Ухвала

іменем україни

10 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Леона О.І.,

суддів: Єленіної Ж.М., Шилової Т.С.,

за участю секретаря

судового засідання Зінорук В.В.,

розглянула кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012240160000006, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_3,

встановила:

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати і залишити в силі вирок місцевого суду. Зокрема оспорює доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вироком Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2013 року ОСОБА_2 виправдано за ч. 2 ст. 121 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв'язку з не доведенням винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, рішення щодо якого в касаційному порядку не оспорюється.

За апеляційною скаргою прокурора Апеляційний суд Хмельницької області скасував вирок місцевого суду та постановив свій вирок від 04 липня 2013 року. Цим вироком апеляційний суд визнав винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Стягнув із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Як встановив суд, 16 вересня 2012 року близько 21.00 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, знаходячись біля господарства АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи групою осіб, на ґрунті неприязних відносин, що виникли під час сварки, нанесли ОСОБА_7 низку ударів руками та ногами в область голови та тулубу, спричинивши останньому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 410-411 КПК доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК має право на скасування вироку із зазначених підстав.

Цих вимог закону суд дотримався.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, дослідивши та проаналізувавши докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підтвердження винуватості засудженого апеляційний суд обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_8, який вказав на ОСОБА_2 як на особу, яка безпосередньо знаходилася на місці вчинення злочину, а також зазначив, що саме засуджений наступного дня зібрав їх з ОСОБА_4 для вирішення питання щодо уникнення кримінальної відповідальності, показання свідка ОСОБА_9, яка зазначила, що ОСОБА_2 в процесі відтворення обстановки та обставин події без будь-якого тиску та примусу на нього, в деталях вказав місце вчинення кримінального правопорушення, спосіб та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. При цьому, ОСОБА_2 повідомляв такі деталі вчиненого кримінального правопорушення, які могли бути відомі виключно особі, яка безпосередньо його вчинила. Дані протоколу відтворення обстановки та обставин події судом обґрунтовано покладено в основу вироку як допустимий доказ. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також на дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз та інших зазначених у вироку доказах, яким дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.

До того ж, як убачається із матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував та підтвердив факт нанесення потерпілому ОСОБА_7 декількох ударів по тілу.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд не встановив процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК.

Захисник натомість не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки суду. Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Об'єктивних даних, які вказували би на вчинення злочину за інших обставин, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовано. Вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам частин 1, 2 ст. 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування вироку суду апеляційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.І. Леон Ж.М. Єленіна Т.С. Шилова