Єдиний унікальний номер 237/3686/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4743/2014

Категорія - 54 Головуючий у 1 інстанції - Ступін І.М.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Ларіної Н.О.

Іванової А.П.

при секретарі: Чекіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 30.05.2008 р. знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де останнім часом працювала в якості касира торгівельної зали АЗС R5501 (м. Донецьк, вул. Первомайська, 28) з повною матеріальною відповідальністю, із змінним режимом роботи та з певним окладом заробітної плати з відповідними надбавками. Наказом №SR-OC-2183 по ТОВ «Альянс-Холдинг» від 21.06.2013 р. її було звільнено за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Підставами для звільнення стали результати інвентаризації супутніх товарів по торгівельним залам АЗС №№5501-5503, якими виявлено недостачу на суму більш 25000 грн. Вважає звільнення незаконним, оскільки інвентаризацію було проведено за відсутності начальника АЗС, а при повторній перевірці виявлено, що недостача мала місце по АЗС R5502, до якої вона не має відношення. Втративши довіру до відповідача, нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням, на що отримано згоду. Однак звільнення відбулося за інших підстав і з порушенням процедури - не отримано згоду профспілкової організації. Просила скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі з 21.06.2013 р. та стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем щодо неї трудового законодавства, їй було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просила стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 5000 грн.

Рішенням Мар'їнського районного суду від 25 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: наказ №SR-OC-2183 від 21.06.2013 р. про звільнення позивачки на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України визнано незаконним і скасовано. ОСОБА_2 поновлено на посаді касира торгівельної зали ТОВ «Альянс Холдинг» з 21 червня 2013 р. З відповідача на користь позивачки стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 31199 грн. 79 коп. та грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Мар'їнського районного суду від 25 березня 2014 року з ТОВ «Альянс Холдинг» в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки остання звільнена за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Ухвалюючи рішення на користь позивачки, суд не звернув уваги на її статус матеріально-відповідальної особи, службові обов'язки якої пов'язані з товарно-матеріальними цінностями. Розглядаючи справу, суд не встановив і не з'ясував фактичні обставини, не дав оцінки представленим доказам на підтвердження дій позивачки, які стали підставою для недовіри. Суд не звернув уваги на те, що відповідачем у встановленому законом порядку була проведена інвентаризація, в ході проведення якої була виявлена недостача матеріальних цінностей на суму більш 25000 грн., яка утворилася за мовчазною згодою позивачки. У суду також не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачкою на надано доказів на їх підтвердження. Крім того, про розгляді справи судом були порушені строки, передбачені процесуальним законодавством для розгляду трудового спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивачка та її представник проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Після оголошеної по справі перерви, представником позивача подано заяву с проханням відкладення слухання справи з підстав знаходження у відрядженні, яке апеляційний суд вважає таким, що не підлягає задоволенню

Відповідно до вимог ч.2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

Як вбачається з клопотання представника позивача про відкладення слухання справи, до нього не долучені докази на підтвердження факту знаходження у відрядження. За вказаних обставин викладені в ньому підстави не можуть вважатися поважними. Клопотання від сторони (позивачки), повідомленої належним чином про день, час та місце слухання справи про відкладення слухання справи не надходило.

Більш того, у судовому засіданні, яке відбувалося 12.06.2014 р. позивачка та її представник були присутніми і давали пояснення з приводу позову та доводів апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для звільнення працівника, оскільки у законному порядку вина позивачки встановлена не була. Оскільки причиною втрати довіри стали результаті інвентаризації фактично проведеної з порушеннями, а повторною інвентаризацією, акт якої не був наданий позивачці, недостачу встановлено на іншій АЗС, то у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2

Між тим, такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що наказом по ТОВ «Альянс Холдинг» №SR-OC-1013 від 30 травня 2008 р. ОСОБА_2 була прийнята на роботу з 30.05.2008 р. на посаду касира торгівельної зали (R5501 вул. Первомайська) до структурного підрозділу R5501 - R5501 вул. Первомайська з випробувальним терміном три місяці. На підставі наказу №SR-OC-4584 від 07 листопада 2011 р. ОСОБА_2 переведена з посади начальника АЗС R5505 (м. Красноармійськ, вул.. Дніпропетровська, 33в) на посаду касира торгівельної зали АЗС R5501 (м. Донецьк, вул. Первомайська, 28) з повною матеріальною відповідальністю, із змінним режимом роботи та з певним окладом заробітної плати з відповідними надбавками.

Наказом №51 від 06.06.2013 р. по ТОВ «Альянс Холдинг» було створено комісію для проведення інвентаризації супутніх товарів по торгівельним залам АЗС №№5501-5503. В ході проведення інвентаризації, яка на АЗС R5501 відбулася 12.06.2013 р., виявлено недостачу на суму більш 25000 грн. В ході проведення службового розслідування було встановлено, що начальник АЗС Ткаченко Н.В. складала акти щомісячної інвентаризації без притягнення до участі в проведенні перевірки інших матеріально-відповідальних осіб. З метою приховування недостачі вона особисто складала і підписували акти, дані яких не відповідали дійсності. Виходячи з групи товарів щодо яких встановлено недостачу, комісія дійшла висновку про те, що вона не могла утворитися в результаті крадіжки або небезпечних дій сторонніх осіб, оскільки тільки персонал АЗС має доступ до товару. У зв'язку із колективною матеріальною відповідальністю, персонал АЗС мав би повідомити керівництво ТОВ про виниклу обстановку та неправомірні дії Ткаченко Н.В.

За вказаних обставин, на підставі наказу №SR-OC-2183 по ТОВ «Альянс-Холдинг» від 21.06.2013 р. ОСОБА_2 було звільнено за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Виходячи з наведеного, підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довір'я є скоєння працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має.

В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, працюючи касиром торгівельної зали АЗС R5501 безпосередньо обслуговувала грошові та товарні цінності і при прийнятті її на роботу між сторонами трудової угоди укладалися договори про повну та колективну матеріальну відповідальність.

Згідно Посадової інструкції касира торгівельної зали, з якою ОСОБА_2 була ознайомленою 02.09.2008 р., касир безпосередньо підпорядкований начальнику АЗС і його робота складає з обов'язків по організації роботи зміни, прийому, зберіганню та реалізації нафтопродуктів, роботи з грошовими та матеріальними цінностями, обслуговуванню клієнтів в магазині на АЗС.

Розділом восьмим Посадової інструкції регламентована робота касира в магазині АЗС, зокрема до його обов'язків включено: наглядати за збереженням товару; приймати, перевіряти та оформлювати належним чином товар; приймати участь в інвентаризації товару та матеріальних цінностей, підписувати інвентаризаційні відомості та акти інвентаризації. Щодо роботи кафетерію на АЗС, то відповідно п. 9.11. Посадової інструкції, щоденно при прийомі-передачі зміни приймати-здавати товар та обладнання.

При цьому, як вбачається з розділу десятого Посадової інструкції, порядок приймання-передачі зміни та зміст змінного звіту регулюється інструкцією «Порядок приймання-передачі зміни» (далі Порядок).

Згідно інструкції по застосуванню Порядку, з якою позивачка була ознайомленою, для проведення інвентаризації супутніх товарів у магазині АЗС застосовуються облікова система «Back Office». При використанні вказаної облікової системи відповідальна особа при оформленні звіту має відображення всіх позиції товару, його залишки, факт проходження по касі, недостачу тощо.

Як вбачається з п.п. 4,5 Порядку, перед закриттям останньої зміни місяця відповідальна особа повинна створити документ «Інвентаризація» і за станом на «01» число роздрукувати інвентаризаційний опис і з певним пакетом документів передати в бухгалтерію. Згідно п. 9 Порядку, на підстави даного інвентаризаційного опису, начальник АЗС повинен скласти акти списання, акти оприходування залишків, протокол заліку пересортиці тощо.

Виходячи з наведеного, на позивачку покладені обов'язки щодо контролю за матеріальними цінностями, складання актів та описів при прийомі-передачі зміни, при належному виконанні яких неможливе безконтрольне виникнення недостачі.

В ході проведення інвентаризації по АЗС R5501 було виявлено недостачу матеріальних цінностей більш ніж на 25000 грн. Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2014 року і тому, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Більш того, наявність недостачі не оспорюється позивачкою та її представником, яких більш інтересує питання щодо звільнення всіх інших робітників.

Виходячи з Посадової інструкції касира до його обов'язків включено, зокрема: наглядати за збереженням товару; приймати, перевіряти та оформлювати належним чином товар; приймати участь в інвентаризації товару та матеріальних цінностей, підписувати інвентаризаційні відомості та акти інвентаризації.

Як вбачається з висновків службового розслідування, встановлено, що начальник АЗС Ткаченко Н.В. складала акти щомісячної інвентаризації без притягнення до участі в проведенні перевірки інших матеріально-відповідальних осіб.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, вбачається, що позивачка неналежним чином виконувала свої посадові обов'язки щодо оформлення та зберігання матеріальних цінностей, участі у складанні та підписанні інвентаризаційних актів, в результаті чого утворилася їх недостача. При цьому форма її вини не має значення. Більш того, із звіряльних відомостей результатів інвентаризації за квітень та травень 2013 р. вбачаються незначні недостача та надлишки товарів, при цьому останні свідчать про здійснення продажу не облікованого товару.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і помилково дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення працівника, оскільки у законному порядку вина позивачки встановлена не була.

Висновки суду про проведення інвентаризації та складання актів без участі позивачки не відповідають дійсності, оскільки останньою підписана інвентаризаційна відомість від 12.06.2013 р., якою встановлено недостачу на АЗС R5501. Доказів, які б спростовували вказані факти позивачкою не надано.

Посилання суду на доводи позивачки про проведення повторної інвентаризації взагалі безпідставні, не підтверджені належними доказами і спростовані відповідачем, яким повторно інвентаризація не проводилася як і не проводилася вона якимось незалежним органом.

Щодо порушення процедури звільнення, зокрема, неотримання згоди профспілкової організації, то вони не заслуговують уваги, оскільки така організація у відповідача відсутня. Згода ж керівника на звільнення підтверджена наказом про звільнення.

За вказаних обставин у ТОВ «Альянс Холдинг» були всі підстави для вираження недовіри позивачці і у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, в тому числі і щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки порушення трудового законодавства в діях відповідача відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» задовольнити.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року та додаткове рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25 березня 2014 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позову, пред'явленого до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: