Єдиний унікальний номер 247/3246/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5149/2014
Категорія - 27 Головуючий у 1 інстанції - Арапіна Н.Є.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Новікової Г.В.
Іванової А.П.
при секретарі: Чекіній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Торезького міського суду Донецької області від 08 травня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» (далі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Торезького міського суду від 08 травня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову лише з посиланням на висновок експертизи. Суд не звернув уваги на те, що даний висновок є неналежним доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого діючим законодавством. Судом також порушене процесуальне законодавство, зокрема щодо рівності та змагальності сторін; викладення мотивувальної частини рішення; оцінки доказів та законності рішення.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив Банку у задоволенні позову.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 05.11.2006 р. Банком на підставі заяви позичальника №DNH4KP61490017 останньому був наданий споживчий кредит на суму 2692 грн. 30 коп. цільового призначення (придбання телевізору) строком на 18 місяців (тобто до 05.05.2008 р.) зі сплатою відсотків за користування грошима у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості повинно здійснюватися 28 числа кожного місяця шляхом внесення щомісячного платежу у розмірі 181 грн. 47 коп. Прийняті на себе зобов'язання позичальник виконував неналежним чином, в результаті чого за станом на 27.06.2013 р. в нього утворилася заборгованість в розмірі 36581 грн. 44 коп., яка складає: заборгованість за кредитом - 2692 грн. 30 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 11882 грн. 13 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 19788 грн. 85 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн., та штраф (процентна складова) - 1718 грн. 16 коп.
Рішенням Торезького міського суду від 18 листопада 2009 року, яке набуло чинності, ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту №DNH4KP61490017 від 05 листопада 2006 р. з підстав відсутності доказів на підтвердження факту укладання та підписання договору відповідачем ОСОБА_2
Постановою слідчих органів від 03.10.2008 р. відповідачу було відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом фінансового злочину щодо робітників Банку.
В ході розгляду даної справи по суті за клопотанням сторони проведено судово-почеркознавчу експертизу, з висновку якої вбачається, що підпис на заяві позичальника №DNH4KP61490017 від 05 листопада 2006 р., яка фактично є договором кредиту, від імені ОСОБА_2 виконаний не останнім, а іншою особою.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 526 та ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Торезького міського суду від 18 листопада 2009 р., яке набрало чинності, Банку відмовлено у задоволенні позову, пред'явленому до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту №DNH4KP61490017 від 05 листопада 2006 р. з тих підстав, що вказаний договір останнім не укладався, не підписувався і доказів, які б спростовували такі доводи відповідача Банком не представлені.
При розгляді даної справи такі доводи відповідача підтверджені висновком судово-почеркознавчої експертизи.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність між сторонами договірних зобов'язань і на законних підставах відмовив Банку у задоволенні позову.
Необгрунтованими є доводи апелянта про те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи є неналежним доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого діючим законодавством.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), який визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. При цьому, Банком не надано доказів, які б свідчили про порушення судом даного Закону, який регламентує роботу експертних установ.
Посилання позивача на п.п.17,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.97 р. №8 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) також ж є безпідставними.
Згідно вищевказаних роз'яснень, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Всі зазначені вимоги судом першої інстанції були виконана, доказів їх порушення позивачем не надано і тому відсутні підстави для сумніву в експертному висновку.
Стосовно надання експертній установі необхідних для проведення експертизи документів, то вони були надані в тій кількості та об'ємі, який був достатній для проведення експертизи.
Щодо порушень судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при складанні рушення, то вони також не заслуговують уваги. Як вбачається з тексту рішення, воно викладене у відповідності з вимогами ст. 215 ЦПК України.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 08 травня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: