Справа № 22ц-2861-2007 рік           

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року грудня   місяця 19 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Акопян В.І.

Суддів: Лобова О.А. Новохатньої В.А.

при секретарі Фадейкіній Н.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Полтавський хлібокомбінат « на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ»Полтавський хлібокомбінат « про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди ,визнання факту звільнення факту звільнення позивача та створення перешкод в виконанні ним трудових обов*язків такими ,що порушують трудове законодавство . визнання звільнення вимушеним з вини відповідача , а запис формулювання причин звільнення в трудовій книжці таким , що перешкоджає працевлаштуванню. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2007 року визнано звільнення ОСОБА_1 10 квітня 2003 року та 19 червня 2004 року з посади слюсаря-ремонтника ВАТ»Полтавський хлібокомбінат» такими , що проведені   з порушенням вимог законодавства.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду ВАТ»Полтавський хлібокомбінат «з 29 червня 2004 року.

Стягнуто з ВАТ»Полтавський хлібокомбінат « на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 16265 грн. 94 коп. та моральну шкоду в сумі 5000грн.

Рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 439 грн. 62 коп. піддано негайному виконанню.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2007 року відмовлено ОСОБА_1 в постановленні додаткового рішення.

На рішення суду апеляційну скаргу подало ВАТ « Полтавський хлібокомбінат «   ,прохає рішення суду скасувати , ухвалити нове рішення , яким відмовити позивачу в задоволенні позову ,посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги ,приходить до висновку , вона підлягає задоволенню .

Згідно ст..309п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря - ремонтника з 25.07. 1989 року . Він був звільнений з роботи і рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.08.2003 року наказ про звільнення від 10.04. 2004 року визнано незаконним та скасовано , позивач поновлений на роботі ,на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу .

14.06.2004 року ОСОБА_1 подав керівництву ВАТ «Полтавський хлібокомбінат « заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпро П України.

Наказом № 124 -к від 29.06. 2004 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 29.06. 2004 року за ч.1 ст. 38 КЗпроП України - за власним бажанням.

10.07. 2004 року позивач подав до суду позовну заяву , яку назвав про поновлення на роботі та зміну формування звільнення , в якій прохав вважати факт звільнення відповідачем 20.04.04 року за ч.1 ст. 38 КЗпП України злісним порушенням трудових прав , визнати невірним формулювання причин звільнення таким , що перешкоджає працевлаштуванню та підлягає скасуванню , стягнути середній заробіток за вимушений прогул за час затримання видачі належно оформленої трудової книжки  та стягнути моральну шкоду. Прохання про поновлення на роботі та обґрунтування незаконності звільнення в позовній заяві відсутні.

10 .08.2004 року позивач подав позовну заяву про зміну формулювання причин звільнення , відшкодування вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди , з аналогічними позовними вимогами.

16 02.2007 року ОСОБА_1 подав уточнені обґрунтування і межі позовних вимог, в якій прохав визнати факт звільнення 10.04. 2003 року і 14.06. 2004 року та створення відповідачем штучних перешкод у виконанні ним трудових обов «язків такими , що порушують законодавство про працю.

Визнати його звільнення 14.06. 2004 року вимушеним -з вини відповідача , а запис формулювання причин звільнення в трудовій книжці таким , що перешкоджає працевлаштуванню.

Додатково прохав зобов*язати відповідача поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції визнав звільнення ОСОБА_1 10 квітня 2003 року такими , що проведені з порушенням вимог законодавства ,при цьому він не звернув уваги на те ,що є рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.08. 2003 року „яке набрало законної сили і яким наказ про звільнення визнано незаконним та скасовано , позивач поновлений на роботі. Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ,по яким вже є рішення суду .

В позовній заяві ОСОБА_1 вказав , що його звільнення було проведено за ст. 38ч.1 КЗ проП України всупереч його заяви ,в якій він вказував підстави звільнення ч.3 ст. 38 КЗпроП України  , позивач в позовній заяві не навів доводів порушення відповідачем законодавства про працю. В судових засіданнях позивач послався на накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 09. 01. 2004 року та від 28.01.2004 року , як на порушення його прав .ЦІ накази на день розгляду позову по суті не були скасовані. Рішенням комісії по трудовим спорам від 19.03. 2004 року при розгляді скарги ОСОБА_1 на ці накази визнано правомірним не нарахування ОСОБА_1 премії за грудень2003 року та січень 2004 року, діагноз лікарняного закладу ,який зазначений в лікарняному листку ГВРІ до нещасного випадку на виробництві не відноситься .(а.с. 28)Згідно відповіді територіального управління держнаглядохоронпраці України по Полтавській області від 22.04. 2004 року на робочому місці позивача не встановлено впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів  (а.с. 23).

Позивач не надав суду доказів , що адміністрація ВАТ»Полтавський хлібокомбінат « допускала порушення законодавства про працю у відношенні до нього. Суду також не надано доказів , що до позивача був застосований тиск , щоб він написав заяву про звільнення.

Трудова книжка не була своєчасно вручена ОСОБА_1. Як він сам пояснив в судовому засіданні, йому пропонували отримати трудову книжку ,але він відмовився її отримувати ,оскільки його не влаштовував запис про звільнення.

Позивач не надав доказів , що він намагався після звільнення влаштуватись на роботу і запис в трудовій книжці про звільнення перешкоджав працевлаштуванню. Він сам відмовився взяти трудову книжку.

На протязі трьох років слухання справи ОСОБА_1 не ставив питання про поновлення на роботі, лише 16.02. 2007 року були подані уточнення до позовної заяви , в яких він прохав поновити його на роботі, посилаючись на те ,що це був вимушений захід , оскільки  на нього були накладені дисциплінарні  стягнення.

Поновлюючи позивача на роботі ,суд першої інстанції не навів обґрунтування в чому полягає порушення норм трудового законодавства допущене відповідачем при звільненні позивача , позивач подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпроП України І звільнення його за ч.1 ст.38 КЗпроП України не є порушенням його прав.

За таких обставин   колегія суддів вважає , що судом   вірно встановлені обставини по справі , але не вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.

Керуючись ст.ст. 303.307, 309п.4 ст. 316   ЦПК України колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

 Апеляційну скаргу  ВАТ»Полтавський хлібокомбінат « задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2007 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Полтавський хлібокомбінат» -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.