Справа № 252/2002/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Добінчак О.П., при секретарі Чуєвій О.К., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівки цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, діючи на підставі договору про надання юридичної допомоги, в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просить надати дозвіл ОСОБА_3 на виїзд неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, для оздоровлення, за кордон разом із матір'ю, до Краснодарського краю Російської Федерації в с.м.т. Ільїнський, без згоди та супроводу батька, на період з 01 червня 2014 року по 30 серпня 2014 року, посилаючись на те, що з 17.08.2007 року позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем, від шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано, а син був залишений проживати разом із батьком. Позивач в'їжджала до РФ в Краснодарський край, де планувала створити нову сім'ю. Відповідач поставив вимогу, що дитина залишиться проживати разом з ним, а при першому проханні позивачки він буде надавати нотаріально засвідчений дозвіл, щоб вона могла вивезти сина на оздоровлення в літній період.

15 вересня 2011 року відділом РАГСу Северського районного управління Краснодарського краю було зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 Неодноразово протягом 2011-2013 років вона зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, однак отримувала відмови. Вона зверталась з цим питанням до Органу опіки та піклування Калінінського райвиконкому м. Горлівки, після чого відповідачем було надано згоду на виїзд дитини за межі України. В 2013 році відповідач категорично відмовився надати такий дозвіл, мотивуючи це небажанням, щоб син спілкувався з її новим чоловіком, у зв'язку з чим на підставі Закону України "Про порядок виїзду із України та в'їзду в Україну" позивачка змушена звернутись до суду.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточненні позовні вимоги підтримав, просив надати дозвіл на виїзд дитини для оздоровлення до Краснодарського краю Російської Федерації в с.м.т. Ільїнський, де мешкає позивачка, посилаючись на ті ж підстави, що зазначені у позові

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що за рішенням суду дитина проживає разом з ним. Позивачка протягом останніх трьох років мешкає у Російській Федерації. Вона там вийшла заміж, народила дитину. Він категорично заперечує щодо виїзду сина за кордон, оскільки вважає, що позивачка має намір залишити дитину у себе. Його син ОСОБА_6 здоров, будь-яких показань для оздоровлення дитини саме на території РФ не мається. Два роки тому він давав згоду на виїзд дитини до матері, до Краснодарського краю, але син після повернення розповідав , що на море вони так і не потрапили. Тож оздоровити сина позивачка може і на території України, яка має безліч курортних місць для відпочинку і оздоровлення. Зараз син знаходиться з бабусею на відпочинку у місті Бердянськ, і оскільки на теперішній час в Горлівці небезпечно, він не має наміру повертати сина до дому. Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Горлівської міської ради за довіреністю Лисов О.В., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21.02.2011 року місце проживання ОСОБА_4 визначено разом з батьком ОСОБА_2

Матір ОСОБА_3 проживає окремо від дитини, та має дозвіл на тимчасове проживання на території Російської Федерації.

З 15.09.2011 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином Росії ОСОБА_5 11 листопада 2011 року від шлюбу з ОСОБА_5 у неї народилася дитина ОСОБА_9

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України", постановою КМ України №57 від 27.01.1995 р. "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою КМ України №231 від 31.03.1995 р. Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою КМ України №57 від 27.01.1995 р., передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку - (п.3). Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;

якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;

у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:

свідоцтва про смерть другого з батьків;

рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері) - (п.4).

Тобто наведене законодавство презумує право обох батьків у вирішенні питання можливості виїзду їх дитини, яка не досягла 16-річного віку, за межі України. Позивач, звертаючись до суду із вимогою до відповідача, просить надати дозвіл без згоди матері на тимчасовий виїзд сина на територію Російської Федерації з метою оздоровлення, у її (позивача) супроводі як матері дитини. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності оздоровлення малолітньої дитини в кліматичних умовах та лікарняних або оздоровлюючих закладах саме Краснодарського краю РФ - рекомендації лікаря, установи з охорони здоров'я, тощо. Також на розсуд суду, відсутні докази щодо порушення прав дитини внаслідок відмови відповідача на надання дозволу на її виїзд за межі території України. Проте суд має врахувати, що у відсутність правового механізму повернення дитини на територію держави Україна, а також того, що мати дитини має постійне місце проживання саме на території РФ, існує певний ризик обмеження з боку позивача права відповідача як батька дитини на участь у її вихованні. Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків як у вихованні дитини, так і у відповідальності за дитину. Суд вважає, наведені відповідачем підстави для ненадання дозволу позивачу на вивезення малолітнього сина за межі території України на територію РФ такими, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

керуючись ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон,відмовити повністю.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням суду - 01 липня 2014 року, відклавши на цей строк складання повного рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О.П. Добінчак