262/1605/14-ц

2/262/706/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Кирилюк Н.А.,

при секретарі Кузнецовій Н.А.,

за участю

позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представників

позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому вказала, що її донька ОСОБА_7 25.05.2013 року уклала шлюб з ОСОБА_2. Про вказаний факт вона узнала вже після її смерті, коли звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Вважала, що вказаний шлюб є недійсним, так як її донька не проживали з ОСОБА_2 як чоловік та дружина та не вела з ним спілього господарства. Вважала, що з огляду на те, що після двох смертей синів, вона стала випивати, ОСОБА_2, використовуючи її стан, споював її. Крім того, вказала, що він її штовхнув, внаслідок чого вона отримала травму, також була хронічно тяжко хворою, перебувала під впливом медикаментозних препаратів і не усвідомлювала своїх дій, відповідач вирішив укласти з нею шлюб. Вважала, що він жив у її домі квартирантом, не мав будь-яких стосунків з нею, уклав шлюб з нею лише для заволодіння її майном. Просила визнати шлюб, зареєстрований 25.05.2013 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Пролетароського районного управління юстиції у м.Донецьку, актовий запис № 98 недійсним з моменту його реєстрації, як фіктивний відповідно до ч.2 ст.40 СК України.

У судовому засіданні позивачка, її представники підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Позивачка - ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що її донька ОСОБА_7 пустила у свій будинок ОСОБА_2, як квартиранта, про те, що вони уклали шлюб не знала. Також казала, що ОСОБА_2 не один раз застосовував насилля до її доньки, забрав у неї банківську картку, на яку надходили її пенсія, все, що вони купили було на куплено на її кошти, він нічого не давав, вказувала також, що коли її донька отримала трамву ноги, кошти на її операцію також давала вони, так як і вона і її покійний чоловік допомогали доньці та мали грошові збереження. Казала, що грошові кошти на операцію передавала ОСОБА_2, також казала, що коли донька знаходилася на стаціонарному лікуванні у противотуберкульозному диспансері, вона постійно їздила навідуватися до неї на маршрутному таксі та возила їй все необхідне. Казала, що, якщо ОСОБА_2 щось і робив для неї чи доньки то тільки, якщо вона сама це оплачувала, а саме сплачувала за бензин, давала гроші на купівлю медикаментів, він сам з своїх коштів нічого не сплачував. Також казала, що надавала також йому 3000 грн. на встановлення надгробного пам'ятника та огорожі. На питання суду, чому, при такому ставленні до доньки, вона, її син, інші родичи, не заставили ОСОБА_2, як квартиранта, залишити будинок, вказала, що боялася за сина. Також вказала, що після смерті доньки деякий час мешкала з ОСОБА_2, а коли він став застосовуватии насильство і до неї, переїхала до сина.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3, син ОСОБА_1, вказав, що є братом померлої ОСОБА_7 Його показання суду практично повністю співпадають з показаннями матері. Вважав, що те, що його сестра, яка була дуже хворою, не відрізнялася красою, не могла зацікавити ОСОБА_2 як жінка, вказує на те, що він одружився з нею заради будинку, так як знав, що довго вона жити не буде та після її смерті залишиться спадщина, на яку, на його думку, ОСОБА_2 не має права, а має права її матір та її онуки. Вказав, що двічі був у сестри в лікарні, коли вона хворіла.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що мав намір створити сім'ю з ОСОБА_7 та піклувався про неї, коли вона хворіла, та довгий час перебувала у лікарні, спілкувався з лікарями, вони їздили до моря разом з її матір'ю, матір знала, що вони одружилися. Крім того, сказав, що зі своїм братом дружина не спілкувалася, стосунки були натянутими. Вказав, що вони разом облаштовували їх будинок, перед смертю вона віддала свої золоті прикраси та сказала, щоб віддав онучці. На запитання суду чому вирішили одружитися лише у 2013 році вказав, що до цього неодхідно було оформити будинок. Також вказав, що не був присутнім на похоронах та поминальному обіді, так як такою була воля померлої.

У судовому засіданні були допитані свідки зі сторони позивачки.

Свідок ОСОБА_9, яка приходиться онукою померлою, показала, що вся родина зі сторони її батька зловживала спиртними напоями. Їі бабця, дід, батько, його брат всі пили. Вона , у той час коли їй було 13 років попросила бабцю, щоб вона не пила, вона їй відповіла, що це її справа. З того, часу, вона не приїздила до бабці, приїхала лише на похорон батька, однак баба її навіть не впізнала. Також показала, що коли вона вже сама стало мамою, її прабабця запросила до ОСОБА_7 у гості. Вони приїхала разом зі своєю дитиною до бабці у будинок, розуміла, що нічого не змінилося, вона продовжувала пити, незважаючи на те, що хворіла. Перебувала бабця її у кімнаті, яка була ближчя до виходу з будинку, там вона проводила майже весь час, вказала, що за нею доглядала її матір, ОСОБА_2, якого вона вважала квартирантом, ніяк не опікувався нею, однак за стіл їсти вони садилися разом. Вказала, що довірчих стосунків зі своєю бабцею не мала, однак бажала їх, не склалися вони, так як вона зловживала алкогольними напоями. У той приїзд вона побула там 2 дві і уїхала. Вказала також, що знала, що її хвороба не інфіційна, після смерті її бабці, ОСОБА_2 привіз їй золоті прискраси, які, за його словами, вона заповідала їй.

Свідок ОСОБА_10, яка є дружиною рідного брата померлої вказала, що не знала, що ОСОБА_7 вийшла заміж, вказала, що знає ОСОБА_2 як квартиранта, ніколи ОСОБА_7 не розповідала їй про те, що у них якісь є стосоунки між ними, мешкали вони окремо, спільне господарство не вели. Вказала, що помічала, що ОСОБА_7 веде себе не завжди адекватно, ваажала, що ОСОБА_2 навмисно забирав її з лікарні у той час, коли вона потребувала лікарської допомоги. Казала, що все, що було у будинку та дворі ОСОБА_7 купувалося на кошти її батьків, також вказала, що не провідувала ОСОБА_7 боючись бути інфікованою, так як туберкульоз небезпечне захворювання, однак її постійно провідував її чоловік та матір. Вказувала, що не відчувала, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були почуття, які пов'язують подружжя. Вона ж казала ій, щоб вона кидала пити, однак вона казала, що це її справа.

Свідок ОСОБА_11 показала, що знала ОСОБА_7 особисто, спілкувалася часто, мешкала неподалеку від неї, приходила її стригти. Також показала, що ОСОБА_2 вселився до будинку ОСОБА_7 як квартирант, між ними не було близких стосунків. Вона віддала йому свою картку, на яку надходила її пенсія, щоб він купував їй ліки. Також вказувала, що у серпні 2013 року приходила її стригти, вона була у тяжкому стані, не піднімалася, не виходила на двір. Крім того, повідомила, що деякий час ОСОБА_7 на дому робила уколи її рідна сестра, яка після того як приходила від неї дуже ретельно проводила собі дезинфекцію, так як ОСОБА_7 хворіла дуже інфіційною хворобою. Вона, також, зайвий раз не заходила до будинку, так як боялася захворіти.

У судовому засіданні також допитані свідки за клопотанням відповідача.

Так, свідок ОСОБА_12 показала, що була сусідкою ОСОБА_7, раніше разом працювали на птахофабриці. Вказувала, що спілкувалася з нею часто, ОСОБА_7 казала їй, що мала бажання укласти шлюб з ОСОБА_2, та залишити йому і будинок. Підтвердила, що ОСОБА_2 піклувався про неї, купував продукти, провідував у лікарні, возив на море. Також підтвердила, що приходила до неї мати, брата ОСОБА_13 бачила дуже рідко, останній часом ОСОБА_7 почувалася погано, задихалася, їй тяжко було ходити.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що працював з відповідачем, перебуває з ним приятельских відносинах, у разі необхідності допомогами друг другу. Казав, що йому ОСОБА_7 сама хвалилася, що вони з ОСОБА_2 уклали шлюб та казала, що склала заповіт на його ім'я. Повідомив, що ОСОБА_2 піклувався про неї, купував ліки, провідував у лікарні, возив на море, у будинку робили ремонт, іноді просив його придбати ліки для неї, однак чиї кошти на все витрачав відповідач не знав.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що разом з ОСОБА_7 перебувала у протитуберкульозній лікарні, майже завжди її приїходив провідувати відповідач, мати також бачила, один раз бачила брата, однак ОСОБА_7 не хотіла з ним спілкуватися, з яких причин не знала. Також знала про заповіт, який залишила ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що приходила до ОСОБА_7, яка просила допомогти їй по господарству, так як ій вже було тяжко робити. Також казала, що разом за одним столом приймали їжу відповідач та ОСОБА_7, він купував продукти, ліки, здійснював чоловічу роботу у саду.

Свідок ОСОБА_17 показав, що у травні 2013 року він ОСОБА_7 та відповідача на своїй машині, на прохання ОСОБА_2 возив до відділу РАЦС для реєстрації шлюбу,

повідомив, що ОСОБА_7 була у нормальному стані, сама вийшла з машини, розуміла для чого приїхала. Також вказав, що декілька разів разів допомогав ОСОБА_2, а саме возив його до Макіївки для того, щоб відвезти якісь прикраси онучці ОСОБА_9, також повідомив, що ОСОБА_1 знала, про те, що донька та ОСОБА_2 уклали шлюб, про це вона йому особисто сказала, коли вони приїхали до ОСОБА_7 до лікарні, ОСОБА_2 піднявся до палати, а вона залишилася з ним.

Свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що більш тісно почала спілкуватися з ОСОБА_7 приблизно з 2011-2012 років, коли іі син ОСОБА_19 знаходився на лікуванні у противотуберкульозному диспансері. Вона разом з ОСОБА_2 приїздила до нього, контролювала його лікування, привозили продукти. Коли вона сама потрапила до противотуберкульозного диспансера, перебувала вона у відділенні для хворих, які не є небезепечними для інших осіб та могли спілкуватися з іншими. Вона, коли прибула на лікування, представила ОСОБА_2 як чоловіка, його дані були вписані до її картки, як особи, з якою можно зв'язатися у разі потреби. Вона не відчувала нестачі ні в чому, біля її кроваті завжди були фрукти, шоколад, всі необхідні лікарські препарати, які були їй потрібні, ОСОБА_2 привозив, також спілкувався особисто з лікарями стосовно його стану. Також повідомила, що її мати також декілька разів бачили у лікарні, чула, що брат приходив до неї, однак вона не хотіла з ним спілкуватися. Показала, також, що у зв'язку з тим, що вона народилася у тому самому районі Донецька, де мешкали ОСОБА_7, ОСОБА_2, її знайомі розповідали їй, що вони уклали шлюб. У той час вона виписалася із лікарні, так як перебувала там майже півроку. Лікарі не заперечували, так як тримати її не було необхідності, стан її здоров'я поліпшився, однак задишка залишалася. Також казала, що декілька разів влітку 2013 року ОСОБА_2 привозив її до ОСОБА_7 робити уколи, так як вона погано себе почувала.

Вислухавши учасників судового провадження та допитавши свідків, суд вважає позов необгрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 25 травня зареєстрували шлюб у відділу державної реєстарції актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м.Донецьку (а.с.4). За заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_7 строк для реєстрації шлюбу було скорочено у зв'язку з загрозою життя нареченої. Відповідно до довідки ЛКК № 89/4 від 15.05.2013 р. стан здоров'я ОСОБА_7 середнього ступеня тяжкості, враховуючи наявність основного та супутнього захворювання є загроза життю хворої (а.с.41, 42).

Відповідно до рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 15.04.2013 р., за ОСОБА_7, з порядку спадкування за законом, визнано право власності на домоволодіння № 1а по вул.ХХ Партз'їзду у м.Донецьку. (а.с. 6-7).

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року від туберкульозу легенів (а.а.9, 58).

Факт того, що ОСОБА_7 була хвора на туберкульоз підтверджено копією виписки з медичної картки амбулаторного хворого та вона перебувала на лікуванні з 11.12.12 по 23.05.2013 р. (163 дні), виписана з лікарні 23.05.2013 р. з рекомендаціями продовжувати лікування за схемою (а.с. 15).

Відповідно до ст.3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примущування жінки та чоловіка до шлюбу не допусткається.

Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою-третью статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду. (ст. 37 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.40 Ск України передбачено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним. якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Стаття 42 СК визначає, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недійєздаткої особи, прокурор, орган опіку та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особа, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Вказаний позов подано матір'ю померлої ОСОБА_7, так як в результаті вказаного шлюбу, який позивачка вважає фіктивним, порушені її права як спадкоємця першої черги.

Приймаючи рішення суд виходить з того, що у судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_7 не мала бажання укласти шлюб, а ОСОБА_2 укладаючи шлюб мав на меті отримати лише права, в тому числі й матеріальні блага, та не ніс ніяких обов'язків у шлюбі. Вказаний висновок суд робить з показань допитаних свідків, як зі сторони позивача так і відповідача та визнає, що життя ОСОБА_7 не було легким, і смерть близьких, і тяжка хвороба все це вплинуло на її стан, однак , за думкою суду, лише матір, з родичів, була разом з нею до останнього та допомогала їй, так як відчувала за нею відповідальність. Інші родичі, ані брат, ані її онуки не були разом з нею та не підтримали її у нелегкий для неї час. Вказаний висновок суд робить з того, що рядом з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були не родичі, а знайомі, які про їх життя знали більше, ніж рідні люди. Тому і не враховує суд показання свідків зі сторони позивача, які вказували, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не вели спільного господарства, були чужими людьми, так як вказані свідки майже не спілкувалися з ними, у них не було довірчих стосунків, особисто у той час коли ОСОБА_7 хворіла, як вони вважали інфіційною хворобою.

Аргументи позивачки стосовно того, що ОСОБА_7 після смерті синів, стала випивати , а ОСОБА_2 споївав її навмисно, суд вважає такими, що не потребують уваги так як, допитані свідки вказували, що вона зловживала спиртними напоями і до того як ОСОБА_2 почав жити з нею та це був її вибір.

За думкою суду не є правдивими показання позивачки - ОСОБА_1 про необізнаність про шлюб доньки та ОСОБА_2 з огляду на показання свідка ОСОБА_17, а також з огляду на те, що не може мати віддавати кошти для придбання меблів, лікарських препаратів, продуктів чоловіку, який взагалі ніяким чином не пов'язаний з її донькою, а мешкає як квартирант. Крім того, той факт, що вона дала ОСОБА_2 гроші на встановлення надгробного пам'ятника та огорожі після смерті доньки, залишилася мешкати у домі доньки після її смерті разом з ним, також вказують на те, що вона знала, що він не є квартирантом її доньки.

Показання ОСОБА_1 щодо фактів про застосування насильства ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не є підставою для визнання шлюбу фіктивним, так як на них необхідно було реагувати відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.215-218 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого 25 травня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, про що складено актовий запис № 98 у відділі реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м.Донецьку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст виготовлений 27.06.2014 року.

Суддя Н.А.Кирилюк

23.06.2014 року