АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2545/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кравець Д.І.

Доповідач: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Круглик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, Київська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Київська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору дарування від 25 жовтня 1977 року позивач є власником 3/5 частини жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - будинок), а власником 2/5 частини цього будинку є відповідач - ОСОБА_3. Згідно рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07 червня 1955 року земельна ділянка, на якій розташований будинок, становить 400 кв.м., тому позивач вважає, що оскільки вона є власником 3/5 частини житлового будинку, то право на земельну ділянку для обслуговування будинку визначається пропорційно частці у праві власності жилого будинку, що передбачено ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України). Таким чином, протягом усього часу, починаючи з 25 жовтня 1977 року позивач платила земельний податок за 3/5 частини земельної ділянки, що становить 240 кв.м.Разом з тим, відповідач без згоди позивача вирішила поділити земельну ділянку металевою огорожею, зробила хвіртку і повісила замок зі свого боку, зайнявши частину земельної ділянки, яка до цього часу перебувала у спільному користуванні. Тобто, відповідач вирішила самостійно питання поділу земельної ділянки, чим порушила права позивача, як землекористувача.На підставі зазначеного, позивач вважає такі дії позивача протиправними, у зв'язку з чим просила визначити в натурі порядок користування земельною ділянкою домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме, згідно з планом земельної ділянки за позивачем визначити право користування 3/5 частини загальної земельної ділянки, а за відповідачем право користування 2/5 частини земельної ділянки.Під час розгляду справи в суді позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та відповідно до останніх уточнень просила, встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 1, зазначеним у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 січня 2013 року № 6075/12-43, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесенні ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 200 грн. 80 коп., витрати за проведення експертизи у розмірі 2 965 грн. 94 коп. та понесенні витрати на проведення геодезичного знімання земельної ділянки у розмірі 2 195 грн. 66 коп., які було необхідно зробити для проведення експертизи у справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, Київська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 400,09 м2, кадастровий № 91:051:019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за варіантом № 2 (додаток № 2) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 січня 2013 року № 6075/12-43, згідно з яким: виділено ОСОБА_2 у користування частину земельної ділянки, площею 240,05 м2, обмежену лінією розподілу: «9-8-6-5-4-3-2-1» частково передньою та лівою межею земельної ділянки і повністю тильною та правою межею земельної ділянки. Лінію розподілу «9-8-6-5-4-3-2-1» земельної ділянки прокласти: від точки «9», яка розташована в куті сполучення правої та тильної межі земельної ділянки на відстані 21,69 м в точку «8»; від точки «8» по передній межі земельної ділянки на відстані 9,19 м в точку «6»; від точки «6» перпендикулярно передній межі земельної ділянки на відстані 5,40 м в точку «5»; від точки «5» по лінії розподілу будинку в точку «4»; від точки «4» паралельно правій межі земельної ділянки на відстані 4,34 м в точку «З»; від точки «З» паралельно тильній межі земельної ділянки на відстані 9,16 м в точку «2»; від точки «2» по лінії лівої межі земельної ділянки на відстані 3,18 м в точку «1»; від точки «1» по ліній тильної межі земельної ділянки на відстані 19,08 у в точку «9». Виділено ОСОБА_3 у користування частину земельної ділянки, площею 160,04 м2, обмежену лінією розподілу: «2-3-4-5-6-7» частково передньою та лівою межею земельної ділянки. Лінію розподілу «2-3-4-5-6-7» земельної ділянки прокласти: від точки «2», яка розташована на лівій межі земельної ділянки на відстані 9,16 м в точку «З»; від точки «З» паралельно лівій межі земельної ділянки на відстані 4,34 м в точку «4»; від точки «4» по лінії розподілу будинку в точку «5»; від точки «5» перпендикулярно передній межі земельної ділянки на відстані 5,40 м в точку «6»; від точки «6» по передній межі земельної ділянки на відстані 9,19 м в точку «7»; від точки «7» по лівій межі земельної ділянки на відстані 17,56 м в точку «2». В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 5 205 (п'ять тисяч двісті п'ять) грн. 62 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції сторони подали апеляційні скарги. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року об'єднано в одне провадження з апеляційною скаргою ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою площею 400,09 м2, кадастровий № 91:051:019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за варіантом № 1 (додаток № 1) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 січня 2013 року № 6075/12-43 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 5 362,40 грн.,мотивуючи тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що висновок суду першої інстанції щодо визначення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 2 є помилковим, оскільки він не влаштовує жодну із сторін. Вважає, що варіант № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи є більш прийнятним для власників житлового будинку.

У поданій апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції встановив порядок користування земельною ділянкою площею 400.9 га та встановив межі користування земельною ділянкою, незважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні дані про те, що сторонам у користування надавалася така земельна ділянка та встановлювалися межі цієї земельної ділянки в натурі, тобто суд по суті вирішив питання про надання у користування сторонам земельної ділянки у більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством та встановив межі земельної ділянки, що не входить уповноваження суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, поданої від імені ОСОБА_2, проти доводів відповідача заперечувала. Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи скарги, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3, проти доводів скарги ОСОБА_2 - заперечували. Третя особа ОСОБА_4 погодилась з доводами скарги відповідача ОСОБА_3 Представник третьої особи Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції розглядався спір щодо користування земельною ділянкою на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 387 кв.м. згідно з рішенням № 712 від 07 червня 1955 року Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих передана землекористувачу ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 17, 18).

Рішенням № 1067 від 10 серпня 1976 року Виконавчого комітету Шевченківської районної ради депутатів трудящих м. Києва ОСОБА_7, як власнику домоволодіння по АДРЕСА_1, надано згоду на оформлення між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу на частину будинку АДРЕСА_1 (а.с.19).

25 жовтня 1977 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_2 (позивач по справ) 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташованого на земельній ділянці розміром 387 кв.м., що підтверджується договором дарування (а.с. 5-7). Інших 2/5 частин будинку на підставі договору дарування від 13 жовтня 1981 року належать відповідачу по справі - ОСОБА_3 (а.с. 37), яка на час підписання договору дарування перебувала у шлюбі та мала прізвище ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 17 квітня 1997 року (а.с. 59).

Таким чином на підставі укладенихцивільно-правових угод до набувачів від відчужувачів перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди.

Як встановлено судом першої інстанції між сторонами склався порядок спільного користування земельною ділянкою.Разом з тим, відповідач без погодження з позивачем, поділив земельну ділянку шляхом встановлення хвіртки із замком зі свого боку, чим порушив права позивача, як землекористувача, що стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в межах заявлених позивачем вимог,колегія суддів виходить із такого:

Так, відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно із ч. 4 ст. 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Частиною четвертою ст. 120 цього Кодексу передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, за клопотанням представника позивача ОСОБА_5, судом призначена судова будівельно-технічна експертиза для визнання можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою..

Так, відповідно до висновку № 6057/12/12-43 судової будівельно-технічної експертизи від 03 січня 2013 року, проведеної судовим експертом Київського науково- дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_9, для встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами, з урахуванням ідеальної частки кожного з співвласників будинку, експертом було запропоновано три можливі варіанти порядку користування земельної ділянки (а.с. 68-77).

Вирішуючи спір та обираючи другий варіант розподілу земельної ділянки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 січня 2013 року № 6075/12-43, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 120 ЗК України, виходив із того, що варіант № 2 порядку користування земельною ділянкою в найбільшій мірі відповідатиме ідеальним часткам позивача та відповідача та найбільш враховує баланс інтересів кожного із співвласників будинку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивачки ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню, оскільки сторони не можуть прийти до згоди з приводу користування спільною земельною ділянкою. Відповідач також не надав суду відповідних доказів про те, що висновок експертизи порушує його права і не відповідає дійсним обставинам по справі.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні дані про надання сторонам у користування земельної ділянки площею 400.9 га, що призвело до виділення у користування сторонам земельної ділянки у більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством та не входить до компетенції суду, спростовуються письмовими доказами. Так, при розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно технічного паспорту БТІ на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 29 липня 2011 року земельна ділянка в плані має площу 387 кв.м. (а.с. 44-47). Із витягу з матеріалів інвентаризації від 12 жовтня 2004 року щодо плану земельної ділянки № 910510019 її площа 400 кв.м. (а.с. 8), а відповідно до витягу з бази даних земельного кадастру від 10 листопада 2011 року, черговий кадастровий план земельної ділянки № 91:051:019 по АДРЕСА_1, площа земельної ділянки складає 400,09 кв.м. (а.с. 43). При з′ясуванні розбіжностей у розмірі спірної земельної ділянки експерт ОСОБА_9, як у своєму висновку, так і при допиті її в судовому засіданні пояснила, що при розробці можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою до уваги бралася площа та конфігурація меж, що зазначена у кадастровому плані на земельну ділянку по АДРЕСА_1 від 10 листопада 2011 року (а.с.43), оскільки цей документ встановленого зразка, виданий громадянинові України від імені держави, що відображає межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки. А тому суд першої інстанції правильно виходив із розміру земельної ділянки площею 400.9 га., яка за своїм розміром порівняно з іншими даними, які містяться у технічному паспорті та матеріалах інвентаризації не ущемляє законні права співвласників.

Твердження представника відповідача про те, що встановлення фактичного порядку користування земельною ділянкою між співвласниками відповідно до їх часток у розмірі 160,04 кв.м. та 240,05 кв.м. є неможливим з тих підстав, що площа ділянки на одну особу є меншою ніж 300 кв.м., не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до положень статті 88 ЗК України та роз′яснень у постанові Пленуму Верховного Суду України N 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»учасник спільної часткової власностіна земельну ділянкумає право на отримання в його користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Суд при вирішенні спору з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я, вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки тощо. При цьому суд враховує умови переходу права на земельну ділянку та розміри, що були у попереднього землекористувача.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що варіант № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи є більш прийнятним для власників житлового будинку, оскільки представником не доведено та судом апеляційної інстанції не встановлено, що обраний судом порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 2 явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про стягнення судових витрат у зменшеному розмірі, у зв′язку з допущеною помилкою при підрахунку, оскільки у відповідно до вимог статті 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішення описки чи арифметичні помилки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: