Єдиний унікальний номер 267/3251/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1781/2014

Головуючий в 1 інстанці Колієв С.А.

Доповідач - Ткачук С.С.

категорія 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,

при секретарі - Біляєві М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 січня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за споживання електроенергії задоволені частково: стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у період з 01 жовтня 2007 по 10 квітня 2008 року в сумі 771,40 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 229,40 грн. У задоволені позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», суд першої інстанції виходив з того, що до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2002 по серпень 2007 року включено необхідно застосувати строк позовної давності, у зв'язку із поданням вперше 30.09.2010 заяви про видачу судового наказу, а позивач клопотання про поновлення цього строку не заявив, тому стягнув заборгованість в межах 3-річного строку з 01.10.2007 по час вчинення відповідачем продажу квартири 10.07.2008, по якій останній здійснював споживання електроенергії за укладеним договором з електропотачальником. Суд прийшов до висновку, що відповідач, як власник квартири, не виконував зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії, внаслідок чого за цей період виникла заборгованість у розмірі 771,40 грн.

Відмовляючи у зустрічному позові суд виходив з того, що факт звернення до суду з позовом та судовий розгляд сам по собі не може свідчити про спричинення йому моральної шкоди. Суд не прийняв до уваги як підставу для відшкодування моральної шкоди й посилання ОСОБА_2 на те, що посадовими особами КП «Житловик-8» надана довідка про склад сім'ї, яка містить завідомо неправдиві відомості, оскільки видачею житловою організацією довідки про його ніби то реєстрацію у проданій квартирі також не свідчить про завдання моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду відповідачем принесена апеляційна скарга, де він просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог, заявлених у зустрічному позові.

Посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт зазначає, що судом не вірно застосовані норми матеріального права, а саме позовну давність і це в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

Предметом доказування є факти покладені в основу як позову, так і заперечень. Не звернуто уваги на дані розпечаток по сумі заборгованості. В мотивувальній частині рішенні не відображені його докази в частині фальсифікації копії особистого рахунку на квартиру, вказує на неправильний розподіл судових витрат, в той час як основний позов задоволено частково.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи скарги і просив задовольнити. Факт зняття в проданій квартирі електролічильника в серпні 2007 року підтвердив.

Представник позивача вважає рішення законним, бо об'єми електроспоживання розраховувались за середньомісячним споживанням, т.я. 02.08.2007 в квартирі відповідача був знятий прилад обліку електроенергії.

Комунальне підприємство КП «Жилищник-8» в судове засідання не з'явився, але відповідно до поштового рекомендованого повідомлення про час судового засідання було оповіщено належним чином.

Апеляційний суд визнає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом визнано встановленим, що відповідачу належала квартира АДРЕСА_1, де він був зареєстрований з 06.08.1971 по 23.04.2008. Згідно договору купівлі-продажу від 11.04.2008 відповідач продав дану квартиру ОСОБА_3 і 23.04.2008 знявся з реєстрації.

11.02.2003 ним був укладений договір на споживання електроенергії у приміщенні вказаної квартири.

За зверненнями позивача 30.09.2010 та 09.03.2011 Гірницьким районним судом м. Макіївки Донецької області двічі 04.10.2010 та 18.02.2011 видавалися судові накази про стягнення з відповідача заборгованості за споживання електроенергії у період з листопада 2002 по 08.10.2010 на суму 3372,65грн., які за заявами останнього були скасовані. Відкриття виконавчого провадження згідно постанови державного виконавця від 28.01.2013 стосується примусового виконання судового наказу від 18.02.2011, який скасовано ухвалою Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 25.02.2013.

Приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції керуючись ч.3,4 ст.267 ЦК України визнав представлений розрахунок заборгованості вірним, прийшов до висновку про невиконання відповідачем укладеного договору споживання електричної енергії у період з 01.10.2007 по 10.04.2008, т.т. у період в межах строку позовної давності коли останній, як власник квартири був споживачем послуг енергопостачання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 771,40грн., яку стягнув на користь позивача, як електропостачальника.

Після продажу квартири права споживача за договором на споживання електроенергії у приміщення вказаної квартири перейшли до її нового власника.

Наведені факти позивачем визнані, останнім рішенням суду не оскаржено.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 19,20,22,33 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Порядок та форма оплати спожитої електричної енергії визначаються у договорі. У разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.

Доводи апеляційної скарги щодо переривання строку позовної давності тільки у разі пред'явлення позову не спростовують цих висновків, бо згідно роз'яснення у п.1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 за №14 наказне провадження є самостійним спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Перевірив доводи скарги щодо неправильності розрахункових даних, апеляційний суд визнає їх безпідставними, оскільки середньомісячне споживання електроенергії у розмірі 500 квт. у період з 01.10.2007 по 10.04.2008 визначався враховуючи об'єми споживання електроенергії за попередні 12 місяців до серпня місяця 2007 року,т.т. до місяця коли відбулось зняття приладу обліку електроенергії у квартирі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, у якому позивач посилається на відшкодуванні йому завданої моральної шкоди через побоювання за стан свого здоров'я внаслідок невизначеності та хибкості повноважень власника з приводу володіння, використування та розпорядження своїм майном у вигляді грошових коштів, які з нього безпідставно вимагає енергопостачальник, у зв'язку з порушенням наказного провадження і намагався через органи Пенсійного фонду України стягнути заборгованість за рахунок коштів призначеної пенсії, при цьому посилаючись на ст. 1167 ЦК України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що саме звернення до суду за захистом свого права є встановлений законодавством порядок захисту особи, яка вважає що її право порушене, оспорюється або не визнається і вона має право довести перед судом свою позиції, а тому не може свідчити про спричинення морального права.

Між відповідачем та підприємством - електропостачальником, комунальним житловим підприємством існують договірні правовідносини, які регулюються згідно ст.25 Закону України «Про електроенергетику», якою визначено, що захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", "Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами, Законом України «Про житлово-комунальні послуги»". Дія ж ст.1167 ЦК України розповсюджується на деліктні правовідносини, такі, що виникають не на основі договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції правильно виходив з положення ст. 88 ЦПК України та ст.4 закону України «Про судовий збір», а саме, розмір судового збору не може бути менш 02, розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд , -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: