Єдиний унікальний номер 2-4172/08 Номер провадження 22-ц/775/5559/2014

Категорія - 50 Головуючий у 1 інстанції - Токарєв А.Г.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Новікової Г.В..

Іванової А.П.

при секретарі: Чекіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 12 травня 2014 року по справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (далі ВДВС) про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Красноармійського міськрайсуду від 12 травня 2014 року у задоволенні подання державного виконавця ВДВС про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України було відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просила направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилалася на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні подання державного виконавця у зв'язку із ненаданням останнім доказів на підтвердження факту виїзду боржника за кордон. При цьому суд не звернув уваги на довідки компетентних органів, з яких вбачається, що боржник вже другий рік працює на о. Шпіцберген ДП «Арктикуголь». Суд першої інстанції також порушив вимоги процесуального законодавства, оскільки розглянув справу за її відсутності, не повідомивши належним чином про день, час та місце слухання справи, чим порушив її права стягувача і заінтересованої особи.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм оцінку і обгрунтовано відмовив у задоволенні подання.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі рішення Красноармійського міськрайсуду від 03.12.2008 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходів боржника, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. За вказаним рішенням було видано виконавчий документ, який переданий до ВДВС і на підстави постанови останнього від 10.12.2008 р. відкрите виконавче провадження.

Відповідно до вимог ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Виходячи з наведеного, вирішення питання про обмеження виїзду боржника - ОСОБА_3 за межі України можливе при наявності доказів, які підтверджують його ухилення від виконання судового рішення.

Як вбачається з аналізу Верховного Суду України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р., з об'єктивної сторони «ухилення» полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні покладених на (у даному випадку) боржника обов'язків. При цьому, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Звертаючись до суду з поданням про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, ВДВС не доведено факт його ухилення від виконання зобов'язання сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 Державним виконавцем не представлено доказів ухилення боржника від виконання вимог державного виконавця, які б застосовувалися останнім з метою примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, як і не представлено доказів наявності у ОСОБА_3 заборгованості по їх оплаті.

За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення подання державного виконавця.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуального законодавства, які полягають у неповідомленні її належним чином про день, час та місце розгляду справи, оскільки вони необґрунтовані.

Відповідно до вимог ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд не звернув уваги на довідки компетентних органів, з яких вбачається, що боржник вже другий рік працює на о. Шпіцберген ДП «Арктикуголь». Як вбачається з матеріалів справи, на момент постановлення судового рішення, документи, на які посилається стягувач, не були представлені ВДВС і не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Таким чином, ухвала суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п..4, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 12 травня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: