Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.

Доповідач - Галан Н.М.

Справа № 408/335/14-ц

Провадження № 22ц/782/1973/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 19» червня 2014р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Галан Н.М.

суддів: Лісіциної А.І., Туренка С.І.,

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 17 квітня 2014р. за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» про стягнення недорахованої заробітної плати та скасування наказу

В С Т А Н О В И Л А:

24.03.2014р. позивачі звернулися до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що в період їхньої роботи у відповідача, їм невірно нараховувалась заробітна плата, яку вони і просили стягнути.

Рішенням суду, яке оскаржується, у задоволенні позовних вимог відмовлено з причин пропуску строку.

В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що судом допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вірно встановлено у судовому засіданні та не оспорюється сторонами, сторони знаходилися у трудових відносинах.

Згідно наказу № 37 від 21.02.2014р. ОСОБА_3, заступника головного бухгалтера, було звільнено з даної посади з 21.02.2014р. за ст..38 КЗпП України ( у зв'язку із зміною місця проживання ).

У відповідності до наказу № 153 від 12.12.2013р. ОСОБА_2, головного бухгалтера, було звільнено з даної посади з 13.12.2013р. за ст..40 п.3 КЗпП України.

Ст.116 КЗпП України передбачено строк виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства. Згідно до законодавства, позивачам було сплачено всі нараховані їм суми.

Однак, на думку апелянтів, заробітна плата нараховувалась їм з порушенням діючого законодавства, а саме вони вважають незаконним наказ № 98 від 15.08.2011р., який і просили визнати незаконним.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012р. відповідачем було видано наказ за № 98 про зменшення розміру посадового окладу. (а.с.23)

З даним наказом було ознайомлено позивачів (а.с.23 зв.сторона).

В даному наказі мається виправлення помилки у році видання наказу. А саме з 2011р. на 2012р.

Дане виправлення завірено печаткою відділу кадрів. А також зазначено дату ознайомлення позивачів з даним наказом - 15.08.2012р.

Позивачі ж просять скасувати наказ № 98 від 15.08.2011р., тобто неіснуючий наказ.

Наказ № 98 від 15.08.2012р. позивачами не оспорюється.

Крім того, судова колегія вважає, що за своїми посадовими обов'язками, позивачам було відомо про спірний наказ, оскільки саме до їхніх функціональних обов'язків входило нарахування заробітної плати.

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог про перерахування заробітної плати позивачам немає. Заробітна плата нараховувалась у відповідності до діючого наказу № 98 від 15.08.2012р., що не оспорюється позивачами.

Заборгованості по заробітній платі у відповідача перед позивачами немає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачами пропущено строк оскарження наказу.

Однак, при цьому суд першої інстанції не врахував того, що позивачами оспорюється наказ, якого не існує. А тому в такому випадку неможна вирішувати питання про застосування строку позовної давності.

Відповідно ст.303 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Суд 1 інстанції вірно встановив обставини справи, але наданим доказам дав невірну оцінку, що призвело до прийняття невірного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно ст.309 ЦПК України підставою скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;

Керуючись ст.209, 303, 304,307,309 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 17 квітня 2014року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено в продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :