Справа № 0906/495/12

Провадження № 11/779/50/2014

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у І інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича С. С.

суддів Кривобокової Н. М., Хруняка Є. В.

з участю : секретаря Василаш Х.В.

прокурора Грищука В.І.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 на вирок Долинського районного суду від 10 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця с. Хальмер-Ю, м. Воркута, Комі АРСР, жителя АДРЕСА_1 на утриманні двоє малолітніх дітей, інваліда третьої групи, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, громадянина України

засуджено за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 296 КК України з призначенням покарання:

за ч. 2 ст. 286 КК України - чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки ;

за ч. 2 ст. 342 КК України - один рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 345 КК України - два роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 296 КК України - шість місяців арешту.

Відповідно до ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку два роки і відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладено відповідні обов'язки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний - заставу в розмірі 20 000 гривень.

Задоволено цивільний позов Долинського міжрайпрокурора в інтересах Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишено без розгляду. Стягнуто судові витрати. Відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 та заподіяло потерпілій ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, а також вчинив опір працівникам міліції під час виконання ними своїх службових обов`язків і заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків та грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

І, зокрема за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 22 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Skoda Oktavia» д. н. з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Р-21 «Долина-Хуст» в напрямку до м. Долина, на 12 км + 246 м вказаної автодороги біля с. Шевченково Долинського району, грубо порушив вимоги ПДР України, а саме : в темну пору доби перевищив швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, проявив неуважність до дорожньої обстановки, внаслідок чого не справився з керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «AUDI-100» д. н. з. НОМЕР_2 з причіпом ПГМФ 8304-02 д. н. з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів водій автомобіля «AUDI-100» ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Пасажир автомобіля «AUDI-100» ОСОБА_5, дружина ОСОБА_6, яка під час руху знаходилась на передньому правому сидінні пасажира, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку; забійної рани та саден в ділянці обличчя; забій рани в ділянці язика; закритої травми грудної клітки з переломами 9, 10 ребер зліва, яка ускладнилася лівобічним гомотораксом; закритого перелому правої плечової кістки зі значним зміщенням, закритої травми органів черевної порожнини з розривами селезінки, яка супроводжувалася внутрішньою кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Грубі порушення ОСОБА_3 вимог п. п. 1.2 «а», 2.9, 10.1, 11.3, 12.1, 12.3, 12.6 «г» ПДР України, знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім цього, коли на місце ДТП прибули працівники міліції о 23 год. 30 хв., то при усному опитуванні старшим слідчим Долинського РВ Кутянським Р.Г. ОСОБА_3 відмовився надавати будь-які пояснення з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди а в подальшому, підійшов до належного йому автомобіля марки «Skoda Oktavia» та почав забирати з нього особисті речі, а так, маючи намір уникнути відповідальності за вчинений злочин почав втікати з місця події по полю в сторону с. Шевченкове Долинського р-ну. З метою його затримання ОСОБА_7 з інспекторами ВДАІ ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали його наздоганяти. І в момент, коли ОСОБА_7 наздогнав ОСОБА_3, останній, маючи намір нанести працівнику правоохоронного органу тілесні ушкодження, різко повернувся в його сторону і наніс йому один удар кулаком по обличчі, зокрема в ділянку лівої брови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на верхній повіці лівого ока та синець з травматичним набряком м`яких тканин повік ока. Після цього, працівниками міліції ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 до ОСОБА_3 застосовано фізичну силу, зокрема прийоми рукопашного бою і на його руки спереду одягнені наручники.

Під час виконання вказаних дій ОСОБА_3 чинив вказаним працівникам міліції під час виконання ними своїх службових обов`язків активний фізичний опір. Зокрема, виривався, шарпав їх за одяг, перешкоджав спробі помістити його у службовий автомобіль міліції та знову намагався втекти з місця події.

З місця події працівниками міліції ОСОБА_3 було доставлено в Долинську центральну районну лікарню для проведення освідчення на предмет вживання алкоголю чи психоактивних речовин, де він 10 червня 2012 року біля 2 год., в приміщенні приймального відділення вказаної лікарні, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю почав виражатися нецензурно, а також обзивати присутніх працівників міліції, лікарів і медичний персонал в образливій формі, крім того, при спробі лікарями оглянути його ОСОБА_3, продовжуючи свої незаконні дії, що полягали у вчиненні хуліганства, намагався вдарити їх.

Прокурор в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання, мотивуючи тим, що не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м`якості. Що суд у мотивувальній частині вироку зобов`язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням лише у тому випадку, якщо враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

На думку прокурора судом вимоги закону при цьому не виконані в повному обсязі, оскільки призначаючи ОСОБА_3 покарання за статтями, що відносяться до категорії тяжкого та середньої тяжкості злочинів, суд зробив передчасний висновок про можливість застосування до засудженого ст. 75 КК України, без врахування конкретних обставин справи.

В ході апеляційного розгляду прокурор, підтримуючи вказані вище апеляційні вимоги прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції вважав у доповнення, що засудженого слід звільнити від призначеного по вироку покарання у зв'язку з амністією, а тому слід вважати, що апеляційні вимоги прокурора підлягають до задоволення частково.

Засуджений в апеляції просив скасувати вирок, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду, мотивуючи тим, вважаю вирок незаконним, необ'єктивним, а кваліфікацію його дій за певними статтями КК України неправильною.

Проте, після вступу в силу Закону України «Про амністію у 2014 році» засуджений, виходячи з того, що є інвалідом третьої групи, має на утриманні малолітніх дітей, змінив свої апеляційні вимоги і просить відповідно до змісту ст. 1 пунктів в) і г) вказаного Закону звільнити його від відбування призначеного покарання у зв'язку з амністією.

Заслухавши доповідь судді, прокурора котрий підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та одночасно вважав, що при обставинах у справі підлягає до задоволення і апеляція засудженого у зміненому вигляді і що його слід звільнити від відбування призначеного покарання у зв'язку з амністією, потерпілу ОСОБА_4, яка підтримала позицію прокурора, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого у зміненому вигляді, а апеляцію прокурора просили залишити без задоволення, провівши судове слідство в частині дослідження доказів, що можуть мати значення для встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого і при призначенні йому покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Ст. 365 КПК України 1960 року передбачає, що вирок суду перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних вимог.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст. 334 КПК України 1960 року передбачає, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити в тому числі: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого та докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно вимог постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.

Кваліфікація дій засудженого при змінених засудженим апеляційних вимогах ніким не оспорюється, а тому в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Вирішуючи апеляційні вимоги прокурора колегія суддів враховує таке.

Ст. 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням обставин цього злочину, даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до змісту ст. 75 КК України у випадку якщо суд при призначенні покарання, в тому числі і у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані у вироку обставини в сукупності є, на думку колегії, такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і дають підстави, з врахуванням вказаних судом пом'якшуючих відповідальність обставин, призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, застосувавши при цьому ст. 75 КК України та встановивши йому обмеження передбачені ст. 76 КК України.

А вирішуючи уточнені апеляційні вимоги ОСОБА_3 колегія суддів враховує таке.

Закон України «Про амністію у 2014 році», ст. 1, передбачає звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України : пункт в) - осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, пункт г) - осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Матеріали справи підтверджують, що на утриманні у ОСОБА_3 станом на час прийняття вказаного Закону дійсно була малолітня дитина, а він був визнаний інвалідом третьої групи.

Ст. 8 цього Закону передбачає перелік осіб щодо яких амністія не може бути застосована. По даній справі щодо ОСОБА_3 обставин котрі виключали б застосування амністії немає.

Відповідно до ст. 9 виконання цього Закону покладається на суди і може мати місце в тому числі і за ініціативою засудженого. По справі має місце ініціатива від засудженого.

Статті КК України за якими визнано винуватим та засуджено ОСОБА_3 відносяться : ч. 2 ст. 286 КК України до тяжких вчинених з необережності, решту до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

Таким чином є всі передбачені Законом підстави для звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку з амністією, а тому колегія суддів приходить до висновку, що змінені апеляційні вимоги засудженого підлягають до задоволення.

В ході апеляційного розгляду прокурор, підтримуючи вказані вище апеляційні вимоги прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції вважав у доповненнях вважав, що засудженого слід звільнити від призначеного по вироку покарання у зв'язку з амністією, а тому слід вважати, що апеляційні вимоги прокурора підлягають до задоволення частково.

Крім того, оскільки судом першої інстанції не у повній мірі вирішено долю речових доказів по справі, то це питання суду першої інстанції слід вирішити після повернення справи до суду.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 у зміненому вигляді задовольнити.

На підставі ст. 1 пунктів в), г) Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому за вироком Долинського районного суду від 10 грудня 2013 року за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 296 КК України покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України та з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

В решті вирок суду залишити без змін.

Суду першої інстанції долю речових доказів у справі вирішити в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України 1960 року.

На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

_______________ ________________ ________________С. С. Попович Н. М. Кривобокова Є. В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович