Провадження по справі № 2/260/566/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Данилюк О.С.

при секретарі: Яременко Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист права споживачів, в обґрунтування якого зазначили наступне. 01.10.2012 р. через ТОВ «СУПЕРДІЛ», яке є агентом ТОВ «Компанія «Автодом - Сервис», позивачами було сплачено 6 400 грн. за надання готельних послуг у готелі «Маджестік» ТОВ «Компанія «Автодом-Сервис», який розташовано у м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Партенітська, 14а. Цього ж дня між позивачами та відповідачем було укладено договір на готельне обслуговування шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою телефонного зв'язку та узгоджено дату заїзду з 07.10.2012 р. по 15.10.2012 р. 08.10.2012 р. під час проживання у готелі «Маджестік» ТОВ «Компанія «Автодом- Сервіс» з готельного номеру позивачів були викраденні речі, що належать їм на праві спільної сумісної власності, а саме: ноутбук ASUS F3 Series з ліцензійним програмним забезпеченням Microsoft Windows ХР вартістю 8 954, 79 грн.; навігатор Garmin 205w з набором ліцензійних карт «Навлюкс + Росія» вартістю 1 930 грн.; флеш-пам'ять GoodRam 4 Gb GoodDrive Twister USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 181, 20 грн.; флеш-пам'ять Transcend 16 Gb JetFlash 330 USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 229, 20 грн.; планшетний комп'ютер Apple iPad 2 3G 16Gb вартісю 5 999 грн.; кейс до iPad 2 YoGo Style ThinBook чорн. вартістю 450 грн.; стілус вартістю 120 грн.; портфель для ноутбуку Dicota multi plus вартістю 600 грн.; сумка жіноча шкіряна чорна вартістю 545 грн., гарнітура к мобільному телефону Plantronics Ml 100 вартістю 820 грн. Таким чином, загальна вартість вкрадених речей позивачів складає 19 829,19 грн. Крім того, були викрадені наступні документи, належні позивачам, які не мають матеріальної цінності, проте мають велике значення для звичайного життєвого укладу позивачів: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2; страхове свідоцтво Пенсійного фонду Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2; дозвіл на працевлаштування іноземного громадянина на території Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2; свідоцтво про загальнообов'язкове соціальне страхування на ім'я ОСОБА_2; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_1. За фактом крадіжки з готельного номеру позивачів Алуштінським MB ГУ МВС в АР Крим 09.10.2012 р. було порушено кримінальну справу № 12012023051324 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України. 12.10.2012 позивачі пред'явили свої вимоги до відповідача шляхом подання відповідної письмової претензії. Однак листом № 49 від 12.10.2012. відповідач відмовив позивачам у задоволенні претензії, оскільки, на його думку, фактично усі більш-менш цінні речі обов'язково повинні здаватися на відповідальне збереження до камери схову готелю. Позивачі перебували у готелі «Маджестік», що належить відповідачу, будучи у відпустці та відпочиваючи. Проте, крадіжка з номеру позивачів відбулася вже наступного дня після їх заїзду до готелю. Отже, після здійснення злочину щодо позивачів, відпочинок позивачів був повністю зіпсований. Вони змушені були майже увесь час, що залишився на проживання у готелі, контактувати з правоохоронними органами, писати претензії до відповідача, зазнавати моральних страждань через відсутність речей, які вони брали разом з собою на відпочинок. Свою моральну шкоду вони оцінили ОСОБА_1 у 10000 грн., ОСОБА_2 у 20 000 грн., які просили стягнути з відповідача. Також просили стягнути на їхню користь у відшкодування матеріальної шкоди 19 829,19 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вимоги якої підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, крім того зазначив, що відповідач стверджує, що начебто надані товарні чеки на підтвердження вартості викрадених в нього речей повинні відповідати вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Але даний Наказ встановлює вимоги щодо фіскально-касового чека на товари (послуги), фіскально-касового чека видачі коштів, розрахункової квитанції, квитків на приміські та міські автомаршрути, багажного квитка на приміські автомаршрути, квитка на міські маршрути електротранспорту, білетів державних лотерей, квитанцій на послуги підприємств поштового зв'язку, спрощеної розрахункової квитанції, розрахункового документа для залізничного транспорту, та жодним чином не встановлює вимоги до товарного чеку. Більш того вимоги до товарного чеку не встановлені жодним нормативно-правовим актом України. Приватний підприємець - платник єдиного податку при проведенні розрахункових операцій за реалізовані товари у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за вимогою покупця товарів зобов'язаний надати такому покупцю товарів чек, квитанцію, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання прав власності на них від продавця до покупця. Отже, вважає, що наявні у справі товарні чеки є належними доказами на підтвердження факту продажу товару та його вартості. Зазначив, що відповідач стверджує, що начебто послуги з готельного обслуговування надавалися не відповідачем, а фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та на підтвердження цього факту відповідач посилається на договір оренди № 02 від 01.01.2012, укладений між ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та ФОП ОСОБА_4, копію прибуткового касового ордеру № 601 від 07.10.2012 на суму 1005,6 гривень та документи ТОВ «Суперділ», яке начебто перерахувало отримані від нього грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_5 за договором доручення. Однак позивач вважає, що вищенаведені доводи та документи викликають сумніви щодо їх достовірності, оскільки довідка фактичної перевірки від 13.11.2012, що була проведена ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби за його скаргою щодо ненадання розрахункового документу, встановлює, що при проведенні фактичної перевірки ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» було надано договір оренди № 01 від 01.01.2012 р., який укладено між орендодавцем ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та орендатором ФОП ОСОБА_5 та прибутковий касовий ордер № 601 від 07.10.2012 на суму 968 гривень. Копія виписки з поточного банківського рахунку ОСОБА_3 з 01.11.2012 по 30.11.2012, яка надана ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» Ленінському районному суду м. Донецька, свідчить про те, що 06.11.2012 ОСОБА_5 перерахував ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» 1100 гривень за оренду готельних номерів за договором оренди без номеру. Вважає, що ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» під час фактичної перевірки податковими органами на підтвердження факту надання позивачам послуги саме приватним підприємцем надало документи з одними реквізитами та інформацією (договір оренди № 01 від 01.01.2012 р., прибутковий касовий ордер № 601 від 07.10.2012 на суму 968 гривень.), що має юридичне значення, а до суду - з іншими (договір оренди № 02 від 01.01.2012 р., прибутковий касовий ордер № 601 від 07.10.2012 на суму 1005 гривень.). Згідно із свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наданим відповідачем, йому на праві приватної власності належить 1/1 частка будівлі готельного комплексу площею 2173, 9 м2. Однак, у договорі оренди зазначено, що його предметом є номерний фонд готелю «Маджестік» площею 150 м2. Згідно з п. 1 договору, категорії, кількість та строк оренди номерів оформлюються заявкою, яка є невід`ємною частиною договору. Разом з тим, відповідач не надав суду цю заявку та будь-яких інших доказів того, які саме номери передавалися за договором. При цьому, у договорі оренди, наданому відповідачем, немає усіх зазначених істотних умов та навіть не вказано адреси знаходження майна, що орендується. Тобто вважає, що договір оренди, наданий відповідачем, є неукладеним. Крім того, під час їх перебування у готелі Маджестік взагалі не було ніякої інформації з приводу того, що готельна послуга надається саме ФОП ОСОБА_5 або ФОП ОСОБА_5, а навпаки була лише інформація про надання послуги саме відповідачем та його робітниками (директор готелю Маджестік, адміністратори, покоївки та охорона є співробітниками саме відповідача). Вважає, що оскільки відповідачем не додано до матеріалів справи сертифікату відповідності послуг з тимчасового розміщення (проживання), виданого на ім'я ФОП ОСОБА_5 або ФОП ОСОБА_5, то фізичні особи-підприємці не могли надавати позивачам послугу з тимчасового розміщення. Під час їх перебування у готелі Маджестік безпосередньо взаємодія здійснювалась між ними та робітниками відповідача, про існування підприємців ОСОБА_5 вони навидь не здогадувались. Зазначив, що між позивачами та відповідачем було укладено договір на готельне обслуговування шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою телефонного зв'язку та узгоджено дату заїзду з 07.10.2012 р. по 15.10.2012 р. При бронюванні номеру та узгодженні дати заїзду до готелю у телефонному режимі адміністратором готелю їм було запропоновано сплатити грошові кошти ТОВ «Суперділ», а при прибутті до готелю - здійснити доплату готівкою у розмірі 10% від вартості послуги у зв'язку з тим, що дата їх заїзду не співпадала з датою, визначеною в акції ТОВ «Суперділ». При цьому відповідно до акції, яка проводилась ТОВ «Суперділ» за дорученням ФОП ОСОБА_5, заїзд до готелю здійснювався з 15.10.2012 р. по 30.12.2012 р. Крім того позивач зазначив, що факт наявності правовідносин з готельного обслуговування між позивачами та відповідачем визнав сам відповідач у своїй відповіді від 12.10.2012 № 49 на претензію позивачів. Крім того зазначив, що позивачі не заявляли вимог щодо відшкодування викрадених грошових коштів, хоча їх також було вкрадено, а із змісту ЦК України, випливає, що обов`язково окремо на зберігання готелю повинні передаватися лише гроші, цінні папери та коштовності. Інші речі можуть вноситися до готелю шляхом їх розміщення у приміщенні, відведеному споживачу. Вважає, що факт внесення перелічених вище речей до готелю підтверджується постановою про порушення кримінальної справи, фотографіями приналежних речей та іншими наданими доказами. При цьому, позивачі вимушені заявляти позовні вимоги не щодо відшкодування вартості усіх речей, що були фактично в них вкрадені, а тільки щодо тих речей, на які у них збереглися розрахункові документи.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, якою вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та розглянути справу без її участі.

Представник відповідача ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї не явки суду не повідомив. З раніше поданого до суду заперечення вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнав, мотивуючи свої заперечення наступним. Так, ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» є власником нерухомого майна, що використовується для функціонування готельного комплексу «Маджестик». 01 січня 2012 року між орендодавцем ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та орендарем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди номерного фонду в ГК «Маджестик» № 2, відповідно до якого 150 кв.м, готельних номерів перейшли в оплатне користування орендарю. Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування номерний фонд готелю «Маджестик» за попереднім узгодженням категорії номерів, кількості та строків оренди оформлюючи вищенаведене заявкою, що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 6 договору оренди визначено строк оренди номерного фонду орендарем, який закінчується 31.12.2012 р. В перелік орендованих номерів включений номер, в якому проживали позивачі. 21 серпня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ «СуперДіл» було укладено договір доручення № КУО-8-21, відповідно до п. 2.1 якого довіритель ФОП ОСОБА_5 доручає повіреному ТОВ «СуперДіл» на умовах, що встановленні цим договором, виключне право на виконання наступних дій: укладання з покупцями від імені та за рахунок довірителя договорів купівлі - продажу товарів та/або надання послуг, які належать довірителю, на відстані, з допомогою мережі Інтернет; прийняття грошових коштів від покупця в якості повної або часткової оплати товару та/або послуги на основі договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг. Пунктом 2.2 договору доручення передбачено, що права і обов'язки перед покупцем на основі договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг, укладених повіреним, виникають безпосередньо у довірителя. Відповідно до п. 5.4 договору доручення, після зарахування на рахунок повіреного грошових коштів, сплачених покупцем в якості оплати за придбаний товар та/або послугу, повірений відправляє купон на адресу електронної пошти, вказаний покупцем. Пунктом 5.5 договору доручення визначено, що договір між покупцем, повіреним та довірителем вважається укладеним на умовах, які вказані на Інтернет сайті та купоні, з моменту надсилання покупцю купона в формі електронного повідомлення на адресу електронної пошти, вказану покупцем при оформленні замовлення. Договором доручення передбачено обов'язок повіреного перераховувати довірителю суми коштів, отриманих від покупця, за виключенням суми комісійної винагороди, передбаченої умовами договору. Позивач замовив послугу з відпочинку в ГК «Маджестик» засобами Інтернет зв'язку з повіреною особою ТОВ «СуперДіл», сплативши останньому плату в розмірі 6 400 грн., які були перераховані на рахунок довірителя ФОП ОСОБА_5, за виключенням суми комісійної винагороди. Позивачі заповнили анкети прибулих до готелю. Таким чином, сторонами у правовідносинах щодо надання послуги з розміщення в ГК «Маджестик» були ФОП ОСОБА_5 та позивачі. 01 жовтня 2012 року позивачу ОСОБА_1 на електронну пошту було надіслано купон з умовами надання готельних послуг. Додаткові послуги позивачі також сплачували ФОП ОСОБА_5 Таким чином вважає, що ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» не є стороною спірних правовідносин, що виключає можливість, за наявності підстав, притягати його до цивільно-правової відповідальності. Підставою своїх позовних вимог позивачі визначили факт викрадення їх майна з номеру ГК «Маджестик», який був наданий для відпочинку. Доказом, що доводить цю обставину, позивач визначив постанову про порушення кримінальної справи. Втім, вважає, що порушення кримінальної справи свідчить лише про припущення посадової особи правоохоронного органу про вчинення кримінального караного діяння, що ґрунтується на наявності лише ознак складу злочину. Факт вчинення встановлюється досудовим, судовим слідством, та вважається доведеним виключно за наявності відповідного зазначення у судовому рішенні, що набуло чинності. На даний час досудове слідство не завершено, подія злочину, викрадення майна позивачів, не встановлена та недоведена. Таким чином, обставина про наявність факту викрадення з готельного номеру майна позивачів, на його думку, не ґрунтується на допустимих та належних доказах. Доказів щодо внесення визначеного в позові майна до готельного номеру позивачами суду не представлено. Також недоведеними е вимоги про спричинення моральної шкоди. На підтвердження обставин про придбання рухомого майна позивачі надали суду товарні чеки від 30 липня 2011 року на суму 820 грн., від 25 липня 2012 року - 120 грн. від 16 серпня 2011 року - 1930 грн., від 24 березня 2012 року - 545 грн. Вказані вище розрахункові документи (товарні чеки) не мають обов'язкових реквізитів, таких як номер документа, назву суб'єкта господарювання, ідентифікаційний номер. А відтак, не можуть бути доказами укладення договору купівлі-продажу товару в усній формі. Крім того зазначив, що коштовним майном є те майно, що має більш високу вартісну цінність, ніж майно побутового вжитку. А вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» не можуть бути задоволенні судом, оскільки ця норма передбачає можливості відшкодування моральної шкоди, завданої недоліками надання послуг за умови, якщо вони є. При цьому договірний характер правовідносин сторін, на його думку, виключає можливість застосування до них положення ст. 1167 ЦК України. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Враховуючи, що представник відповідача ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» в судове засідання не з'явився без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, суд зі згоди позивача ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого сектором виконавчого комітету Партенітської селищної ради від 05.12.2008 року ТОВ «Компанія «Автодом - Сервис» належить 1/1 частка будівлі готельного комплексу площею 2173, 9 м2,розташованої у м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Партенітська, 14а (а.с. 65, 146-177).

01 січня 2012 року між відповідачем ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди № 2 (а.с. 68-69).

Згідно з п. 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне тимчасове користування номерний фонд готелю «Маджестик» за попередньою домовленістю категорії номерів, кількість та строк оренди, оформлюючи вищенаведене заявкою, яка є невід`ємною частиною договору. Разом з тим, відповідач не надав суду цю заявку та будь-яких інших доказів того, які саме номери передавалися за договором (а.с. 68).

Згідно акту прийму - передачі майна за договором оренди № 2 від 01.01.2012 року орендодавець передає, а орендар приймає окрім інших номер 405 у готелі «Маджестик», розташованому у м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Партенітська, 14а, загальною площею 150 кв.м (а.с. 103).

Відповідно ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В договорі оренди, яка надана відповідачем, не вказано цих істотних умов та навіть не вказана адреса знаходження майна, що орендується.

Згідно ч. 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода

Разом з тим, як вбачається з п. 1 вказаного договору оренди № 2, передання категорії номерів, кількість та строк оренди повинно бути оформлено заявкою, яка є невід`ємною частиною договору.

Оформленої сторонами договору заявки на передання категорії номерів, кількість та строк оренди матеріали справи не містять.

При цьому, вказаний договір не містить істотних умов, передбачених вимогами ст. 284 ч. 1 Господарського кодексу України, зокрема, не зазначено адреси знаходження майна, що орендується, тому в цій частині пояснення позивача заслуговують на увагу і договір оренди № 2 від 01 січня 2012 року між відповідачем ТОВ «Компанія «Автодом -Сервіс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 є неукладеним та не породжує будь-яких правових наслідків для його сторін.

Крім того, встановлено, що 21 серпня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ «СуперДіл» було укладено договір доручення № КУО-8-21, відповідно до п. 2.1 якого довіритель ФОП ОСОБА_5 доручає повіреному ТОВ «СуперДіл» на умовах, що встановленні цим договором, виключне право на виконання наступних дій: укладання з покупцями від імені та за рахунок довірителя договорів купівлі - продажу товарів та/або надання послуг, які належать довірителю, на відстані за допомогою мережі Інтернет; прийняття грошових коштів від покупця в якості повної або часткової оплати товару та/або послуги на основі договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг. Пунктом 2.2 договору доручення передбачено, що права і обов'язки перед покупцем на основі договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг, укладених повіреним, виникають безпосередньо у довірителя. Відповідно до п. 5.4 договору доручення після зарахування на рахунок повіреного грошових коштів, сплачених покупцем в якості оплати за придбаний товар та/або послугу, повірений відправляє купон на адресу електронної пошти, вказаний покупцем. Пунктом 5.5 договору доручення визначено, що договір між покупцем, повіреним та довірителем вважається укладеним на умовах, які вказані на Інтернет сайті та купоні, з моменту надсилання покупцю купона в формі електронного повідомлення на адресу електронної пошти, вказану покупцем при оформленні замовлення. Договором доручення передбачено обов'язок повіреного перераховувати довірителю суми коштів, отриманих від покупця, за виключенням суми комісійної винагороди, передбаченої умовами договору (а.с. 70-73).

Так, згідно прибуткового касового ордеру № 601 від 07.10.2012 на рахунок ФОП ОСОБА_5 від ОСОБА_2 було прийнято грошові кошти за депозит та стоянку на суму 1005,6 гривень, та відповідно до повідомлення ТОВ «Суперділ» 01.10.2012 року ТОВ «Суперділ» прийняло від ОСОБА_2 оплату в розмірі 6400 за послуги готельного обслуговування в ГК «Маджестик» в інтересах ФОП ОСОБА_5 та перерахувало йому відповідну суму на поточний рахунок (а.с. 85, 104).

Разом з тим, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ТОВ «Суперділ» є агентом відповідача ТОВ «Компанія «Автодом - Сервис».

Як вбачається з платіжних доручень від 01.10.2012 року, позивачем ОСОБА_1 01.10.2012 р. через ТОВ «Суперділ» було сплачено 6 400 грн. за надання готельних послуг у готелі «Маджестік», який розташовано у м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Партенітська, 14а. (а.с.7-11, 66,67). Цього ж дня готелем «Маджестік» було прийнято заявку на бронювання за допомогою телефонного зв'язку та узгоджено дату заїзду з 07.10.2012 р. по 15.10.2012р. проти чого не заперечував і відповідач.

Так, згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною другою даної статті визначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» готельна послуга - це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

Готельна послуга є видом послуги відповідно до ст. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про туризм» за договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та аналізуючи зміст викладеного в цій частині рішення законодавства суд вважає, що 01 жовтня 2012 року позивачами саме з ТОВ «Компанія «Автодом - Сервис» було укладено договір на готельне обслуговування шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою телефонного зв'язку та узгоджено строк надання послуг з 07 жовтня 2012 року по 15 жовтня 2012 року.

Наявність правовідносин з готельного обслуговування, що виникли між сторонами, визнав сам відповідач у своїй відповіді від 12.10.2012 № 49 на претензію позивачів за підписом директора ТОВ «Компанія «Автодом - Сервис» - Гугунави Б.М. (а.с. 13-15), а тому саме ТОВ «Компанія «Автодом - Сервис» є належним відповідачем у справі.

При цьому судом враховано повідомлення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2013 року на ім'я позивача (а.с. ), з якого вбачається, що на підставі отриманої інформації встановлено відсутність фактів заселення номерного фонду готелю «Маджестик», який залишився у користуванні ТОВ «Компанія «Автодом-срервіс» у жовтні 2012 року - ТОВ «Компанія «Автодом Сервіс» готельні послуги не надавалися, разом з тим встановлені податковою інспекцією факти суперечать встановленим судом обставинам справи, які підтверджені матеріалами справи, дослідженими вище судом.

Постановою слідчого Алуштинського MB ГУ МВС в АР Крим від 09.10.2012 р. було порушено кримінальну справу № 12012023051324 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.12).

Зазначеною постановою слідчого, яка не була оскаржена сторонами по справі, встановлено, що 08.10.2012 р. в період часу з 19-10 по 20-30 невстановлена особа через відкриті балконні двері у режимі провітрювання проникла в кімнату № готелю «Маджестік», звідки таємно викрала речі, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме: ноутбук ASUS F3 Series з ліцензійним програмним забезпеченням Microsoft Windows ХР вартістю 8 954, 79 грн.; навігатор Garmin 205w з набором ліцензійних карт «Навлюкс + Росія» вартістю 1 930 грн.; флеш-пам'ять GoodRam 4 Gb GoodDrive Twister USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 181, 20 грн.; флеш-пам'ять Transcend 16 Gb JetFlash 330 USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 229, 20 грн.; планшетний комп'ютер Apple iPad 2 3G 16Gb вартістю 5 999 грн.; кейс до iPad 2 YoGo Style ThinBook чорн. вартістю 450 грн.; стілус вартістю 120 грн.; портфель для ноутбуку Dicota multi plus вартістю 600 грн.; сумку жіночу шкіряну чорну вартістю 545 грн., гарнітуру до мобільного телефона Plantronics Ml 100 вартістю 820 грн. Таким чином, загальна вартість викрадених речей позивачів складає 19 829,19 грн. Крім того, були викрадені наступні документи, належні позивачам, які не мають матеріальної цінності, проте мають велике значення для звичайного життєвого укладу позивачів: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2; страхове свідоцтво Пенсійного фонду Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2; дозвіл на працевлаштування іноземного громадянина на території Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2; свідоцтво про загальнообов'язкове соціальне страхування на ім'я ОСОБА_2; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 12, 18-21, 23, 24, 27-33, 45-48).

Приписами ч. 6 ст. 22 Закону України «Про туризм» встановлено, що відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю. При цьому відповідно до ч. 3 цієї ж статті до відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми цивільного законодавства, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити іншим законодавчим актам.

На виконання Заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму (п. 2, частина 2), затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 390-р, Державною туристичною адміністрацією України були розроблені та затверджені Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.

Відповідно до ст. 975 Цивільного кодексу України, та п. 4.11. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19, готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю споживачем, який проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для споживача приміщенні.

Згідно з ч. 3 ст. 975 Цивільного кодексу України у разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель. Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

На виконання зазначеної норми закону 12.10.2012 року позивачі пред'явили свої вимоги до відповідача шляхом подання відповідної письмової претензії (а.с.13).

Листом № 49 від 12.10.2012 відповідач відмовив позивачам у задоволенні претензії, оскільки, на його думку, фактично усі більш-менш цінні речі обов'язково повинні здаватися на відповідальне збереження до камери схову готелю (а.с.14-15).

Втім, таке твердження відповідача є хибним та не ґрунтується на вимогах закону, оскільки з аналізу змісту ст. 975 ЦК України випливають умови щодо передання особою на зберігання готелю грошей, цінних паперів, коштовностей, тобто речей, які за своїми ознаками та властивостями відрізняються від речей загального споживчого побуту, зокрема цінністю, функціональним призначення, віком та соціокультурною значущістю.

При цьому позивачами не було заявлено вимог щодо відшкодування грошових коштів, цінних паперів та коштовностей, зникнення яких в номері 405 готелю «Маджестік» було встановлено вищевказаною постановою слідчого Алуштинського MB ГУ МВС в АР Крим від 09.10.2012 р. про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.12).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право вимагати, зокрема, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи, а також реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги), - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Таким чином, саме відповідач з урахуванням вищенаведених вимог закону зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі вартості вкрадених речей - 19 829,19 грн.

При цьому, постанова слідчого про порушення кримінальної справи від 09 жовтня 2012 року, на яку посилався відповідач у своєму запереченні, не звільняє відповідача від виконання обов'язків за договором про надання туристичних послуг, зокрема щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про туризм» туристи і екскурсанти мають право на: реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності; необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища; інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством; отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна; одержання відповідної медичної допомоги; відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Пленуму № 4 від 31 березня 2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з урахуванням характеру правопорушення, розміру завданої шкоди, глибини фізичних і моральних страждань позивачів, погіршення можливості реалізації позивачами своїх здібностей, та враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 5 000 грн., а на користь ОСОБА_2 - 10 000 грн.

Згідно Закону України «Про судовий збір» в позовах немайнового характеру судовий збір складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, в позовах майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Оскільки при зверненні до суду позивачі були звільнені від сплати судового збору, суд вважає відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимоги про відшкодування матеріальної шкоди - 229,40 грн. та за вимоги про відшкодування моральної шкоди 114,70 грн.

На підставі ст. ст. 180, 284 Господарського кодексу України ст. ст. 951, 975 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 22, 25 Закону України «Про туризм», п. 4.11 «Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004р. № 19, ст. 88 ЦПК України, та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 30, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист права споживачів, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом -Сервіс» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 829 (дев»ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев»ять) гривень 19 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п»ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист права споживачів, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: