437/1116/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
головуючого - судді Золотарьова О.Ю.
при секретарі - Середа Г.А., Красновській М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради в особі Управління комунальним майном про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач в особі представника звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що її матері, ОСОБА_2 належала 1/3 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 померла, після смерті матері ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу заяву про відкриття спадщини, але було з'ясовано, що не всі документи при житті її матері були оформлені належним чином.
Також ОСОБА_2 21 червня 1995 року придбала гараж за розпискою, який знаходиться у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Посилаючись на наведене та на положення Цивільного кодексу України, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування, встановити факт, що гараж НОМЕР_1 у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 фактично належав ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж НОМЕР_1 у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивач та її представник участі не приймали, представником позивача подано заяву про розгляд справи в його відсутність, просив позов задовольнити.
Відповідач представника в судове засідання не направив, про місце та час розгляду справи повідомлявся.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, членам її сім`ї ОСОБА_1, ОСОБА_3 в рівних частках (а.с. 7).
ОСОБА_2 є матір'ю позивача (а.с. 5).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, 09 січня 2013 року видане свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 6).
Відповідно до заповіту від 14.12.1996 року ОСОБА_2 все своє майно, що належить їй на момент смерті, запповіла ОСОБА_1 (а.с. 12, 13).
Відповідно до ст. ст. 1217, 1220, 1221, 1268 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право на спадщину або має право не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №33 „Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Вимоги щодо обов'язкової державної реєстрацій правочинів відчуження нерухомого майна були встановлені Цивільним кодексом України з 2004 р. та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Як встановлено судом, відсутність державної реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і неможливість здійснити таку реєстрацію за померлим, позбавляє її можливості набути право власності на спадкове майно в іншому, ніж судовому порядку.
Відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Свідоцтвом про право власності на житло від 29 серпня 2005 року підтверджується, що ОСОБА_2 (мати позивача) є власником 1/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Хоча зазначене свідоцтво не є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку, однак підтверджує те, що ОСОБА_2 мала право власності на частку спірної квартири, а відтак позивач як спадкоємець за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 має право на частину цієї квартири, а тому є підстави для визнання у судовому порядку права власності за позивачем на 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2
Щодо вимог про встановлення факту володіння ОСОБА_2 гаражем у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 та визнання за позивачем права власності на цей гараж, суд дійшов наступного.
З документів, наданих позивачем, вбачається, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 14.06.1966 року ОСОБА_5 було дозволено будівництво гаражу на кварталі Димитрова у огорожі санстанції поруч з існуючими гаражами, зобов'язано ОСОБА_5 будувати гараж з дотриманням протипожежних та санітарних норм забудови за проектом, виданим Управлінням Головного архітектора (а.с. 11).
Відповідно до розписки від 21.06.1995 року, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 264000000 карбованців (що складає 1700 доларів США) за продану гаражну будівлю, що знаходиться у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 4 ст.3 зазначеного Закону передбачено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Статтею 376 ЦК України встановлено, що нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Як зазначив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові № 6 від 30.03.2012 року, в пункті 9 за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
З заявами до відповідача, інспекції державного будівельного архітектурного контролю та інших установ позивач не зверталася.
У відповідності до вимог ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Судом відхиляються твердження позивач про можливість застосування до спірних право відношень вимог ст. 344 ЦК України, оскільки спірне майно не є об'єктом права власності, бо не було введено до експлуатації, крім того відсутні будь-які докази, що спірний гараж є збудованим з дотриманням вимог законодавства. Дозвіл на будівництво гаражу надавався ОСОБА_5, яким чином ОСОБА_6 набула право розпорядження спірним гаражем, не наведено й не доведено.
При таких обставинах, встановлення факту володіння померлою ОСОБА_2 спірним гаражем та визнання за позивачем права власності на нього не є можливим.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 392, 1217, 1258, 1261, 1270, 1278, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 208, 212-215, 218, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний міста Луганська у десятиденний строк днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов