Єдиний унікальний номер 242/531/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4746/2014
Головуючий у 1 інстанції Моцний О.С.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Селидові про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва,-
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовною заявою до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Селидові, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва задоволенні частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
З вказаним рішенням суду не погодився відповідач в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та про ухвалення нового рішення, яким слід відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано жодних доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України про наявність моральної шкоди, крім того суд не врахував той факт, що позивач не надав до позовної заяви висновок МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди, а довідки МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку відшкодування потерпілому страхових виплат і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також апелянт зазначає, що у зв'язку з виключенням дії норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV в частині відшкодування Фондом моральної шкоди, в бюджет Фонду на 2014 рік кошти, на здійснення виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди не включені.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача Шашков В.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився. Просив справу розглянути у його відсутність.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, яким дав належну оцінку та зробив правильний правовий висновок, вірно застосував матеріальний закон.
Зокрема, cудом першої інстанції було встановлено, що 06.12.2001 р. під час виконання трудових обов'язків позивач отримав травму, про що було складено акт за формою Н-1 на підставі чого, згідно довідки МСЕК від 15.05.2002 року ОСОБА_1 було встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв'язку з даним нещасним випадком .
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров'я.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XІV, який набрав чинності 01.04.2001 року було передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди. Дія цієї статті була призупинена на 2006 рік та була чинною до 20.03.2007 року.
Оскільки, позивачу вперше було встановлено стійку втрату працездатності 15.05.2002 р., тобто під час дії ст. 28 Закону і у відшкодування моральної шкоди він ніяких сум не отримував, то він має право на відшкодування моральної шкоди, тому що Закон України від 23 лютого 2007 року №717-V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким було виключено положення про відшкодування моральної шкоди зі ст.28 Закону №1105- XІV, не має зворотної сили.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законом порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння йому такої шкоди. Факт наявності ушкодження здоров'я позивача підтверджений як актом розслідування нещасного випадку на виробництві, так і висновком МСЕК про втрату працездатності у зв'язку із професійним захворюванням. Ніяких додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди зазначена норма закону не має. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про спричинення моральної шкоди позивачу. Отримання фізичного болю, погіршення стану здоров'я, потреба у постійному лікуванні, що мало місце в даному випадку, не могли не призвести до моральних страждань.
Встановивши вказані обставини , які не були спростовані відповідачем, суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про доведеність позову та задовольнив його виходячи з принципу розумності та справедливості .
Доводи скарги про відсутність підстав для задоволення позову є непереконливими . Окрім того вони були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для її скасування не вбачається.
У відповідності з положенням ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального закону.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: