АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

____________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-2» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2014р. по цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-2» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановила:

у січні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12 027,75грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та 243,60грн. судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, який обслуговується ЖБК «Маяк-2», однак з 1 липня 2012р. відповідачем не оплачуються отримані житлово-комунальні послуги, у зв'язку із чим станом на 1 січня 2014р. виникла зазначена заборгованість.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 1180грн. за правову допомогу.

Рішенням суду від 21 березня 2014р. у позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ЖБК «Маяк-2» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на неповно встановлені обставини справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянта, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення відповідача, яка заперечувала проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 і зареєстрована в ній.

З 4 грудня 2012р. у квартирі зареєстрована дочка відповідача ОСОБА_2 (с.с.19).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно нараховуються житлово-комунальні послуги на трьох осіб, хоча у квартирі зареєстровано двоє осіб, і позивачем не надано розрахунку заборгованості із розрахунку на двох осіб.

Проте, з висновками суду першої інстанції погодитися не можна, так як вони не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/6173/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Колегаєва С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

законом.

- 2 -

Крім того, статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, власником якої є відповідач, знаходиться у ЖБК «Маяк-2», який утримує будинок та надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку, тому колегія суддів вважає доведеним право позивача на звернення до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 1 липня 2012р. не оплачує житлово-комунальні послуги, що спростовано відповідачем не було.

Доводи відповідача про те, що між нею та позивачем відсутній договір про надання житлово-комунальних послуги, не можуть бути підставою для звільнення її від сплати за отриманні послуги, так як це суперечить нормам діючого законодавства.

Свобода договору закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. (постанова Верховного суду України № 6-110цс12).

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

За таких обставин, відповідач зобов'язана оплачувати за отримані нею житлово-комунальні послуги, не дивлячись на відсутність договору з позивачем.

Посилання відповідача на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є

- 3 -

належним доказом, так як не містить розміру тарифів на житлово-комунальні послуги та вартісну базу нарахування боргу, колегія суддів вважає безпідставними, так як нормами діючого законодавства не визначена конкретна форма розрахунку заборгованості. Проте, наданий позивачем розрахунок містить складові нарахування за кожним показником, а визначені законодавцем тарифи є загальнодоступними, що не позбавляло можливості відповідача та суд першої інстанції перевірити їх відповідність.

Відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення, також суд не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання, проте, таких доказів відповідачем надано не було.

Твердження відповідача про те, що у квартирі встановлені лічильники холодної та гарячої води, про що був повідомлений позивач, однак, у порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» продовжує нараховувати витрати за вказаними показниками без врахування показників лічильника, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, так як відповідачем не надано доказів встановлення у квартирі лічильників, їх опломбування, взяття позивачем на облік, а також надання відповідачем щомісячно позивачу показників лічильників. Також відповідач не надала суду доказів звернення до позивача із заявою про прийняття даних лічильників на облік та здійснення нарахування за показниками лічильників.

Колегія суддів надавала можливість відповідачу надати докази у підтвердження своїх твердження, проте таких доказів відповідачем не було надано і апеляційному суду, тому колегія суддів вважає, що позивач позбавлений можливості нараховувати відповідачу оплату за використану холодну та гарячу воду відповідно до показників лічильників.

Перевіряючи доводи відповідача щодо нарахування заборгованості за тарифами, які не були затверджені у відповідності до чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Розпорядженням КМДА № 1222 від 29 грудня 2010р. «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України» з 1 лютого 2011р. встановлені тарифи з оплатою після 20 числа місяця (відповідачем оплата до 20 числа місяця не проводилася): 3,1грн. за кв.м. опалюваної площі щомісячно протягом року за централізоване опалення для населення (при відсутності будинкових та квартирних засобів обліку теплової енергії); 54рн. 35коп. на особу за гарячу воду в будинках з централізованим постачанням гарячої води з ваннами, обладнаними душами, а розпорядженням КМДА № 99 від 27 січня 2011р. останній тариф змінений з 1 березня 2011р. на 55,61грн. щомісячно на одну особу.

Розпорядженням КМДА № 101 від 27 січня 2011р. «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України», встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, які введені в дію з 01.03.2011р.: 19,25грн. - холодна вода і водовідведення в будинках з централізованим постачанням гарячої води з ваннами, обладнаними душами, 5грн. 32коп. - за водовідведення гарячої води в будинках з централізованим постачанням гарячої води з ваннами, обладнаними душами.

Вказані тарифи залишені без змін з 1 липня 2011р. розпорядженнями КМДА № 857, 857 від 31 травня 2011р. і діють до цього часу.

- 4 -

Відповідно до Інформації щодо складових нормативних витрат з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011р. № 869, тариф за утримання будинку і споруд та прибудинкової території для будинку АДРЕСА_1 для квартир, які розташовані вище першого поверху складає 2,4503грн.

З наданого позивачем суду розрахунку заборгованості вбачається, що при нарахуванні витрат за житлово-комунальні послуги позивач застосовував тарифи, встановлені вищезазначеними нормативними актами, що є правомірним.

Разом з тим, правомірним є твердження відповідача про безпідставне нарахування позивачем житлово-комунальних послуг із розрахунку трьох осіб, так як з наданих суду першої інстанції документів вбачається, що у квартирі, власником якої є відповідач, до 4 грудня 2012р. була зареєстрована тільки відповідач, а з 4 грудня 2012р. зареєстрована її дочка, тобто з грудня 2012р. позивач мав підстави для нарахування житлово-комунальних послуг, виходячи із розрахунку на дві особи.

Інших належних доказів того, що у квартирі відповідача проживає троє осіб, суду надано не було і неправомірність такого нарахування визнали представники позивача у апеляційному суді.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача знайшли своє часткове підтвердження під час судового розгляду і підлягають частковому задоволенню у сумі 8725грн. 45коп.

Колегія суддів частково погоджується із розрахунком заборгованості, наданим позивачем до суду апеляційної інстанції (с.с.143), оскільки позивачем безпідставно за квітень 2013р. та травень 2013р. нараховані витрати за житлово-комунальні послуги із розрахунку на три особи. В іншій частині наданий розрахунок відповідає вищезазначеним нормативним документам, якими встановлені тарифи за житлово-комунальні послуги.

Відповідачем суду не надано доказів оплати за отримані житлово-комунальні послуги за період з липня 2012р. по грудень 2013р., також відповідачем не надано суду відповідних розрахунків, які вона визнає, хоча суд апеляційної інстанції звертав увагу відповідача на необхідність надання таких розрахунків, тому колегія суддів виходить із розрахунків, наданих позивачем.

Судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір при подачі позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 1180грн. задоволенню не підлягають, так як особа, з якою був укладений договір про надання правової допомоги та сплачені зазначені кошти, не приймала участі у розгляді даної справи і не була допущена судом відповідно до положень ст. 56 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-2» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-2» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 8725грн. 45коп. та судовий збір у сумі 243грн. 60коп. і 121грн. 80коп.

- 5 -

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: