Справа № 340/625/13-к

Провадження № 11-кп/779/58/2014

Категорія ч. 2 ст. 125 КК України

Головуючий у І інстанції Атаманюк Р. І.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С.

Кривобокової Н. М., Хруняка Є. В.

з участю секретаря с/з Кравчук І. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальних проваджень № 12013090130000249 та № 12013090130000251 щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Барвінково, жительки АДРЕСА_1, за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченої на вирок Верховинського районного суду від 24 грудня 2013 року, з участю прокурора Рибки Л. Я., обвинуваченої ОСОБА_5, -

в с т а н о в и л а :

Обвинувачена ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження.

За вказаним вироком суду ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона умисно нанесла легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6, а також умисно нанесла легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8, що спричинило короткочасний розлад її здоров'я. Її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України з призначенням покарання за ч. 1 ст. 125 КК України - 150 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 125 КК України - 200 годин громадських робіт, відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання - 200 годин громадських робіт. Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апелянт мотивує свою позицію тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Не здобуто доказів заподіяння нею тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6, не враховано її показання, що на момент вчинення правопорушення вона перебувала в іншому місці. Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 належним чином не досліджені. Суд посилається на показання свідків, які в свою чергу, отримали інформацію про те, що саме вона завдавала тілесних ушкоджень потерпілим, від самих потерпілих.

Стосовно подій 02 липня 2013 року, то жоден свідок не підтвердив, що особисто був присутнім під час побиття. А тому вважає, в її діях відсутній склад злочину.

Посилаючись на зміст ст. 36 КК України, вважає, що в ситуації зі ОСОБА_8, її дії були як необхідна оборона. Суд першої інстанції не дослідив цього питання. Відповідно, при таких обставинах у її діях відсутній склад злочину.

Не дано судом першої інстанції належної правової оцінки показанням потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили, що вона та потерпілі тривалий час перебували у неприязних стосунках і постійно сварилися.

Стосовно подій 08 липня 2013 року, то виходить з того, що свідки в показах зазначають, що отримали інформацію про побиття потерпілої ОСОБА_8 від самої потерпілої, жоден із свідків не підтвердив, що особисто був присутнім під час побиття.

Свідки та потерпіла стверджують, що побиття потерпілої ОСОБА_8 відбувалося в період часу з 22 год. до 23 год., після чого їй одразу викликали швидку. Однак, згідно картки амбулаторного хворого та довідки № 563/01-05 від 16 липня 2013 року потерпілу ОСОБА_8 було доставлено в Білоберізьку дільничну лікарню о 04 год.

Просить апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу дослідити показання її як обвинуваченої, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Виходить з того, що відповідно до ст. ст. 284, 417 КПК України кримінальне провадження закривається апеляційним судом, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що просить залишити вирок суду в силі, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 необґрунтованою. Що під час судового слідства, судом було повно та всебічно досліджено докази і вина обвинуваченої знайшла підтвердження, не зважаючи на її заперечення. Сама обвинувачена, і свідки вказували, що ОСОБА_5, яка проживає по сусідству, неприязно до неї відносилась, постійно провокувала сварки та конфлікти. 08 липня 2013 року після 22 год. вона поверталася додому, відчула сильний удар ззаду та впала. Коли отямилась - побачила обвинувачену, яка вирвала у неї волосся та нанесла кілька ударів кулаком в обличчя від чого знову втратила свідомість, а коли прийшла до тями пішла до найближчого будинку, де проживає сім'я ОСОБА_10, які викликали швидку. ОСОБА_5 в цей час перебувала біля огорожі, яка розділяє подвір'я і викрикувала погрози та образи, не заперечуючи, що саме вона її побила. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили це в судовому засіданні. Що у своїх показах ОСОБА_5 також визнала те, що наносила удари, хоча мотивувала це необхідною обороною. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки на той час вона перебувала в стані вагітності і фізично не могла наносити удари. Крім того, висновком судово-медичної експертизи № 124 від 17 липня 2013 року у неї виявили багаточисленні тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності тілесних ушкоджень, отриманих 08 липня 2013 року ОСОБА_5 тому, що у неї не було жодних тілесних ушкоджень. Що стосується часу доставляння її до Верховинської ЦРЛ о 4 год. ранку, то просить врахувати, що с. Білоберізка перебуває на відстані більше 30 км. від Верховини. З урахуванням пізньої години, темноти та поганої гірської дороги, для приїзду швидкої допомоги та доставляння її до лікарні необхідний був тривалий час. А виклик машини швидкої допомоги був зареєстрований о 23 год. 45 хв.

Вважає також, що при відшкодуванні на її користь моральної шкоди суд врахував всі підстави для відшкодування такої шкоди, а саме і моральні страждання, і фізичну біль, і те, що стресовий стан після отримання ушкоджень міг спричинити втрату дитини.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції встановив, що 02 липня 2013 року близько 18 год. ОСОБА_5 на території громадського пасовища в с. Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області в ході сварки на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_6, діючи умисно нанесла потерпілій декілька ударів кулаком руки, а також ногами в різні ділянки тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, синців в ділянках правого стегна та лівого передпліччя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 119 від 09 липня 2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, ОСОБА_5 08 липня 2013 року близько 22 год. 30 хв. на ґрунті неприязних відносин під час сварки із ОСОБА_8, що мала місце на відкритій місцевості в с. Білоберізка Верховинського району, діючи умисно завдала їй декілька ударів кулаком руки в різні ділянки тіла, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді : ран тім'яно-потиличної ділянки зліва та лобної ділянки зліва, синців повік лівого ока, лівого плеча, саден верхньої та нижньої губи, підборіддя і шиї, крововиливів на місці поріділого волосся лівої скроневої ділянки голови, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 124 від 12 липня 2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Заслухавши апелянта, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи уточненої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ст. 374 КПК України передбачає, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються : формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Колегія суддів вважає, що судом вказані вимоги закону виконані.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, її винність у вчиненні даних злочинів підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції та апеляційним судом доказів, а саме:

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 яка суду ствердила, що із ОСОБА_5 тривалий час перебувають у неприязних відносинах. Ввечері 02 липня 2013 року пішла в громадську толоку подоїти корову і там на неї напала ОСОБА_5 та сильно побила, зваливши на землю та наносячи удари кулаками і ногами в різні частини тіла. Вона одразу про це повідомила по мобільному телефону свою племінницю ОСОБА_9 , почувши це ОСОБА_5 побігла в бік лісу та почала кидати в неї камінням. Через деякий час прибігла її племінниця зі своїм чоловіком ОСОБА_10 та почали надавати їй допомогу.

Показаннями потерпілої ОСОБА_8 яка суду ствердила, що теж тривалий час перебуває із ОСОБА_5 у неприязних відносинах, через те, що та постійно виявляє ненависть до неї та провокує сварки. 08 липня 2013 року близько 22 год. вона допомогла своїй невістці ОСОБА_11 віднести додому банки із грибами. Повертаючись по дорозі до

свого господарства відчула сильний удар твердим предметом по голові ззаді, від якого втратила свідомість та впала на землю. Прийшовши до тями побачила сусідку ОСОБА_5, яка накинулась на неї і почала виривати волосся з її голови та нанесла декілька ударів кулаком в обличчя і різні ділянки тіла. Після цього ОСОБА_5 з місця події пішла в напрямку свого житлового будинку, а вона пішла до господарства ОСОБА_6 Зайшовши в будинок знову втратила свідомість. Через деякий час приїхала карета швидкої допомоги, яка була викликана ОСОБА_9 і її забрали до лікарні.

Вина обвинуваченої підтверджується також :

Показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 суть яких зазначена по тексту вироку суду, текстом медичної карти амбулаторного хворого № 1207 з якої видно, що 05 липня 2013 року ОСОБА_6 звернулася в Верховинську районну поліклініку із скаргами на болі в лівій руці, внаслідок побиття її сусідкою 02 липня 2013 року. Під час огляду у неї зафіксовано наявність тілесних ушкоджень у вигляді забою лівого передпліччя і лівої ліктьової ямки.

Висновком судово-медичної експертизи № 119 від 09 липня 2013 року що в потерпілої ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, синців в ділянках правого стегна та лівого передпліччя, які спричинені від ударної дії твердих тупих предметів, якими могли бути кулаки рук, носки взуття, а також інші тверді тупі предмети, так і внаслідок падіння на площині та ударів до твердих тупих предметів, можуть відповідати терміну вказаному обстежуваною і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Висновком судово-медичної експертизи № 124 від 17 липня 2013 року якою підтверджено, що у потерпілої ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: рани тім'яно-потиличної ділянки зліва та лобної ділянки зліва, синців повік лівого ока, лівого плеча, садна верхньої та нижньої губи, підборіддя і шиї, крововиливи на місці поріділого волосся лівої скроневої ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, особу винної, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, негативно характеризується по місцю проживання, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та відсутність обтяжуючих обставин.

При вирішенні позову ОСОБА_8 в частині стягнення моральної шкоди суд врахував характер вчиненого злочину, глибину фізичних і моральних страждань потерпілої, ступінь вини обвинуваченої, її матеріальне становище.

Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов правильного висновку щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, а посилання обвинуваченої в апеляційній скарзі на відсутність її вини чи неправильність кваліфікації дій спростовуються зазначеними вище дослідженими судом першої інстанції доказами, покарання призначено правильно, з врахуванням обставин справи та вимог ст. ст. 50, 65, 66 КК України.

Однак, при визначенні суми яку слід стягнути у користь потерпілої ОСОБА_8 суд належним чином не аргументував, чому прийшов до висновку про стягнення саме 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що така сума з врахуванням матеріального та сімейного становища обвинуваченої, на утриманні троє неповнолітніх дітей, чоловік не працює, суму у відшкодування моральної шкоди слід визначити значно меншу ніж це визначено судом першої інстанції. А тому цю суму слід зменшити до 850 гривень.

Від ОСОБА_5 в ході розгляду справи надійшла заява про звільнення її від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

Визначаючись у вирішенні цієї заяви суд враховує, що Законом України «Про амністію у 2014 році», ст. 1, передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України: пункт в) - осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Вчинені обвинуваченою злочини віднесені до переліку злочинів невеликої тяжкості відповідно до ст. 12 КК України, у зв'язку з чим на неї поширюється дія ст.1 Закону України «Про амністію».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки про склад сім`ї від 11 червня 2014 року, виданої виконавчим комітетом Білоберізької сільської ради, ОСОБА_5 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що вказану заяву обвинуваченої ОСОБА_5 слід задовольнити та звільнити її від відбування покарання, призначеного вироком Верховинського районного суду від 24 грудня 2013 року на підставі ст. 70 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Верховинського районного суду від 24 грудня 2013 року щодо неї за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України в частині вирішення цивільного позову змінити.

Зменшити відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_8 до 850 гривень.

На підставі ст. 1 пункту в) Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_5 від покарання визначеного судом на підставі ст. 70 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт.

В решті вирок суду залишити без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченою у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали, може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

_______________ __________________ _____________ С. С. Попович Н. М. Кривобокова Є. В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович