Єдиний унікальний номер 270/6105/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4755/2014

Категорія - 34 Головуючий у 1 інстанції - Мащенко С.В.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Принцевської В.П.

Ларіної Н.О.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Інспекторат Україна», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.07.2013 р. за участю автомобілів НОМЕР_1, який належить йому на праві власності та знаходився під його керуванням і «ВАЗ-2115» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, його автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 19 вересня 2013 р. ОСОБА_3 за скоєння ДТП було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Транспортний засіб під керуванням останнього, який належить на праві власності ТОВ «Інспекторат України» і з яким ОСОБА_3 знаходиться у трудових відносинах, був забезпечений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та власником. У зв'язку з повним знищенням транспортного засобу з вини третьої особи, йому було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 94771 грн. 19 коп., яка складає з вартості транспортного засобу на момент ДТП і яку йому частково в межах страхового ліміту було відшкодовано ПрАТ «СК «Уніка». Виходячи з вказаних обставин, просив стягнути на його користь з ТОВ «Інспекторат Україна» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 46128 грн. 24 коп. Крім того, діями третьої особи йому було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію в розмірі 10000 грн., а також стягнути судові витрати.

В ході слухання справи позивач свої вимоги вточнив і в остаточному вигляді просив стягнути з ТОВ «Інспекторат Україна» на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 45633 грн. 19 коп., моральної шкоди - грошову компенсації в розмірі 10000 грн. та судові витрати - 575 грн. 98 коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 11 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з ТОВ «Інспекторат Україна» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 45633 грн. 19 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1500 грн. та судові витрати в розмірі 571 грн. 03 коп. В іншій частині вимог відмовлено

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову. Стягуючи з підприємства на користь позивача шкоду, спричинену їх робітником у зв'язку зі скоєнням ДТП, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що транспортний засіб ОСОБА_3 був використаний з власної ініціативи поза межами робочого часу. Таким чином, останній хоча і знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Інспекторат Україна», однак при скоєнні ДТП не виконував трудових обов'язків. За вказаних обставин відповідальність за спричинену шкоду повинна бути покладена на винну особу. Крім того, стягуючи на користь позивача вартість пошкодженого транспортного засобу, встановлену у розмірі на день ДТП, суд повинен був вирішити питання про передачу залишків автомобілю особі, якою шкода буде відшкодована. Відмовляючи у передачі транспортного засобу, суд послався на намір позивача його відремонтувати. Разом з тим, вказаний висновок свідчить про те, що транспортний засіб не є фактично знищеним. Відповідно до діючого законодавства, у разі відмови власника передати залишки знищеного транспортного засобу особі, яка відшкодувала за нього шкоду, на користь потерпілої особи стягується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, доказів щодо якої позивачем не надано. Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, то задовольняючи їх, суд не звернув уваги на відсутність у позивача доказів на їх підтвердження.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Інші особи до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про покладення на ТОВ «Інспекторат Україна» відповідальності за шкоду, заподіяну винними діями їх працівника.

Разом з тим, стягуючи на користь позивача залишкову суму від вартості транспортного засобу позивача, визначену на день ДТП, суд неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни судового рішення.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 31.07.2013 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) між транспортними засобами: «Мазда-3» державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності та знаходився під його керуванням, «Mercedes Vito» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, «Ssanq Yonq Kyron» державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5 та «ВАЗ-2115» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 На підставі постанови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 19 вересня 2013 р. ОСОБА_3 за скоєння ДТП було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Транспортний засіб, на якому винною особою скоєно ДТП, належить на праві власності ТОВ «Інспекторат Україна», з яким ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах. Зазначений автомобіль забезпечений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та власником. Згідно оціночного звіту, вартість транспортного засобу позивача на день ДТП складає 94771 грн. 19 коп., тоді як вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає - 130469 грн. 88 коп., що свідчить про повне фізичне знищення автомобілю «Мазда-3». ПрАТ «СК «Уніка» позивачу було виплачено страхове відшкодування в межах страхового ліміту в розмірі 50000 грн.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Інспекторат Україна». Останньому на праві власності належить транспортний засіб «ВАЗ-2115» державний номерний знак НОМЕР_2, який закріплений за водієм ОСОБА_3 Вказаний транспортний засіб забезпечений договором обов'язкового страхування, укладеним між ПрАТ «СК «Уніка», страховий ліміт за яким у разі пошкодження майна складає 50000 грн. без франшизи.

ПрАТ «СК «Уніка» ДТП визнано страховим випадком і позивачу виплачене страхове відшкодування в межах страхового ліміту - 50000 грн.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що в результаті механічних пошкоджень, отриманих автомобілем «Мазда-3» в ДТП, він є фактично фізично знищеним, оскільки відновлювальний ремонт транспортного засобу значно перевищує його ринкову вартість на день дорожньо-транспортної пригоди і тому є економічно необґрунтованим (недоцільним).

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, ним ставилося питання про відшкодування реальної вартості втраченого майна. За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Інспекторат Україна» на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (ринкова вартість транспортного засобу на день ДТП) і страховим відшкодуванням.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що на момент ДТП третя особа ОСОБА_3 не виконував трудових обов'язків, оскільки пригода мала місце в період до початку робочого часу у відповідності з правилами внутрішнього розпорядку і такі доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Як вбачається з постанови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 19 вересня 2013 р., ДТП за участю ОСОБА_3 мала місце 31 липня 2013 р. о 08 год. 30 хв. Згідно розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку, початок робочого дня встановлено о 09.00 год. При цьому, облік явки на роботу та уходу з роботи підлягає обов'язковій реєстрації у журналі відвідування місця роботи. Крім того, відповідно до Посадової інструкції водія (ОСОБА_3) до початку роботи він повинен підготувати транспортний засіб до виїзду на лінію, при цьому виїзд на лінію заборонено без шляхового листа та перевізних документів.

В ході слухання справи відповідачем не надано переконливих доказів того, що ОСОБА_3 не виконував трудових обов'язків у момент ДТП. Шляховий лист на водія відсутній, запис в Журналі відвідування, з якої вбачається прибуття ОСОБА_3 31.07.2013 р. на роботу о 09.00 год. не відповідає дійсності, оскільки о 08.30 год. вже мала місце ДТП за участю чотирьох транспортних засобів, яка оформлювалася робітниками ДАІ на що витрачено певний час. Більш того, страховою компанією ДТП визнана страховим випадком і страховиком здійснено виплату страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Постанова), на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

В ході слухання справи відповідачем не надано доказів факту неправомірного заволодіння третьою особою ОСОБА_3 транспортним засобом, на якому скоєно ДТП.

Разом з тим, стягуючи на користь позивача різницю між вартістю транспортного засобу на день ДТП та страховим відшкодуванням і відмовляючи відповідачу у передачі йому пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 після відшкодування ним шкоди з тих підстав, що позивач має намір здійснити його ремонт, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 1192 ЦК України і не звернув уваги на роз'яснення Постанови.

Згідно п. 15 Постанови, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, вимагаючи відшкодування шкоди шляхом стягнення ринкової вартості транспортного засобу на день ДТП, позивач відмовився передати пошкоджений транспортний засіб особі, якою буде проведено відшкодування з посиланням на можливість та бажання виконати ремонтні роботи. За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 різниці між вартістю транспортного засобу на день ДТП та страховим відшкодуванням.

Згідно представленого представником позивача експертного дослідження, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди складає 16397 грн. 34 коп. Виходячи з наведеного, на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 29235 грн. 85 коп. (94771 грн. 19 коп. - 50000 грн. (страхове відшкодування) - 16397 грн. 34 коп.)

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. №4 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Виходячи з наведеного та встановлених судом обставин щодо спричинення моральної шкоди позивачу, завданій в результаті знищення майна, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд визначив розмір грошової компенсації, яку обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_2

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх моральних страждань, оскільки вони не відповідають дійсності.

Останнім надано докази пошкодження його транспортного засобу і даний факт не оспорюється ТОВ «Інспекторат Україна», що само по собі вже свідчить про душевні страждання позивача. ОСОБА_2 також представлені документи, які підтверджують необхідність у засобі пересування у зв'язку з трудовими обов'язками, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, то рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.

Іншими сторонами рішення суду не оскаржене.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 квітня 2014 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 29235 грн. 85 коп. та судові витрати у розмірі 535 грн. 95 коп., а всього стягнути 29771 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 80 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: