копія

Провадження № 11-кп/792/182/14

Справа № 686/17918/13-к Головуючий в 1-й інстанції Піндрак О.О.

Категорія:ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України Доповідач Дуфнік Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Дуфнік Л.М.,

суддів Ващенка С.Є., Козачка С.В.,

з участю секретаря Крисюк В.С.,

прокурора Павлишина В.І.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року, -

В с т а н о в и л а:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лисогірка Теофіпольського району Хмельницької області, без постійного місця проживання, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, в силу ст.89 КК України не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Миколаїв Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітня дитина, в силу ст.89 КК України не судимого,

обох визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та призначено покарання ОСОБА_1 у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, ОСОБА_2 - у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України виправдано за недоведеністю вини у вчиненні злочину.

Ухвалено стягнути з обвинувачених процесуальні витрати по справі: з ОСОБА_1 - 11907, 84 грн., з ОСОБА_2 - 294 грн.

Решту процесуальних витрат ухвалено віднести на рахунок держави.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено повністю.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в солідарному порядку 20319 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 13 лютого 2014 року, зарахувавши до нього строк перебування їх під вартою: ОСОБА_1 - з 20.08.2009 року по 28.08.2009 року та з 20.08.2012 по 12.02.2014 року, ОСОБА_2 - з 20.08.2012 року по 12.02.2014 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.

За вироком суду 21 липня 2012 року близько 01 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою в с. Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на осіб похилого віку - жителів цього села ОСОБА_7, 1940 року народження, та ОСОБА_5, 1944 року народження, проникнувши в їх житло, та із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, заволоділи належними останнім майном та грошовими коштами на загальну суму 20344 грн., за наступних обставин.

Так, у вищевказаний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на невстановленому слідством транспортному засобі приїхали з м. Хмельницького в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, де через незачинені двері зайшли до будинку АДРЕСА_2, в якому проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Пройшовши в кухонну кімнату, ОСОБА_1 схопив ОСОБА_7 за руки з метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_2 в цей час почав душити ОСОБА_7, взявши останнього за шию своїми руками, а коли потерпілий прокинувся та почав пручатись, ОСОБА_2 наніс останньому чисельні удари кулаками рук та виявленою в кімнаті настільною лампою в ділянку голови, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та які мають незначні скороминущі наслідки.

В цей час ОСОБА_1 вийшов у коридор будинку, куди також із спальної кімнати вийшла ОСОБА_5, схопив останню за руки та завів на кухню з метою деморалізувати її волю та спонукати віддати гроші, продемонструвавши вчинення насильницьких дій щодо її чоловіка ОСОБА_2 Перебуваючи на кухні, ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_5 на підлогу, завів їй руки за спину та в нецензурній формі наказав повідомити місце зберігання грошей, на що ОСОБА_5 погодилась з умовою припинення побиття її чоловіка.

Тоді ОСОБА_1, тримаючи руку ОСОБА_5 в заведеному за спину положенні, повів останню на горище будинку, де вона на його вимогу передала грошові кошти в сумі 20000 грн. Внаслідок застосування фізичної сили ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки. В цей час ОСОБА_2 відкрито заволодів належним подружжю ОСОБА_5 мобільним телефоном „Nokia 1200" вартістю 319 грн., із SIM-картою оператора мобільного зв'язку „Київстар", вартістю 25 грн., що лежав на тумбочці в кухні житлового будинку, та по сигналу ОСОБА_1, який заволодів належними потерпілим грошима, разом з останнім покинули будинок.

Вказанними злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_7 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 20344 грн.

Крім того, ОСОБА_1 09 серпня 2012 року близько 19 год. 30 хв. в м.Василькові Київської області, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинив розбійний напад на особу похилого віку - жительку цього міста ОСОБА_8, 1938 року народження, проникнувши в її житло, та із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, заволодів належними останній майном та грошовими коштами на загальну суму 1220 грн., за наступних обставин.

Так, у вищевказаний час ОСОБА_1 підійшов до будинку АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_8, постукав у вхідні двері, а коли остання їх відчинила, то ОСОБА_1 схопив її за одяг, повалив на підлогу та завдав рукою удар у праву скроневу ділянку голови, після чого зв'язав їй руки та ноги заздалегідь приготованою мотузкою, а в рот засунув „кляп", зроблений з нічної сорочки потерпілої. Внаслідок застосування фізичної сили ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Після цього ОСОБА_1 почав обшукувати будинок, але оскільки знайти гроші йому не вдалось, він підійшов до ОСОБА_8 та почав погрожувати вбивством, якщо остання не покаже йому, де знаходяться гроші. Побоюючись за своє життя та сприйнявши погрози ОСОБА_1 як реальні в цій обстановці, ОСОБА_8 повідомила останньому місцезнаходження грошей, після чого ОСОБА_1 з однієї із шухляд столу житлової кімнати відкрито заволодів належним потерпілій гаманцем вартістю 20 грн., що містив грошові кошти в сумі 1200 грн., та покинув будинок.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1220 грн.

Як вбачається зі змісту апеляції обвинуваченого ОСОБА_2, він просить скасувати вирок суду, провадження по справі щодо нього закрити, посилаючись на те, що злочину він не вчиняв, а ОСОБА_1 під тиском правоохоронних органів написав явку з повинною та обмовив його, досудове розслідування і судове слідство було проведено неповно та однобічно, з порушенням права на захист, зокрема із застосуванням незаконних методів дізнання, допущенням захисника лише під час судового розгляду, в результаті якого судом, на думку обвинуваченого, не було враховано те, що у нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, мати, яка є інвалідом 2 групи і потребує догляду, а також те, що він перебуває на обліку в психіатричній лікарні.

У своїх апеляційних скаргах, як вбачається з їхнього змісту, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_4, просять вирок місцевого суду змінити з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, виключити з обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України епізод розбійного нападу на ОСОБА_8 та закрити провадження за цим епізодом за недоведеністю його вини, пом'якшивши призначене покарання. Зазначають, що потерпіла ОСОБА_8 не зуміла впізнати ОСОБА_1 під час допиту його в режимі відеоконференції, не назвала його прізвища, не назвала особливих прикмет обвинуваченого (татуювань на обох руках), які в умовах нападу в літній час повинні були бути очевидними, оскільки ОСОБА_1 був одягнений у футболку з короткими рукавами, а показання інших свідків, допитаних по даному епізоду не можуть братися до уваги, оскільки вони не були очевидцями події. Крім того обвинувачений ОСОБА_1 також зазначає, що явку з повинною у вчиненні даного злочину написав під тиском працівників міліції та оговорив обвинуваченого ОСОБА_2, перебування ж у м.Васильків, де було вчинено злочин, ОСОБА_1 пояснює метою зустрічі там із ОСОБА_9, який віддав йому гроші за виконану роботу.

Заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечив проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні обома злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (розбійний напад на ОСОБА_5, ОСОБА_7) та ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8 ґрунтуються на повно та всебічно досліджених обставинах справи та підтверджуються наявними у ній належними, допустимими, об'єктивними та неспростовними доказами.

Вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_7 обвинуваченим ОСОБА_1 не оспорюється.

Встановлено, що після вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_7, внаслідок якого обвинувачені заволоділи належними останнім грошовими коштами в сумі 20000 грн. та мобільним телефоном «Nokia 1200», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули с.Червона Зірка на автомобілі таксі, виклик якого допомогла їм здійснити знайома ОСОБА_10М, яку вони зустріли на польовій дорозі поблизу даного села та в подальшому підвезли до с.Масівці, а ОСОБА_2 подарував їй мобільний телефон «Nokia 1200».

Факт перебування вночі 21 липня 2012 року поблизу с.Червона Зірка, зустрічі знайомої ОСОБА_10, яка викликала таксі і яку вони підвезли до с.Масівці, подарувавши їй мобільний телефон «Nokia 1200», обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив факт перебування разом з іншою особою у вказаний час в с.Червона Зірка в будинку ОСОБА_7 та заволодіння грошовими коштами потерпілих у сумі 20000 грн.

Протягом розслідування кримінальної справи ОСОБА_1 змінив показання, стверджуючи, що особою, яка перебувала з ним у будинку ОСОБА_7 був не ОСОБА_2, а його знайомий ОСОБА_11, а явку з повинною у вчиненні даного злочину він написав під тиском працівників міліції, таким чином обмовивши обвинуваченого ОСОБА_2

Дані твердження, на які обвинувачений ОСОБА_1 посилається і у своїй апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не беруться, оскільки мають на меті приховати причетність до вчинення злочину ОСОБА_2 і уникнення ним відповідальності за вчинене, та спростовуються іншими доказами по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_5 впізнала у особах, що вчинили на неї з чоловіком розбійний напад, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2, прямо вказавши на них в суді. Свідок ОСОБА_11 в суді підтвердив, що 21 липня 2012 року зранку він приїхав до своїх батьків в с.Червона Зірка, які повідомили йому про обставини вчинення розбійного нападу і при цьому ОСОБА_5 сказала, що впізнала нападників - ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12, зранку після пограбування до нього зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_1, з яким він працював у них, забрав у неї 20000 грн..

Свідок ОСОБА_10 в суді підтвердила факт зустрічі 21.07.2012 року близько 2 год. поблизу с.Червона Зірка з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, виклику їм таксі та дарування ОСОБА_2 їй мобільного телефону «Nokia 1200». Вилучений під час обшуку у ОСОБА_10 телефон , який їй подарував ОСОБА_2, був викрадений у потерпілих ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_13 - водій таксі підтвердив, що виїжджав на виклик у вказаний час і забирав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з дівчиною, яку завіз у с.Масівці, при цьому обвинувачені подарували дівчині мобільний телефон «Nokia», після чого він завіз обвинувачених в с.Шаровечка Хмельницького району, які також домовились з ним про те, що через деякий час він завезе їх в Крим на відпочинок. Свої показання свідок ОСОБА_14 підтверджував на досудовому слідстві під час відтворення обстановки і обставин події. Крім того вказаний свідок пояснив, що пізніше він возив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на відпочинок, тривалий час надавав їм послуги як водій таксі, при цьому обвинувачені щоденно витрачали значні суми коштів - 600-1000 грн. Факт поїздки обвинувачених на відпочинок підтвердила в суді свідок ОСОБА_15- співмешканка ОСОБА_1 на той час.

З роздруківок телефонних з'єднань абонентських номерів оператора мобільного зв'язку «Київстар» , належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається наявність телефонних розмов між обвинуваченими напередодні вчинення злочину щодо потерпілих ОСОБА_5.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що сукупність вказаних доказів, які повністю узгоджуються між собою, підтверджує участь обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на сім»ю ОСОБА_5 разом з обвинуваченим ОСОБА_1

Твердження у апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування незаконних методів дізнання колегією суддів відхиляється, оскільки даний факт перевірявся за клопотанням ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції та доказів на підтвердження вказаних ОСОБА_2 обставин знайдено не було. Не надано таких доказів під час розгляду справи і суду апеляційної інстанції.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, вт ому числі порушення права на захист, які б давали підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_2, не встановлено.

Колегія суддів не вбачає підстав і для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника в його інтересах, в яких вони посилаються на непричетність ОСОБА_1 до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8 09 серпня 2012 року близько 19 год. 30 хв . в м.Васильків Київської області.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 в суді, в тому числі і під час апеляційного розгляду справи, не заперечував, що 09 серпня 2012 року перебував в м.Васильків Київської області. Факт перебування у м.Василькові ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14- водія таксі.

Очевидців розбійного нападу справді не було, однак згідно з даними протоколу пред»явлення фотознімків для впізнання потерпіла ОСОБА_8 впізнала і прямо вказала на ОСОБА_1, як на особу, яка вчинила на неї розбійний напад.

Допитана в процесі судового розгляду в режимі відеоконференції потерпіла ОСОБА_8, 1938 року народження, детальна розповіла про обставини вчинення на неї розбійного нападу ОСОБА_1 та заволодіння останнім належними їй коштами в сумі 1200 грн., підтвердивши, що особа, яка вчинила напад знаходиться на лаві підсудних.

Показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами , в тому числі з даними висновку судово-медичної експертизи протоколу огляду місця події - будинку потерпілої, де працівниками міліції було виявлено та вилучено дві мотузки, якими обвинувачений ОСОБА_1 зв»язував потерпілу. Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи на вказаних мотузках виявлена кров людини та клітини з ядрами , які містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 та невідомої особи чоловічої статі, однак ОСОБА_16 відмовився надавати зразки крові та інших біологічних речовин для експертного дослідження (т.2, а.с.141).

З врахуванням викладеного підстав не вірити показанням потерпілої ОСОБА_8, з якою, як вказував ОСОБА_1, в нього неприязних стосунків немає, колегія суддів не знаходить.

Не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення по даному епізоду обвинувачення ОСОБА_1 показання свідка ОСОБА_9 , оскільки згідно з його показаннями він зустрічався з ОСОБА_1 в м.Василькові близько 13-14 год., а розбійний напад був вчинений на ОСОБА_8 близько 19 год.30 хв.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що не він вчиняв розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8 , оскільки остання не вказала на наявність у нього особливих прикмет (татуювання на руках), також не беруться до уваги, оскільки потерпіла бачила обличчя нападника, розмовляла з ним, описала його одяг. При цьому обвинувачений ОСОБА_16 не заперечував, що саме в такому одязі він був в той день у м.Василькові.

Місцевим судом також перевірялися твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства, однак достовірних доказів на їх підтвердження здобуто не було.

Покарання обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст..65 КК України, з врахуванням тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особу, обставин, що обтяжують та пом»якшують покарання, в тому числі і тих, на які ОСОБА_2 посилається в апеляції, а тому підстав для пом»якшення покарання обом обвинуваченим колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її оголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Дуфнік Л.М.