Єдиний унікальний номер 236/3040/13-к Номер провадження 11-сс/775/59/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Сєдих А.В.

суддів Шика В.В., Котиш О.П.

при секретарі Гуляєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Пономарьової О.В. на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 січня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_1 підозрюваного у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

10 січня 2014 року старший слідчий СВ Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області старший лейтенант міліції Наумов В.В. звернувся до суду з клопотанням погодженим з старшим прокурором Краснолиманської міжрайонної прокуратури Вікторовим В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

11 січня 2014 року ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області вищевказане клопотання було частково задоволено. До підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 11 березня 2014 року.

В апеляційній скарзі прокурор Пономарьова О.В. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає ухвалу незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, має три не зняті та не погашені судимості за корисливі злочини. Після останньої судимості ОСОБА_1 невдовзі продовжив свою злочинну діяльність, про що свідчить скоєння ним нового кримінального правопорушення. Також судом залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 тривалий час офіційно ніде не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, посередньо характеризується за місцем тимчасового проживання. Вважає, що вказані обставини можуть спонукати ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та перешкоджати забезпеченню виконання процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з судовим матеріалом та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора Пономарьової О.В. не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін за таких підстав.

10.01.2014 року органами досудового слідства ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

З судового матеріалу розгляду клопотання слідчого встановлено, що 09 січня 2014 року у період з 02 годин 30 хвилин до 03 годин 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння з метою скоєння крадіжки прийшов до території домоволодіння АДРЕСА_1, з боку проїзної частини вул. Совєтська через проїм в паркані проник у двір вказаного домоволодіння, звідки навмисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно, викрав майно ОСОБА_4: велосипед марки «ARDIS», вартістю 383 гривні 33 копійки, два колеса з покришками до легкового автомобіля марки ВАЗ, вартістю 783 гривні 34 копійки, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду в загальній сумі 1166 гривень 67 копійок. Після цього ОСОБА_1, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викрадене майно звернув на свою користь та розпорядився ним на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання старшого слідчого СВ Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції Наумова В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 та застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, так як прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя вірно врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, наявність непогашених судимостей, вік та стан здоров'я, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, який не одружений, однак перебуває в фактичних шлюбних відносинах з громадянкою ОСОБА_5, офіційно не працевлаштований, але займається суспільно корисною працею працюючи мийником на автомийці, посередньо характеризується за місцем проживання, не настання тяжких наслідків, повернення в повному обсязі викраденого майна.

За таких обставин слідчий суддя правильно прийшов до висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який буде необхідним та достатнім для запобігання вчинення нових злочинів та виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді винесена законно та обґрунтовано, та у зв'язку з цим не має підстав для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Пономарьової О.В. залишити без задоволення.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 січня 2014 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Судді: