Ухвала

іменем україни

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Леона О.І.,

суддів: Щепоткіної В.В., Фурика Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання Гладкіх Л.М.,

розглянула в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201305015002181, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

встановила:

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема оспорює доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений просить вирок апеляційного суду скасувати;

- захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своєї позиції наводить ті ж самі доводи, що й засуджений ОСОБА_2;

- потерпілий ОСОБА_4 просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зокрема оспорює доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги показання дані ним в суді першої інстанції, а також не дав належну оцінку показанням засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_5;

- прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду змінити, виключити з його мотивувальної частини посилання на прізвище ОСОБА_5, та вказавши особа, апеляційне провадження стосовно якої зупинено у зв'язку з його розшуком.

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, рішення щодо якого в касаційному порядку не оспорюється.

За апеляційною скаргою прокурора Апеляційний суд Донецької області скасував вирок місцевого суду та постановив свій вирок від 12 листопада 2013 року. Цим вироком апеляційний суд визнав винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Як встановив апеляційний суд, 29 березня 2013 року близько 23.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля буд. № 9 по вул. Колодязьній у м. Артемівську, за попередньою змовою із ОСОБА_5 вчинив напад на ОСОБА_4, поєднаний із насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодівши майном останнього на загальну суму 594,2 грн та завдавши йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання своєї касаційної скарги і касаційної скарги захисника, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги сторони обвинувачення та касаційних скарг засудженого, захисника й потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 420 КПК вирок апеляційного суду має відповідати загальним вимогам, що висуваються до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку місцевого суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку суд зазначає: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення. Також у мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін та навести мотиви призначення покарання.

Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду та постановив свій вирок, яким визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

При цьому, апеляційний суд, не провівши судового слідства, обмежився поясненнями засудженого ОСОБА_2 і, не допитавши в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, показання якого мають істотне значення для доведеності винуватості засудженого, дав іншу оцінку зібраним у кримінальному проваджені доказам, зазначивши зокрема, що показання потерпілого у сукупності з іншими доказами підтверджують наявність у засудженого умислу на вчинення розбійного нападу саме з метою заволодіння чужим майном, а тому дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що дане кримінальне правопорушення засуджений вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_5, кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження у зв'язку з його розшуком.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. 23 КПК, безпосередньо не дослідивши докази, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановленого вироку.

За викладених обставин, вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року відносно ОСОБА_2 не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки його постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 438 КПК він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, перевірити інші доводи, викладені в касаційних скаргах, дати на них вичерпну відповідь і, дотримуючись вимог КПК, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги засудженого, захисника, потерпілого та прокурора задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.І. Леон В.В. Щепоткіна Ю.П. Фурик