Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2009 року. м. Івано-Франківськ.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Беркій О.Ю., Фединяка В.Д.
За участю секретаря: Сем»янчук С.Й.
Сторін: позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спільному майні за апеляційною скаргою, ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 25 листопада 2008 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
29 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 1970 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 За час перебування в шлюбі у них народилось двоє дітей, які в даний час вже є повнолітніми.
З 1982 року вони проживають в житловому будинку за АДРЕСА_1. До 15 квітня 1991 року спірний житловий будинок належав до суспільної групи колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 а він, дружина та двоє дітей були членами колгоспного двору. 01 січня 1991 року, дочка Світлана вибула із господарства у зв»язку із одруженням і не претендує на частку в майні колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Право на майно мають він та його син в розмірі ј частки кожен а дружина ОСОБА_2 на 1\2, як особа що прийняла спадщину після своєї матері.
Просив позов задовольнити і визнати за ним право власності на ј частину житлового будинку та господарських будівель, а на решту майна визнати право власності за відповідачами.
Рішенням Косівського районного суду від 25 листопада 2008 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, правильно встановивши, що він з відповідачкою з часу одруження проживав в спірному будинку і оскільки він був непридатний для проживання, вони спільними зусиллями на місці старого будинку збудували новий і проживали в одній з його кімнат.
Станом на 15 квітня 1991 року, в спірному житловому будинку проживало четверо осіб, голова колгоспного
Справа № 22-ц-103/2009 рік. Головуючий у 1 інстанції: Цалин Б. М.
Категорія 5 Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.
двору ОСОБА_5, він, його дружина та син і усім, як співвласникам належало по ј частині домоволодіння. Дочка ОСОБА_6 01 січня 1991 року, вибула на інше постійне місце проживання. Після смерті ОСОБА_5, 1/4 частину домоволодіння успадкувала його дружина ОСОБА_2, якій повинно належати Ѕ частина домоволодіння. Для визнання права власності на майно не є перешкодою те, що за ОСОБА_5 було зареєстроване усе домоволодіння оскільки вона була головою колгоспного двору і усе майно реєструвалось за нею.
Висновок суду про належність майна колишнього колгоспного двору одній ОСОБА_5 є передчасним. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивача, відповідачку та її представника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, про те висновки суду, їм суперечать.
На підставі зібраних і досліджених в судовому засіданні доказів суд встановив, що позивач ОСОБА_1, як член сім»ї проживав і проживає в житловому будинку ОСОБА_5, яка була головою колгоспного двору і померла в 1996 року. Вказане підтверджене випискою з по господарських книг. На дату введення в дію Закону «Про власність» ( 15 квітня 1991 року) майно колгоспного двору, збереглося і на цю дату в колгоспному дворі проживала голова колгоспного двору ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_1 продовжує проживати і є зареєстрованим по даний час в будинку АДРЕСА_1. Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що позивач проживав в сім»ї ОСОБА_5 з часу одруження в 1970 року. В 1978 році, сторони спільно проживали і поселились в одну з кімнат новозбудованого будинку та проживають у вказаному житловому будинку і в даний час. Суд посилається на зазначені докази в своєму рішенні про те робить висновки, що не відповідають дослідженим і перевіреним в судовому засіданні доказам.
Позивач претендує на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося на дату введення в дію Закону «Про власність» (15 квітня 1991 року), а тому слід виходити з того, що таке право мають члени двору, котрі на цю дату не втратили право на частку в майні відповідно до чинної на той час ст.. 126 ЦК України і розмір їхньої частки на це майно повинен визначатись за правилами ст.. 123 ЦК України, зазначені статті виключені Законом від 16 грудня 1993 року.
Станом на 15 квітня 1991 року в колгоспному дворі проживало четверо осіб а тому частка позивача складає 1/4 в майні колгоспного двору.
Та обставина, що сім»я ОСОБА_1 за час спільного проживання побудувала нове будинковолодіння де проживає їхня дочка з сім»єю, та те, що майно колгоспного двору було зареєстровано за головою двору ОСОБА_5, не є підставою для відмови позивачу у визнанні за ним права на частку в спільному майні яке ним набуте в колгоспному дворі.
Застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції посилається на вимоги ст. 317; ч.1, ст. 321; ст.. ст. 328; 380; 392 ЦК України, і цим стверджує про право власності його непорушність, підстави набуття, про право власності на житловий будинок, про право власника на пред»явлення позову про визнання права власності, але не вказує з яких підстав відмовляє в позові. Вирішуючи спір по суті, колегія суддів, крім зазначених норм матеріального права застосовує вимоги ст.. 355 ЦК України згідно з якою позивач набув право спільної часткової власності і ст. 357 ЦК України про те що частки усіх співвласників спірного майна є рівними. Позову про виділ частки в спільному майні не заявлено.
Розглянувши справу в межах пред»явленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позову. Хоча ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд, колегія суддів ухвалює нове рішення, оскільки використовує надані йому повноваження передбачені ст.. 307 ЦПК України.
Суд може визнати право на частку в спільному майні позивача, про те суд не вправі визнавати право власності за відповідачами оскільки вони такого позову не заявляли.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 307; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду від 25 листопада 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј ідеальну частину житлового будинку та господарських будівель і споруд розташованих АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: О.Ю. Беркій
В.Д. Фединяк