Єдиний унікальний номер 260/1717/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4942/2014
Категорія - 27 Головуючий у 1-й інстанції - Олещенко Л.Б.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Новікової Г.В.
Іванової А.П.
при секретарі: Чекіній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 06 травня 2014 року про відмову у постановленні додаткового рішення по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі Ощадбанк) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту і припинення нарахування відсотків,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2010 р. Ощадбанк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту і припинення нарахування відсотків за користування кредитом.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 08 лютого 2011 року позовні вимоги Ощадбанку були задоволені: на їх користь з відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість за договором кредиту в розмірі 292128 грн. 78 коп., судовий збір - 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 120 грн.
Вказане рішення у встановленому діючим законодавством порядку не оскаржене і не скасоване.
У березні 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо позовних вимог Ощадбанку про припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 06 травня 2014 року у задоволенні вищевказаної заяви було відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просила направити справу до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка посилалася на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови в ухваленні додаткового рішення. Як вбачається з позовної заяви Ощадбанку, ними ставилося питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за договором кредиту та припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами. При розгляді вимог Ощадбанку та ухваленні заочного рішення щодо стягнення заборгованості, частина позову про припинення нарахування процентів залишилася поза увагою суду. Відповідно до діючого процесуального законодавства, суд не позбавлений можливості виправити вказане шляхом ухвалення додаткового рішення. Відмовляючи у вирішенні даного питання, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про припинення нарахування процентів не були предметом розгляду, а крім того, на день подання заяви про ухвалення додаткового рішення заочне рішення від 08.02.2011 р. вже виконане, суд не звернув уваги на вимоги ст. 651 ЦК України. Вказаною нормою закону передбачені підстави розірвання договору, що свідчить про припинення всіх правовідносин, в тому числі і щодо нарахування процентів. У позовній заяви Ощадбанк просив припинити нарахування відсотків, що свідчить про фактичне розірвання договору. Крім того, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд вийшов за межі заяви, розглянувши її як зустрічний позов відповідачів. Більш того, посилаючись на постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження з підстав виконання рішення суду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказана постанова скасована, оскільки рішення ще не виконане.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а ухвалу суду залишити без зміни.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами і обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 08 лютого 2011 року з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Ощадбанку стягнуто заборгованість за договором кредиту №3785 від 27.02.2008 р. Справу розглянуто у відсутності сторін, у зв'язку із чим частина вимог Ощадбанку, зокрема щодо припинення нарахування процентів за користування кредитом не розглянута по суті. Заочне рішення позивачем не оскаржене і відповідачами заява про перегляд заочного рішення не подавалася. На підставі заяви позивача за вказаним рішенням суду видані виконавчі документи, виконання за якими закінчено 10.09.2013 р. у зв'язку із погашенням суми заборгованості, визначеної рішенням суду від 08.02.2011 р. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2014 р. відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Донецька зобов'язано скасувати постанову від 10 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 08 лютого 2011 року.
Відповідно до вимог ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. №14 (в редакції за станом а день виникнення правовідносин), додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, хоча позовна заява Ощадбанку і містить вимоги про припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами, однак справу розглянуто у відсутності сторін і з цього питання сторони не давали пояснення та не надавали докази. Більш того, рішення суду ухвалене 08.02.2011 р. суддею, який на день подання заяви про ухвалення додаткового рішення вже не працює. Вказані обставини виключають можливість ухвалення додаткового рішення, але не позбавляють права сторін звернення до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.
Виходячи з наведеного, доводи апелянта про можливість суду у відповідності з вимогами ст. 220 ЦПК України ухвалити додаткове рішення, є необгрунтованими.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2 про помилковий висновок суду щодо виконання заочного рішення у зв'язку із скасуванням постанови державного виконавця ВДВС про закриття виконавчого провадження, оскільки вони безпідставні. Хоча ухвала суду і містить посилання на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням судового рішення, яка фактично скасована, однак у даному випадку вказана обставина не має правового значення, оскільки питання про ухвалення додаткового рішення не може бути вирішене суддею, яким було постановлене заочне рішення.
Таким чином, ухвала суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування немає тим більш, що справу вже розглянуто судом першої інстанції по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п..4, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 06 травня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: