Справа № 11 - 141 2008т рік. Категорія: ч. 2  ст.  286 КК України. Головуючий у першій інстанції: Сотська C.O. Доповідач апеляційного суду: Ржепецький О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого: Ржепецького О.П. Суддів: Губи О.О.,  Погорєлової Г.М.  При секретарі: Брянській Г.Є. За участю

Прокурора: Семещенка О.П. Потерпілих: ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 3асудженого: ОСОБА_3 Захисника: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1  на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2007 року,  яким

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця с Ощів Горохівського району Волинської області,  раніше не судимого,

засуджено за ч. 2  ст.  286 КК України до позбавлення волі на п'ять років з позбавленням права керувати транспортним засобом на один рік.

На підставі  ст.  75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на два роки. Згідно  ст.  76 КК України на засудженого покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи.

ОСОБА_3 визнано винним в тому,  що він керуючи за дорученням автомобілем MAN держномер НОМЕР_1 з напівпричепом держномер

2

НОМЕР_2 рухався 31.08.2007 року автошляхом Ульянівка - Миколаїв. На 61 кілометрі шляху ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 1, 3,  1.5,  2.3,  10.1,  12.1 Правил дорожнього руху України,  що стало причиною зіткнення з автомобілем ЗІЛ - 131 держномер НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_5

В наслідок дорожньо - транспортної пригоди водій ОСОБА_5 загинув,  а пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляціях та доповненнях потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1  просять вирок суду скасувати та постановити свій вирок. Вважають,  що суд не врахував в достатній мірі наслідки злочину,  а тому необгрунтовано застосував вимоги  ст.  75 КК України при призначенні покарання засудженому. Просять призначити покарання у виді позбавлення волі без звільнення від покарання.

На думку потерпілих суд прийняв не вірне рішення щодо цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  посилаючись на те,  що ОСОБА_3 не є власником транспортного засобу. Просять задовольнити позови в повному розмірі,  оскільки засуджений володів цими засобами,  а тому повинен відшкодовувати збитки.

В запереченнях на апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду залишити без зміни. Вважає,  що суд врахував при призначенні покарання ряд пом'якшуючих обставин,  саме: розкаяння,  наявність на утриманні трьох дітей,  часткове відшкодування збитків. Посилається також на те,  що вчинив злочин вперше,  з необережності,  буде приймати заходи до повного відшкодування збитків завданих злочином.

Заслухавши доповідача,  пояснення потерпілих ОСОБА_1  та ОСОБА_2,  які підтримали доводи апеляцій,  засудженого ОСОБА_3,  та його захисника ОСОБА_4,  які просили вирок суду залишити без зміни,  думку прокурора Семещенка О.П. про законність вироку,  вивчивши матеріали кримінальної справи,  колегія судців вважає,  що апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Дослідженими судом доказами встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  286 КК України і в апеляціях не оскаржується.

Призначаючи покарання засудженому,  суд врахував те,  що злочин вчинений з необережності та дані про особу ОСОБА_3,  який притягується до кримінальної відповідальності вперше. Суд також послався на ряд пом'якшуючих покарання обставин,  а саме: щире каяття,  наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей,  часткове відшкодування шкоди.

3

Враховуючи вказані обставини,  а також те,  що засуджений є єдиним працездатним членом сім'ї,  суд визнав за можливе звільнити його від призначеного покарання з випробуванням.

Таким чином,  висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання є вірним.

Посилання потерпілих в апеляції на те,  що суд не врахував тяжкість наслідків злочину не може бути прийнятим до уваги,  оскільки вказані наслідки є кваліфікуючою ознакою злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  286 КК України.

Мотивуючи своє рішення щодо цивільних позовів ОСОБА_2 на суму 25694 гривень,  ОСОБА_1  на суму 63144.1 гривень,  суд послався на те,  що ОСОБА_3 керував транспортним засобом за довіреністю,  а тому не є його власником.  На думку суду,  матеріальну відповідальність повинен нести власник транспортного засобу,  а тому вказав в мотивувальній частині вироку про залишення цивільних позовів без розгляду. В резолютивній частині вироку суд своє рішення щодо цивільних позовів не виклав.

Згідно з ч. 2  ст.  1187 ЦК України,  шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.  Як встановив суд,  засуджений володів транспортним засобом на підставі довіреності.

Пославшись на вказані обставини,  суд прийшов до помилкового висновку,  що шкода повинна бути відшкодована тільки власником транспортного засобу.

Крім того,  згідно зі  ст.   ст. 291,  328 КПК України цивільний позов при постановлені вироку може бути залишено без розгляду лише у випадках виправдання підсудного за відсутністю складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання. Суд в порушення вказаних вимог прийняв рішення про залишення позовів по справі без розгляду з інших підстав,  в резолютивній частині вироку таке рішення не сформулював.

Зважаючи на викладене,  є обґрунтованими твердження потерпілих про не вірне вирішення їх цивільних позовів.

У зв'язку з викладеним,  колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на залишення цивільних

4

позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1  без розгляду,  а позови направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляції потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1  задовольнити частково.

З мотивувальної частини вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2007 року виключити висновки суду про залишення цивільних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1  без розгляду.

Цивільні позови ОСОБА_2 Та ОСОБА_1  направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду.

В решті вказаний вирок щодо ОСОБА_3,  залишити без зміни.