Єдиний унікальний номер 258/4466/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5106/2014
Категорія - 50 Головуючий у 1 інстанції - Юр'єва Т.І.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Іванової А.П.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені: на її користь з відповідача на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини доходів відповідача, починаючи стягнення з 14 квітня 2014 року і до її повноліття. Крім того, з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині розміру аліментів скасувати, оскільки воно не відповідає як фактичним обставинам справи, так і нормам процесуального законодавства. Просив ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позиваки аліменти на утримання дитини в розмірі 385 грн. 80 коп.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для визначення розміру аліментів у частці його доходів. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3, останньою ставилося питання про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі і саме проти такого порядку стягнення аліментів він не заперечував. Суд повинен був поставити йому до відома про зміну позивачкою вимог і надати йому можливість підготувати свою позицію щодо цього. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд не дав оцінки його доводам про сімейний і матеріальний стан: він знаходиться у другому шлюбу, від якого має одну малолітню дитину і на теперішній час дружина вагітна другою. Суд також не врахував тих обставин, що в нього є непрацездатна мати, якій він у добровільному порядку надає допомогу і що його заробіток не є постійним. За вказаних обставин, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років, вважає з можливе сплачувати на користь позивачки аліменти в розмірі 385 грн. 80 коп.
У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без зміни .
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_3
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що з 19.11.2003 року сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі від якого мають одну малолітню дитину доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в свідоцтві про народження якої батьком зазначений ОСОБА_2 Останній батьківство відносини доньки ОСОБА_4 не оспорює. Згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 14.12.2007 р. шлюб між сторонами розірвано і дитина проживає з матір'ю. Відповідач офіційно не працює, знаходиться у другому шлюбі, від якого має одну малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Виходячи з наведеного, у разі стягнення аліментів за рішенням судом визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі за вимогою сторони є правом суду.
При цьому, як вбачається з вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
В ході слухання справи судом було встановлено, що колишнє подружжя має малолітню дитину, яка після припинення шлюбних відносин між батьками, проживає з матір'ю. Остання хоча і працює медсестрою у лікарняному закладі, однак знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною. Батько є фізично здоровою особою і таким, що має можливість та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу своїй дитині.
Відповідно до вимог ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив уточнені позовні вимоги ОСОБА_3, які були визнані відповідачем і стягнув на її користь на утримання дитини аліменти в частці доходів відповідача.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що у суду першої інстанції не було підстав для визначення розміру аліментів у частці його доходів, оскільки позивачкою ставилося питання про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі і саме проти такого порядку стягнення аліментів він не заперечував. Крім того, стягуючи б аліменти у твердій грошовій сумі, суд повинен був би врахувати вимоги діючого законодавства про їх розмір у вигляді 30% прожиткового мінімуму.
Як вбачається з вимог діючого законодавства, визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, про що може вимагати будь-яка із сторін, є правом суду, а не обов'язком. З матеріалів справи не вбачається коли позивачкою були внесені виправлення у позовну заяву та коли і у якому вигляді вона була вручена відповідачу. Однак останній наполягав, що позовні вимоги були уточнені у судовому засіданні, в якому він приймав участь і не позбавлений був можливості висловлювати свою думку з цього приводу. В ході слухання справи відповідач визнав позовні вимоги ОСОБА_3 і якщо це стосувалося твердої грошової суми, то вона визначена позивачкою у розмірі 2000 грн. Посилаючись також на розмір аліментів у вигляді 385 грн. 80 коп., апелянт не звернув уваги на те, що вказана сума є мінімальною від прожиткового мінімуму.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що суд не дав оцінки його доводам про сімейний і матеріальний стан, зокрема, що він знаходиться у другому шлюбу, від якого має одну малолітню дитину і на теперішній час дружина вагітна другою; що в нього є непрацездатна мати, якій він у добровільному порядку надає допомогу, оскільки вони необґрунтовані.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Виходячи з наведеного, всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень сторони подають до суду першої інстанції яким проводиться їх оцінка.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку, у відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При цьому, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Долучені відповідачем до апеляційної скарги докази про сімейний і матеріальний стан не були предметом дослідження суду першої інстанції. Доказів того, що у їх дослідженні судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання зумовлено поважними причинами апелянтом не надано.
Крім того, зазначені докази не впливають на правові висновки суду.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: