ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 березня 2014 року м. Київ справа № 800/133/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Масло І.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України про визнання нечинним Указу Президента України від 12 березня 2013 року № 126/2013 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

5 березня 2014 року позивачі звернулись до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Президента України, виконувача обов'язків Президента України про визнання нечинним Указу Президента України від 12 березня 2013 року № 126/2013 та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують Указ Президента України «Про призначення на посаду Голови національного комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ОСОБА_3» № 126/2013 від 12 березня 2013 року, оскільки він суперечить нормам Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206 від 7 квітня 2011 року.

Указ Президента України № 126/2013 від 12 березня 2013 року був опублікований 16 березня 2013 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 50 та в бюлетені «Офіційний вісник України» від 19 березня 2013 року, № 8, стор. 15, стаття 259, у зв'язку з чим позивачі мали можливість дізнатися про порушення їх права з цієї дати.

З даним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись 5 березня 2014 року, що підтверджується вхідним штампом на титульному аркуші позову, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Частиною першою та другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивачами не заявлено мотивоване клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, а з позову та доданих до нього матеріалів не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України про визнання нечинним Указу Президента України від 12 березня 2013 року № 126/2013 та зобов'язання вчинити певні дії підлягає залишенню без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Керуючись статтями 18, 99-100, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України про визнання нечинним Указу Президента України від 12 березня 2013 року № 126/2013 та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку.

Суддя І.В. Масло