  але вважала,  що засудженому слід призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі і визначити іспитовий строк відбування покарання в межах 3 років та додатково позбавити засудженого права керувати транспортними засобами,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція помічника прокурора підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1  у скоєні злочину,  за який він засуджений,  за обставин,  встановлених судом,  відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими судом доказами,  аналіз яких наведений у вироку.

Дії ОСОБА_1  судом кваліфіковані за ч.2  ст. 286 КК України,  як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою,  яка керує транспортним засобом,  що спричинило потерпілому ОСОБА_5  середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть потерпілого ОСОБА_2

Доведеність вини та кваліфікація злочину апелянтом не оспорюються.

Що стосується покарання,  то при його призначенні суд невірно застосував кримінальний закон.

Відповідно до вимог ч.1  ст. 75 КК України та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" звільнення від відбування основного покарання з випробуванням передбачено тільки тих осіб,  які засуджуються до виправних робіт,  службового обмеження,  обмеження волі,  а також  позбавлення  волі  на строк  не  більше  п'яти років.  Звільнити з

4

випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п'ять років суд не вправі.

Таким чином,  призначивши ОСОБА_1  основне покарання у виді 6 років позбавлення волі і звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі  ст. 75 КК України,  суд допустився помилки,  а тому в цій частині вирок підлягає зміні.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину,  обставин справи та особи засудженого,  який раніше не судимий,  характеризується позитивно,  в скоєному щиро розкаявся,  колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене ОСОБА_1  основне покарання до 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вимоги апелянта задоволенню не підлягають і вирок суду слідує залишити без зміни.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 листопада 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити,  пом'якшивши призначене йому покарання за ч.1  ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі без позбавлення права курувати транспортними засобами.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.