Єдиний унікальний номер 219/10080/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4971/2014
Категорія - 39 Головуючий у 1 інстанції - Худіна О.О.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Новікової Г.В.
Іванової А.П.
при секретарі: Чекіній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайсуду Донецької області від 29 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від право спадкування,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, яка доводилася йому рідною матір'ю і відповідачу по справі - бабусею. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, спадкоємцями першої черги щодо якої є сторони по справі. Вважав, що відповідач повинен бути усунутим від спадкування, оскільки, будучи фізично здоровим та матеріально забезпеченим, участі в утриманні покійної на приймав. ОСОБА_4 з 2011 року тяжко хворіла, потребувала сторонньої допомоги, матеріального утримання, лікування, які відповідач був здатним їй надавати, але від надання допомоги усунувся, незважаючи на прохання його та спадкодавця. Всю необхідну допомогу спадкодавець отримувала від нього. За вказаних обставин вважав, що відповідач має бути усунутим від права на спадкування.
Рішенням Артемівського міськрайсуду від 29 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені: ОСОБА_5 усунуто від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Крім того, з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто судові витрати в розмірі 229 грн. 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства і фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд не витребував спадкову справу і не переконався у наявності інших спадкоємців. Крім того, усуваючи його від спадкування, суд не звернув уваги на вимоги діючого законодавства про наявність сукупності обставин для задоволення позову. В ході слухання справи було встановлено, що він регулярно відвідував бабусю, яка до травня 2013 р. вела активний образ життя; отримували пенсію і мала побічний дохід, оскільки підторговувала на ринку. Вона матеріально допомагала своєму синові позивачу по справі та передавала гостинці своєму правнуку - його сину, якого опікувала взимку 2013 р. у зв'язку із закриттям дитячого садка. Вказані обставини спростовують доводи позивача про безпорадний стан бабусі. Суд безпідставно не прийняв до уваги те, що його дружина, будучи медичним робітником, надавала бабусі медичну допомогу. Суд не звернув уваги на те, що на підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 не надано жодного доказу і тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 була дуже хворою людиною похилого віку; потребувала матеріальної допомоги та стороннього догляду, які отримувала від свого сина позивача по справі; останній звертався до відповідача з проханням про матеріальну допомогу, яку він міг надавати бабусі але залишив звернення поза увагою. За вказаних обставин суд усунув відповідача від права на спадкування після смерті його бабусі.
Між тим, такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового.
При розгляді справи судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, яка доводилася ОСОБА_3 рідною матір'ю, а відповідачу по справі, батько якого ОСОБА_6 був рідним сином ОСОБА_4 і помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, - бабусею. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, спадкоємцями першої черги щодо якої є сторони по справі.
Крім того, в ході слухання справи судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за вищевказаною адресою зареєстрована і фактично проживала сама. Згідно довідки медичного закладу, амбулаторна картка щодо ОСОБА_4 відкрита в 1975 р., яка має певні записи: 1992 р. - проходження стаціонарного лікування у зв'язку з гіпертонічною хворобою; 2003 р. - проходження курсу лікування з приводу виразки шлунку; 2009 р. - проходження обстеження за діагнозом ішемічна хвороба серця; 2011 р. - стаціонарне лікування у зв'язку з гострою правобічної пневмонією; у квітні 2013 р. при обстежені було виявлено рак прямої кишки, ускладнений у травні 2013 р. гострою післягеморрагічною анемією тяжкого ступеню, у зв'язку з чим ОСОБА_4 потребувала сторонньої допомоги, лікування та утримання; ІНФОРМАЦІЯ_2 р. наступила смерть останньгої. Виходячи із зазначеної інформації, сторонньої допомоги, лікування та утримання ОСОБА_4 потребувала з травня по ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Вказану допомогу, як встановлено судом першої інстанції, надавала дружина відповідача як медичний робітник та позивач.
Судом також встановлено (свідок ОСОБА_7), що відповідач приходив до бабусі, коли йому потрібні були гроші. Даний факт свідку відомий, начебто, зі слів ОСОБА_4
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як встановлено судом першої інстанції, померла ОСОБА_4 заповіту не залишили і сторони по справі являються спадкоємцями: позивач - першої черги за законом, відповідач - першої черги за право представлення.
Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як вбачається з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7 (далі Постанова), безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Таким чином, за змістом ч.5 ст. 1224 ЦК України, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
Виходячи з викладеного та враховуючи поняття безпорадності, в такому стані спадкодавець ОСОБА_4 знаходилася незначний період.
Щодо ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, то воно полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
В ході слухання справи судом першої інстанції не встановлено факту потреби ОСОБА_4 матеріальної допомоги, з приводу якої б вона зверталася до свого внука-відповідача по справі, і який би їй в цьому відмовив або ухилявся б від її надання навмисно.
Оскільки в ході слухання справи ОСОБА_3 не надано доказів, які б давали підстави для усунення відповідача від права на спадщину, то у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п. 3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Артемівського міськрайсуду Донецької області від 29 квітня 2014 року скасувати.
ОСОБА_3 у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_2 про усунення від право на спадкування, відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: