Єдиний унікальний номер 261/36/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3933/2014

Головуючий в 1 інстанції Сліщенко Ю.Г.

Доповідач - Ткачук С.С.

категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Кіянової С.В.,Ткачук С.С.,

при секретарі Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецькуапеляційну скаргуОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Родовід банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ПАТ КБ «Родовід банк» ( далі банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_1 28 лютого 2007 року укладено кредитний договір, згідно якого банк надав останньому кредит в сумі 32 475,25 доларів США на строк до 27 лютого 2014 р. В забезпечення зобов'язання позичальника між банком та ОСОБА_2 28.02.2007р. укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно з боржником відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання кредитного договору. Відповідачі не виконують своїх обов'язків по погашенню кредиту, у зв'язку з чим виник борг, який станом на 13 грудня 2013 року складає: 18 031,28 доларів США сума боргу за кредитом; 6 648,18 доларів США нараховані відсотки; 10 160,36 грн. три відсотка річних; 618 659, 52 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання. Просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості та суму сплачених судових витрат.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором станом на 13 грудня 2013 року: 18 031,28 доларів США сума боргу за кредитом; 6 648,18 доларів США нараховані відсотки; 10 160 грн. 36 коп. - три відсотка річних; 50 000 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 1101 грн. часткова компенсація за сплачений судовій збір .

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що заявлена сума пені у розмірі 618 659,52 грн. є необґрунтованою, не справедливою, значно неспівмірною як із сумою кредиту, так і з сумою залишку кредиту, бо перевищує у тричі, тому зменшив суму пені до 50 000 грн. Суд не задовольнив клопотання відповідачів застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати в частині стягнення з них суми трьох відсотків річних від простроченої суми, пені, відмови у застосування строків позовної давності та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 3% річних та зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань до 6186,60 грн. Зазначає, судом не врахована позовна давність, в т.ч. спеціальна позовна давність строком в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). Згідно розрахунку прострочена заборгованість відповідачів перед позивачем утворилась з 11 лютого 2009 року, тому з цієї дати банк дізнався про порушення його права. Але суд першої інстанції невірно оцінив письмові докази, зокрема кредитний договір, розрахунок пені і не задовольнив заяву відповідачів про застосування строків давності до вимог позивача, незважаючи на те, що минув трирічний строк позовної давності за основним боргом та річний строк позовної давності по нарахованій пені. В п. 1.8 кредитного договору визначено інший розмір відсотків за неправомірне ( деліктне ) користування грошовими коштами, тому стягнення 3% річних з відповідачів за даних обставин є безпідставними. Крім того, стягуючи з відповідачів 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України та одночасно підвищену ( у зв'язку з порушенням договору) відсоткову ставку відповідно до п. 1.8 кредитного договору, суд застосував до відповідачів подвійну відповідальність за тотожне цивільне правопорушення, одночасно стягнувши два однакових компенсаційних види річних відсотків в порушення ст. 61 Конституції України та загальних засад цивільного законодавства. Також зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що банк зафіксував борг позивача в доларах США, курс якого був на момент укладення кредитного договору 5,05 грн. а на дату ухвалення рішення курс долара складає більше 10 грн., таким чином позивач не лише не втратив грошові кошти від надання кредиту отримуючи повернення в доларах США, а й фактично приховано встановив відсотки за кредитом у розмірі, що перевищують 100% від отриманої суми кредиту. Окрім того відповідачами було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду, яке суд не вирішив по суті, чим порушив норми ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачі підтримали доводи апеляційної скарги і просили задовольнити.

Представник банку вважає рішення законним та обґрунтованим, тому просив скаргу залишити без задоволення.

Апеляційний суд визнає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ДОО2/АА-050.07.1, згідно якого банк надав кредит у сумі 32 475,25 доларів США, на строк до 27 лютого 2014 року. Пунктом 5.3. договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення наданого кредиту, сплати нарахованих процентів за фактичний термін їх користування, комісії, а також відшкодувати збитків банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору у таких випадках - за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальнику кредит своєчасно не буде повернутий.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальника між банком та ОСОБА_2 28 лютого 2007 року укладено договір поруки №ДОО2/АА-005/2.07.1, згідно якого поручитель зобов'язалася солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання вказаного кредитного договору. Відповідачі не виконують своїх зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з чим відповідно до розрахунку сума заборгованості з 11 лютого 2009 року і станом на 13 грудня 2013 року становить: 18 031,28 доларів США сума боргу за кредитом; 6 648,18 доларів США нараховані відсотки; 10 160,36 грн. три відсотка річних; 618 659, 52 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами договору поруки передбачено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на таких же умовах та в ті ж строки, що і позичальник (п.1.3); договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного виконання позичальником або поручителем заборгованості за кредитним договором (п.4.1) строк позовної давності за цим договором встановлюється в межах трьох років(п4.4).

У січні 2011 року банком направлялися листи і позичальнику, і поручителю з вимогою про дострокове погашення кредиту та сплати процентів за користування кредиту в розмірі 18408,23 доларів США, а також пені в сумі 35019,29грн. Відповідачами кредитні зобов'язання не були виконанні. До суду банком подано позовну заяву в грудні 2013 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 подані заяви, де він просив застосувати строк позовної давності до основного зобов'язання та неустойки і зменшити розмір неустойки з урахуванням обставин погіршення матеріального стану ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення несплачених сум кредиту та нарахованих процентів за користування кредиту з моменту порушення позичальником щомісячного строку оплати згідно встановленому графіку виконання кредитного зобов'язання, суд першої інстанції не застосував позовну давність і спеціальну позовну давність до вирішення питання стягнення сум пені за заявою відповідача ОСОБА_1, бо вважає, що строк дії кредитного договору та договору поруки ще не сплинув.

Суд не прийняв до уваги заперечення поручителя ОСОБА_2 про припинення укладеного нею договору поруки відповідно до ст.559 ч.4 ЦК України - у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, оскільки у договорі поруки вказано строк його дії, а саме, в ті ж строки, що і позичальник до 27 лютого 2014 року із зазначенням трирічного строку позовної давності. Суд визнав звернення до суду банком вчинено в межах цього строку.

Відповідачами рішення в цій частині не оскаржено, тому відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції тільки в межах оскарження.

За змістом ст.251,261,264 ЦК України строком позовної давності є певний період у часі, і спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Представленими банком розрахунками заборгованості за кредитом та нарахованим процентам за користування кредитом, які згідно графіку погашення кредиту та сплати процентів повинні вноситися щомісячно, підтверджується, що позичальник з 11 лютого 2009 року порушив викувати свої кредитні зобов'язання і на час звернення банку до суду стосовно позовних вимог про стягнення сум кредиту та процентів за користування кредитом до 30.12.2010 року трирічний трок позовної давності вже сплинув. Також сплинув річний строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення сум пені до 30.12.2012

Отже, суд першої інстанції на підставі ч.4 ст.267 ЦК України враховуючи заяву ОСОБА_1 повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог по основному зобов'язанню та пені, нараховані за межами строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги з приводу безпідставної відмови суду застосувати позовну давність ґрунтуються на законі.

Апеляційний суд з урахуванням представленого розрахунку заборгованості за кредитом та нарахованим відсоткам за користування кредитом, меж позову, визнає, що за період з 30.12.2010р. по 13.12.2013р.( за графіком погашення заборгованості щомісячний платіж по 10 число кожного місяця) заборгованість складає загальну суму 19655,50 доларів США ( або 228986,57грн. у еквіваленті за курсом НБУ станом на 07.05.2014р. за 100 доларів США - 1165грн.) з: заборгованості за кредитом - 14673,25 доларів США; заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 4982,25 доларів США (за 11-13 грудня 2013 року сума нарахованих відсотків 15,07 доларів США).

Загальна сума пені за рік до звернення банку до суду становить 414 67447грн.: за прострочення виконання зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту - 303060,62грн.; за прострочення виконання зобов'язання зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 111613,85грн. ( за курсом НБУ станом на 07.05.2014р. 100 доларів США - 1165 грн.)

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про існування істотних обставин для застосування ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідачем представлені документи, які підтверджують про погіршення його матеріального стану через зменшення розміру заробітної плати, перебування на його утриманні малолітньої дитини.

Отже апеляційним сум вважає можливим зменшити суму пені до 200000 грн.

Доводи апеляційної скарги про застосування курсу долару США станом на час розгляду справи є необґрунтованими, бо згідно п.1.1 кредитного договору кредит надано в іноземній валюті і питання повернення кредиту не пов'язані із курсом цієї валюти на момент сплати суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитним договором питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання шляхом визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, не вирішувався, тому посилення апелянтів у скарзі на п.1.8. кредитного договору, яким визначено порядок збільшення процентної ставки за користування кредитом у кожному випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань, є безпідставним і за своєю природою не відповідає нормі передбаченої у ст.625 ЦК України.

У зв'язку тим, що судом першої інстанції не була застосована позовна давність до розміру заборгованості по основним зобов'язань, стягнутий з відповідачів розмір 3% річних від простроченої суми також підлягає зменшенню до 9767,02грн.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення у зв'язку із застосуванням ст.625 ЦК України, бо дана стаття передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а кредитним договором визначені умови надання та повернення кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, забезпечення належного виконання зобов'язання позичальником, що за своєю природою регулюються різними правовими нормами матеріального права.

Окрім того, суд першої інстанції порушив норми матеріального права допустив солідарне стягнення з відповідачів на користь банку судового збору у розмірі, 1101грн.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення строком на п'ять років з дня набрання рішенням законної сили, бо погоджується з висновками суду першої інстанції і визнає відсутність на стадії ухвалення рішення суттєвих обставин, які б давали підстави для розстрочки виконання рішення відповідно до ст.217 ЦПК України.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині його оскарження не відповідає ст. 213 ЦПК України і тому відповідно до ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції і стягує з відповідачів у солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 14673,25 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4982,25 доларів США; пені за невиконання кредитного зобов'язання в сумі 200000( двісті тисяч)грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 9767,02 грн., а також стягує з відповідачів на користь банку судовий збір в розмірі 1720грн.50коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Родовід банк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 14673( чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят три) доларів США 25 центів; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5213( п'ять тисяч двісті тринадцять) доларів США 41 центів; пені за невиконання кредитного зобов'язання в сумі 200000( двісті тисяч)грн. та три відсотки річних в розмірі 20870( двадцять тисяч вісімсот сімдесят)грн.21коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Родовід банк» судовий збір по 1720грн.50коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: