262/5850/13-к
1-кп/262/15/2014
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року
Колегія Пролетарського районного суду м. Донецка у складі:
головуючого судді Кирилюк Н.А.
суддів Панас Н.Л.,Пивоварової Ю.О.,
при секретарі Кузнецовій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань кримінальне провадження № 12012050730000213 за фактом скоєння
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого у м. Сургут Російської Федерації, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає: АДРЕСА_2
кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України
за участю прокурора Корольова А.А.,
потерпілого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_1
в с т а н о в и в:
20 жовтня 2012 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_1, знаходився на грунтовій дорозі навпроти дільниці 45 СТ "Калинка" селища Горбачово-Михайлівка м.Моспіне, де він зустрів рініше знайомого йому ОСОБА_2, з яким у нього на грунті особистих неприязних стосунків, виник конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Після чого, ОСОБА_1, знайшов на місці події твердий предмет у формі палиці, наніс ним ОСОБА_2 один удар по голові, від чого останній впав та отримав відкриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку середнього ступеню тяжкості, субарахноідальний крововилив, тріщину зводу та основи черепу, пневмоцелафалію, отоліворею справа, садна м'яких тканин голови, які відносяться до категорії тяжких телесних ушкоджень, що є небезпечними для життя.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у пред"явленому обвинуваченні не визнав, вказавши, що 20 жовтня 2012 року повертався на машині ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з дискотеки. По дорозі у Мінчугово побачили, що на мості зупинилася машина та вони не могли проїхати. Він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли подивитися, що трапилося, ОСОБА_2 у грубій формі їм відповів. ОСОБА_5 почав спілкуватися з ОСОБА_8, який був разом з ОСОБА_2, ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_5 та вони покатилися у кювєт. Потім ОСОБА_6 забирав у ОСОБА_8 монтировку та домкрат та викадав у кювет. ОСОБА_2 почав висловлюватися у їх адресу нецензурною лайкою, підійшов до нього та вдарив його два рази у обличчя. Він його схопив та вони разом впали, він - на праву сторону, ОСОБА_2 - на ліву. Удари ОСОБА_2 він не наносив, думав, що можливо ОСОБА_2 міг отримати тілесні ушкодження під час падіння на бетонні шпали. Крім того вказав, що на наступний день після вказаних подій, ОСОБА_2 подзвонив йому та сказав, що він впав з криші будинку та якщо він не заплатить йому 3000 грн. він скаже, що це він його вдарив. Він йому заплатив, тому що не хотів неприємностей, однак навмисно удари йому не наносив. Вважав, що його обмовляє потерілий з почуття помсти, так як він не захотів платити йому. Щодо проведення з ним слічих дій повідомив, що під час проведення слідчого експерименту, слідчий нічого не записував, йому дали у руку палку та сказали, де стати. Вказав також, що він під час досудового розслідування себе обмовив, тому що на нього здійснювалося психологічний тиск з боку працівників міліції.
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 20.10.2012 року він та його знайомі поверталися з дискотеки, його машина зупинилася на насипу та він почав її ремонтувати. ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під'їхали до насипу, вийшли з машини та підійшли до нього. У цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виникла сварка та вони почали штовхалися. Між ним та ОСОБА_1 також виникла сварка, ОСОБА_1 образив його дівчину, між ними розпочалася боротьба, вони впали, після того, як вони піднялися, він відчув удар твердим предметом (палкої чи битою) по голові. Хто, куди та чим конкретно його вдарив пояснити не міг, так як не бачив та було темно, однак вважає, що вдарив його по голові саме ОСОБА_1, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він бачив, а ОСОБА_1 у полі зору не було. Вказати, чи тримали його ОСОБА_5 з ОСОБА_6, чи просто підтримували, також, не міг. Крім того, вказав, що незадовго до цього, ОСОБА_1 вдарив битою ОСОБА_8 по ключиці. Також пояснив, що дійсно, коли звертався до лікарні вранці наступного дня, він сказав, що впав з будинку, так як не хотів, щоб у ОСОБА_1 були неприємності. Підтвердив, що між ним, ОСОБА_1 та його батьком були розмови про те, якщо зі станом його здоров'я все буде гаразд, він нічого писати до міліції не буде. Однак коли він зрозумів, що став інвалідом та не мав можливості працювати на попередньому місці, він написав заяву до міліції на ОСОБА_1. Вказав, що під час слідчого експерименту показати, яким чином було завдано йому удару не міг.
Свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дали аналогічні показання, які зводилися до того, що 20.10.2012 р. вони з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 поверталися з дискотеки, під'їхали до насипу, де побачили машину, біля якої був ОСОБА_2. Вони разом з ОСОБА_1 вийшли з машини та підійшли до нього. Запитали, що сталося, він у грубій формі відповів їм. У ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розпочалася сварка, під час якої ОСОБА_8 доставав з їх машини домкрат та монтировку. Потім ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 наніс йому декілька ударів у обличчя. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почали битися, впали, потім вони їх розняли. Факту нанесення удару ОСОБА_1 ОСОБА_2 не підтвердили. Вказали також, що під час проведення слідчого експеримента, їх обох привезли на те місце, де відбулася сварка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про те, що ОСОБА_1 наносили удари ОСОБА_2 не казали, протокол їм не зачитувався, вони поставили підписи та уїхали.
Свідок ОСОБА_8 показав, що вони їхали з дискотеки з ОСОБА_2 та дівчинами. На насипу їх машина зупинилася, ОСОБА_2 вийшов, щоб полагодити її. У цей час під'їхали ОСОБА_1 та його знайомі. Вони підійшли до їх автомобіля, почали казати, щоб вони звільнили дорогу. Він відійшов до багажника, між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт та вони впали та почали боротися. Коли він був над ОСОБА_5, ОСОБА_1 твердим предметом схожим на обрізану обмотану трубу, вдарив його по ключиці. Він відразу підскочив та побіг до їх машини, а ОСОБА_2 почав розмовляти з ОСОБА_1, казати, що питання мають вирішуватися іншим способом. Коли ОСОБА_1 стояв обличчям до ОСОБА_2, він, тримаючи у руці той самий предмет, яким вдарив його, наніс удар ОСОБА_2 по голові. Від цього удару ОСОБА_2 впав, одною рукою тримаючись за голову. Він його підняв, ОСОБА_2 хотів сісти за кермо, однак, так як він почувався погано, за кермо сів він та вони уїхали. Також, перед ними, швидко сіли в машину ОСОБА_1 зі своїми друзями та також уїхали.
Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що вона у той день була у машині з потерпілим, казала, що самого конфлікту не бачила, бачила як у ОСОБА_2 у районі вуха була кров, також він розповідав їй у машині, що декілька ударів по голові йому наніс ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показазав, що вніч з 20 на 21 вони поверталися у с.Мінчугово, під'їхали до насипного мосту, побачили, що на мосту стояла машина. Він залишився у машині, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з машини та пійшли до машини ОСОБА_2. Коли вони вже поверталися, він побачив, як ОСОБА_2 пішов за ними, підійшов до ОСОБА_1, замахнувся на нього, у них виникла сварка, в процесі якої вони впали на ліву сторону. Коли він побачив сварку, він вийшов з машини, спитав що у них трапилось. Сварка швидко закінчилася, всі піднялися, сіли в свої машини та роз'їхалися. Також вказав, що ніяких предметів, схожих на биту у його машині не було, у ОСОБА_1 він також таких не бачив.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що здійснював досудове розслідування вказаного кримінального провадження, під час проведення всіх слідчих дій, їх учасникам надавалася можливість ознайомитися з процесуальними документами, вони з ними знайомилися та ставили підписи. Крім того вказав, що формулювання обвинувального висновку базувалося на показаннях обвинуваченого, тому, що інші учасники не бачили удару, який він наніс потерпілому.
Під час слідчого експеримента за участю ОСОБА_2, він на місці показав, як ОСОБА_1 наніс удар по голові бейсбольною битою, при цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тримали його за руки. З фотознімка вбачається, що ОСОБА_1, тримаючи у правій руці палку, наносить удар йому по голові, при чому вони стоять обличчям друг до друга (т.2, а.к.п.40-43).
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час проведення слідчих експериментів давали аналогічні показання, з яких вбачається, що ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_2 по голові, однак яким предметом та механізм удару не пояснили, так як не бачили. (т.2 а.к.п.51-56, 61-66).
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_7, які були залучені у якості понятих при проведенні слідчого експеримерту за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що були присутніми при вказаних слідчих діях, що конкретно вказували свідки не пам'ятали, також вказували, що підписували незаповнені аркуші протоколу.
Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 на місці показав, що після сварки між ними та ОСОБА_2, він намацав на землі кусок штакетіни від забору, взяв її у праву руку та в момент, коли він вставав наніс нею один удар по диагоналі зліва на право знизу вгору в область голови ОСОБА_2, куди саме не пам'ятав, після чого останній почав втрачити свідомість, а його друзі підхопили його під руки. На фототаблиці ОСОБА_1 демонструє удар, тримаючи палку у лівій руці (т.2 а.к.87-90).
У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_12, який впізнав обвинуваченого як особу, яка була присутня при проведенні слідчого експерименту, також пояснив, що він на місці розповідав та показував, як наніс удар битою по голові. Також показав, що протокол йому зачитувався вголос та його зміст відповідав тому, що розповідав на місці обвинувачений.
З висновків експерта № 224 від 18.03.2013 року та № 914 від 18.07.2013 року вбачається, що при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_2 виявлено відкриту проникаючу черепномозкову травму: ушиб головного мозку середнього ступеня тяжкості, субарахноїдальний крововилив, тріщина зведення і основи черепа, пневмоцефалія, отолікворея справа, садно м'яких тканин голови. Вказана травма голови виникла від дії тупого предмета, можливо, в строк та при обставинах, вказаних потерпілим, і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя. Ушкодження в області голови в даному випадку слід розцінювати в сукупності. За наявними даними судити про взаєморозташування потерпілого та нападника не представляється можливим. Дана травма голови могла виникнути як при обставинах, на які вказує потерпілий, так і при обставинах, на які вказує підозрюваний ОСОБА_1 в ході їх допиту та проведення слідчого експерименту (як від удару бейсбольною битою так і від удару "штакетіною"). Більш категорично вирішити дане питання не представляється можливим (т.2 а.к.п.35-39, 98-102).
За клопотання сторони захисту, судом було призначено додаткову судову медичну експертизу, відповідно до висновків якої встановлено, що враховуючи характер та локалізацію травми голови, виявленої у потерпілого, малоймовірна можливість її утворення при падінні з висоти власного зросту та ударі головою о бетонні шпали, як з прискоренням так і без такого. Після отримання трамви голови потерпілий міг здійснювати діяльність та керувати автомобілем на протязі обмеженого часу до моменту втрати свідомості, коли виконання яких-небудь дій стає неможливим. Судити, на який проміжок часу, не представляється можливим. (т.1, а.к.п. 61-66).
Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_13 показала, що удар потерпілому було нанесено у праву тім'яну область тупим предметом з обмеженою ударною поверхнею, таким предметом могла бути й бита, також не можна виключити отримання ушкоджень від удару о бетонні шпали, у разі якщо потерпілий впав би на виступаючий предмет з обмеженою ударною поверхнею. Крім того, у потерпілого були ушкодження м'яких тканин голови, тому ушкодження голови оцінюються як відкрита черепно мозкова травма.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими доказами, а саме:
показаннями потерпілого ОСОБА_2, який вказував, що коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підняли його за руки після бійки з ОСОБА_1, він відчув удар по голові якимось предметом, що спростовує позицію захисту, що він міг отримати удар при падінні;
показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, які він давав при слідчому експерименті під час якого розповів та показав на місці як наніс удар потерпілому та вказаний факт у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_12, з показань якого вбачається, що обвинувачений без будь-якого примусу розповідав та показував на місці про вказані події;
показаннями ОСОБА_8, який вказував, що твердим предметом, схожим на обрізану трубу ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_2;
показаннями ОСОБА_9, яка особисто конфлікт не бачила, однак бачила, що ОСОБА_2 тримався за голову та на ній була кров, крім того, ОСОБА_2 безпосередньо після конфлікту сказав, що саме ОСОБА_1 наніс йому неділька ударів по голові.
Позицію ОСОБА_1 суд розцінює як захист, однак вважає, що вказана позиція спростована наведеними вище доказами.
Позицію ж ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суд розцінює як спробу допомогти ОСОБА_1, з яким перебувають у дружніх відносинах.
Орган державного обвинувачення кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вказавши що "він наніс один удар по життєво важливому органу - голові потерпілого, від чого останній впав, однак ОСОБА_1 виконати усі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного наміру до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі у зв'язку з тим, що Онішкевичу прибіг на допомогу ОСОБА_8, яким в подальшому була надана допомога потерпілому, після чого ОСОБА_1 зник з місця події".
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати на ч.1 ст.121 КК України, так як у судовому засіданні встановлено, що після взаємих образ, бійки між потерпілим та обвинуваченим, ОСОБА_1 завдав один удар по голові ОСОБА_2, після чого ОСОБА_2 упав. При чому не встановлено, що ОСОБА_1 намагався завдати інші удари в область голови та хотів спричинити смерть потерпілому, тому завдання одного удару твердим предметом, який ОСОБА_1 знайшов на місці події, не зважаючи, що удар був завданий по голові, не вказують на наявність умислу на заподіяння смерті потерпілому.
Крім того, оскільки жоден з допитаних у судовому засіданні осіб не міг пояснити яким саме предметом нанесено удар потерпілому, суд, враховуючи висновки судово-медичної експертизи та інші досліджені докази, приходить до висновку, що удар було завдано твердим предметом у формі палиці.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 є винним у скоєнні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя - злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
Визначаючи відносно обвинуваченого вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, данні про його особу, який характеризується позитивно, не має судимості, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не знаходиться, є інвалідом 3 групи, не працює та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Враховуючи вищевикладене, суд призначає покарання у мінімальному розмірі санкції ч.1 ст.121 КК України, враховуючи стан його здоров'я, вважає, що таке покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів та не вбачає підстав для застосування статей 69, 75 КК України.
Щодо цивільного позову прокурора про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, заподіяної злочином у вигляді витрат, що понесені медичним закладом при лікуванні потерпілого у розмірі у розмірі 8191 грн.20 коп. суд вважає його обгрунтованим.
Так, відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
З огляду на те, що доведено вину обвинуваченого у скоєнні злочину та матеріали кримінального провадження містять данні про те, що на лікування ОСОБА_2 у період з 20.10.2012 по 05.11.2012 р. лікувальною установою витрачено 8191,21 грн. (т.2 а.к.п.9), позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 2 ст. 373 КПК України, колегія
засудила:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Початок строку рахувати з дати затримання.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_1, мешкає: АДРЕСА_2) на користь комунальної лікувально-профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" (ІК 25672019, м.Донецьк, пр.Ілліча, 14, р/р 35429002002128, МФО 834019, банк - УДК в Донецькій області) витрати на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину у сумі 8191,20 грн.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька протягом 30 діб з дня його проголошення.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Судді Н.А.Кирилюк
Н.Л.Панас
Ю.О.Пивоварова
25.06.2014