Справа №250/1197/14-а

Номер провадження2-а/250/92/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року м. Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Бичков П.Ю.,

при секретарі Костенко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Скрипнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області (далі - УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області) про: визнання неправомірними дій щодо перерахунку і зменшення розміру отримуваної пенсії відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання скасувати рішення № 31/736 від 14 березня 2014 року, провести перерахунок і відновити з 01 березня 2014 року позивачу пенсію по інвалідності у відповідності з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі довідки про заробіток № 14 від 25 лютого 2014 року, виданої Донецьким інститутом агропромислового виробництва Державного підприємства «Дослідне господарство ДІАВ УААН». Свої вимоги мотивує тим, що в 1986 року в період з 04 по 29 червня у складі військової частини приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим отримав захворювання, є інвалідом третьої групи, а також учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, отримує пенсію по інвалідності. Зазначає,що розмір отримуваної пенсії обраховувався виходячи з заробітної плати за роботу в зоні відчуження в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 05 березня 2014 року він звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії. В перших числах квітня 2014 року з УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області отримав документи (копію рішення № 31/736 від 14 березня 2014 року). Посилається на те, що відповідачем не враховані документи, які знаходяться на підприємстві та в пенсійній справі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позову послались на обставини, які викладені в позовній заяві. Просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області Скрипник О.О., яка діє на підставі довіреності у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, вважала його необґрунтованим. В письмових запереченнях та свої поясненнях посилалась на те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав. Обчислення середньомісячного заробітку провадиться на підставі законодавчих норм, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про затвердження Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210). Відповідно до пп. «в» п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додається довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, а починаючи з 01 липня 2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку. Відповідно до п. 17 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Статтею 98 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших документів, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. 05 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії, до заяви додав такі документи: довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 25 лютого 2014 року № 14, видана підприємством ДП «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» (далі - ДП ДГ ДІАПВ УААН), копію наказу по підприємству №24 від 08 червня 2012 року «Про донарахування заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження» та копію розрахунково-платіжної відомості по донарахуванню заробітної плати за роботу в зоні відчуження №14 від 25 лютого 2014 року. Розглянувши подані документи, управлінням прийнято рішення №31/736 від 14 березня 2014 року, яким у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено. Дане рішення прийнято з огляду на таке. Відповідно до п. 7 Порядку №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3. При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період. Отже, підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи у зоні відчуження є первинні документи про нараховану заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання. Згідно довідок військової частини № 68555 від 29 червня 1986 року № 607/45 та Центрального архіву Міністерства оборони України від 31 липня 1997 року № 51/1/4078 ОСОБА_1 дійсно знаходився на учбових зборах у складі військової частини № 68555 з 04 червня 1986 року по 29 червня 1986 року та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно довідки від 29 червня 1986 року № 607/45 ОСОБА_1 належить виплатити за основним місцем роботи 100% тарифної ставки. Інших відомостей щодо оплати праці за роботу в зоні відчуження (кратність, інші складові) дана довідка не містить. Довідка від 31 липня 1997 року № 51/1/4078 також не містить відомостей про оплату праці та її кратність. Проте, у довідці від 25 лютого 2014 року № 14 відображено кратність оплати праці - «4», що призводить до завищення сум заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії.В довідці від 25 лютого 2014 року № 14 безпідставно відображено суму заробітної плати - 1695,63, хоча в матеріалах пенсійної справи наявна довідка, яка подавалася при первинному призначенні пенсії позивачем, у якій зазначено, що за період з 04 червня 1986 року по 29 червня 1986 року (період перебування на учбових зборах для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) ОСОБА_1 отримав заробітну плату у сумі 984,36. Відомості про кратність оплати праці ОСОБА_1 відсутні, так само як і накази командира військової частини про дні виїзду для роботи у зоні відчуження, тому внесення до довідки від 25 лютого 2014 року № 14 даних про 4-кратну оплати праці є неправомірними. Згідно матеріалів пенсійної справи довідки про роботу в зоні небезпеки передбачають лише виплату за місцем постійної праці 100% тарифної ставки за період з 04 червня 1986 року по 29 червня 1986 року. Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про оплату праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища» (далі постанова № 207-7) та постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної ради професійних спілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про оплату праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища» (далі - постанова № 665-195) передбачено, що оплата праці інженерів, техніків та інших робітників, зайнятих обслуговуванням літаків, гелікоптерів та іншого обладнання, яке використовується для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також працівників, зайнятих дезактивацією такої техніки та забруднених ділянок місцевості здійснюється за підвищеними на 100% тарифними ставками. Тобто, довідка від 29 червня 1986 року № 607/45, яка була видана ОСОБА_1 по закінченню виконання робіт у зоні відчуження, повністю відповідає вимогам постанов № 207-7 та № 665-195. Основним документом, який роз'яснює порядок оплати праці військовозобов'язаних, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є лист Держкомпраці УРСР від 23 вересня 1986 року № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних» (далі - Лист № 136с). Даний лист є роз'ясненням щодо практичного застосування постанови від 05 червня 1986 року № 665-195. Ним передбачено, що за всі дні військовозобов'язаним (та особам, призваним на збори) оплачувалася розрахункова тарифна ставка у кратному розмірі, за період виконання таких робіт за основним місцем роботи - 100% тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи за весь період виконання цих робіт. Така сама позиція викладена у листі Державного комітету СРСР з праці та соціальним питанням від 15 вересня 1986 року № 0595 «Про матеріальне забезпечення військовозобов'язаних осіб, призваних на спецзбори» (далі - Лист № 0595), яким роз'яснено, що додаткова оплата за роботу у святкові чи вихідні дні військовозобов'язаним не проводиться. Виходячи з Листа № 136с та Листа № 0595 встановлено, що додаткова оплата днів праці роботи, які припадають згідно календаря на вихідні та святкові дні не проводиться, проте, у довідці від 25 лютого 2014 року №14 підприємством розраховується оплата праці ОСОБА_1 за 6 годин вихідного дня у подвійному розмірі. Такі дії також вважають незаконними ще з огляду на те, що згідно статті 6 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» (далі по тексту - Закон СРСР) громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі - іменуються - військовослужбовцями, а особи, які перебувають у запасі - військовозобов'язані. Відповідно до ст. 68 Закону СРСР визначено, що права та обов'язки військовозобов'язаних, які призвані на спецзбори визначаються цим Законом та військовими уставами. Також цим Законом передбачено, що за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Як вбачається з норми вказаної статті Кодекс законів про працю на військовозобов'язаних не розповсюджується, оскільки регулює трудові відносини працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст. 1 Кодексу законів про працю). Проте, донарахування відповідачем заробітної плати, у тому числі за роботу у вихідні та святкові дні здійснюється на підставі саме положень статті 107 КЗпП. Це, на думку відповідача, прямо суперечить наведеним нормам законодавства. Відповідно до постанови Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 07 травня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, які безпосередньо задіяні на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС премії, винагороди нараховуються у відповідності з діючими положеннями про преміювання. Премії за роботу в зоні відчуження виплачувались у відповідності з діючими на той період на підприємствах системами преміювання (саме ця норма права передбачає наявність на підприємстві положення про преміювання), з урахуванням постанов № 665-195 та № 207-7, якими передбачено, що працівникам підприємств, установ, організацій, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередження забруднення навколишнього середовища встановлено максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) на місяць. Постанови № 665-195 та № 207-7 розповсюджуються лише на відряджених з підприємств робітників і жодним чином не стосується військовозобов'язаних, призваних на спецзбори. Тому внесення до довідки від 25 лютого 2014 року №14 сум заробітної плати у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі, премії у розмірі 374,54 (60%), є неправомірними через недоведеність їх фактичної виплати, оскільки нараховані суми військовозобов'язаним підлягали виплаті за рахунок коштів державного бюджету Української РСР, а не за рахунок коштів підприємств. Твердження позивача про те, що на момент нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження були допущені помилки та не враховані деякі нормативно-правові акти на думку відповідача ніяким чином не підтверджено - дані факти доводяться лише зі слів позивача. Також зазначає, що позивачем не наведено жодного нормативно-правового акта, який би дозволив проведення такого перерахунку більше ніж через 26 років.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що з позовної заяві взагалі не вбачається, які виплати мали місце у 1986 році, а які були донараховані у 2014 році. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині поновлення пенсії по інвалідності з 01 березня 2014 року на підставі довідки №14 від 25 лютого 2014 року зауважують, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 не проводився, пенсія виплачується в розмірі, встановленому відповідно до Порядку № 1210, тому такі вимоги є нікчемними.

Вислухавши пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з таких підстав.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 28 квітня 1999 року позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Згідно довідки МСЕК серії ДОН-04 № 017591 позивачу встановлена третя група інвалідності з 07 грудня 2005 року безстроково.

Згідно довідок військової частини № 68555 від 29 червня 1986 року № 607/45 та Центрального архіву Міністерства оборони України від 31 липня 1997 року № 51/1/4078 ОСОБА_1 дійсно знаходився на учбових зборах у складі військової частини № 68555 з 04 червня 1986 року по 29 червня 1986 року та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Наказом командира військової частини № 83279 № 6 від 03 червня 1986 року оголошено перелік військових частин, працюючих в зоні № 3 з 05 травня 1986 року, де міститься й військова частина № 68555.

З довідки № 14 від 25 лютого 2014 року, виданої Державним підприємством «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», вбачається, що ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження, зони № 3, у період з 07 червня 1986 року по 28 чеврня 1986 року по місцю роботи ДП «ДГ ДІАВ УААН з тарифною ставкою 1,53, по відомості № 14 від 12 червня 2012 року отримав заробітну плату в сумі нуль гривень 0084563 копійок, з урахуванням коефіцієнта 2, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 202-7.

05 березня 2014 року позивач звернувся до УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області з заявою про перерахунок пенсії.

Рішенням УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області № 31/736 «Про відмову в перерахунку пенсії» відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1. Даним рішенням встановлено, що за результатами перевірки справи встановлені певні порушення видачі такої довідки та наказу, однак ніякий акт перевірки не складався. На підставі вищенаведеного зроблено остаточний висновок про те, що довідка від 25 лютого 2014 року № 14, видана ДП «ДГ ДІАВ УААН», не відповідає закону та не підтверджується первинними документами.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має вищу юридичну силу, а її норми - норми прямої дії. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються та не можуть бути відмінені при прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної ради професійних спілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про оплату праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища» (далі - Постанова №665-195) встановлено, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в третій зоні небезпеки провадиться в чотирьох кратному розмірі понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи. Така сама позиція відображена ще у одному нормативному акті, який регулював порядок оплати праці за роботу в зоні відчуження - пунктом 1 постановою Ради Міністрів Української РСР та Українською республіканською радою професіональних союзів від 10 червня 1986 року №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ та організацій, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередження забруднення навколишнього середовища» (далі - Постанова №207-7), якою передбачено не лише в чотирикратному розмірі обраховану заробітну плату, оплату за роботу в зоні відчуження у вихідні та святкові дні. Тобто, враховуючи дану правову норму, позивачу у довідці № 14 вірно відображено кратність 4, збережений заробіток за основним місцем роботи відображено в окремій графі, окремою сумою.

Згідно п. 4 Постанови №665-195 встановлено, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, мали право на отримання премії - 60% тарифної ставки (окладу) на місяць.

Сумісною постановою Центрального комітету КПРС, президіуму Верховної Ради СРСР, ради Міністрів СРСР, всесоюзної центральної ради професійних союзів від 07 травня 1986 року №524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» (далі - Постанова №524-156) встановлено, що керівникам підприємств, організацій надавалося право здійснювати оплату праці за роботу в зоні відчуження за підвищеними до 100% тарифним ставкам та посадовим окладам. Таким чином, відображення у довідці №116 подвоєної тарифної ставки є цілком законним.

Пунктом 5 Постанови №665-195 дозволено підприємствам, установам, організаціям оплачувати виконані роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у вихідні та святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі. Згідно довідки від 25 лютого 2014 року № 14 оплата за 4 вихідні (святкові) дні розрахована та виплачена, підстав вважати неправомірним такий обрахунок немає.

Постановою державного комітету СРСР з праці та соціальним питанням та Секретаріату всесоюзної центральної ради професійних союзів від 07 травня 1986 року №153/10-43 (далі - Постанова №153/10-43) встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення, винагороди нараховувати згідно діючих положень на збільшені згідно пункту 1 Постанови №524-156 тарифні ставки та посадові оклади. Встановлені законодавством граничні розміри премій обраховувати виходячи з вказаних підвищених тарифних ставок та посадових окладів. При цьому, пунктом 4 постанови №153/10-43 встановлено, що для працівників, зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлено 6-ти годинний робочий день та 6-денний робочий тиждень. У довідці № 14 вірно відображено 6 годинний робочий день та 6-денний робочий тиждень.

Підпунктом 4.4 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Постанова №1210) передбачено, що за бажанням пенсіонера та у разі, якщо у зоні відчуження відпрацьовано менше календарного місяця у 1986-1990 роках, пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати. При цьому, цією ж постановою встановлено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). В усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Пунктом 6 Постанови №1210 передбачено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку про правомірність обрахунку заробітної плати позивачу.

Згідно п.п. 5 п. 2.2 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зі змінами та доповненнями) однією з функцій, якими наділені територіальні органи Пенсійного фонду України є функція проведення перевірок фінансово-бухгалтерських документів підприємств, установ, організацій, що є підставою для призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно п. 38 Порядку № 22-1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість видачі документів для призначення або перерахунку пенсії. При цьому, це саме функція проведення перевірок на обґрунтованість видачі певних документів, що не є тотожним з поняттям «функція встановлення правильності розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження».

За приписами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Диспозиція статті 70 КАС України визначила, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 містить припис про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у відповідача немає підстав вважати, що в довідці до суми заробітної плати безпідставно враховано суму кратності у 4 рази.

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Також, оскільки ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, крім перерахованих вище, іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.

Тому, перевіривши надані сторонами докази, суд вважає дії відповідача неправомірними щодо відмови у перерахуванні розміру пенсії позивачеві.

Згідно з вимогами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, посилаючись у своєму Рішенні № 31/736 від 14 березня 2014 року про відмову у перерахунку пенсії на коментар Пенсійного фонду України, та нехтуючи вимогами Конституції України, законів та інших нормативних актів, відповідач не взяв до уваги принцип верховенства права та верховенства закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши у сукупності зібрані докази, роз'яснивши відповідачу його обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, суд констатує, що відповідачем не доведена правомірність винесеного Рішення № 31/736, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зазначені в ньому висновки про те, що відомості, які містяться в довідці від 25 лютого 2014 року № 14 не підтверджуються первинними документами. Враховуючи, що у прийнятому рішенні відсутні як сутнісне, так і нормативно-правове обґрунтування, воно не є законним, тож підлягає скасуванню.

За таких обставин пенсія позивача підлягає перерахунку до розміру, обрахованого з урахуванням довідки від 25 лютого 2014 року № 14, а порушене право позивача підлягає судовому захисту визначеним позивачем способом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області щодо перерахунку пенсії, у відповідності ч. 1 ст. 54 Закона України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області скасувати, як незаконне Рішення № 31/736 Управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області від 14 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області провести перерахунок та востановити з 01 березня 2014 року ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у відповідності зі ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі довідки № 14 ваід 25 лютого 2014 року, виданой Донецьким інститутом агропромислового проізводства Державного підприємства «Опитне госпордарство ДІАП УААН».

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення. Для сторін, що не приймали участь у судовому засіданні - в той же строк з часу отримання копії постанови.

Постанова набуває чинності, якщо протягом зазначеного часу не надійде апеляційна скарга на неї.

Суддя: П. Ю. Бичков