Справа № 2-1255
2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 грудня 2008 р. смт. Станиця Луганська
Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарі Міхайліченко Л.І
за участю представника відповідачки ОСОБА_1.
адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на Ѕ частку домобудівництва та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення частки в майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності,-
В С Т А Н О В И В:
24.07.2008 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4. про визнання права власності на Ѕ частку домобудівництва, в обґрунтування свого позову вказав наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_2 року сторони уклали шлюб. В 1984 році позивач працював у колгоспі «Вільхівський» та йому була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року сторони за спільні кошти почали будівництво будинку, будували його на протязі трьох років і лише в 1988 році закінчили будівництво й документи на будинок були оформлені на відповідачку.
Зараз вулиця де розташований вказаний будинок перейменована на ІНФОРМАЦІЯ_1
31.10.2002 року сторони розірвали шлюб й після цього відповідачка стала мешкати за іншою адресою, а позивач з 2002 року й по теперішній час мешкає у спірному будинку, ремонтував будинок, газифікував його, а відповідачка в обслуговуванні та утриманні будинку участі не приймала.
ОСОБА_3. звертався до відповідачки з проханням переоформити правовстановлюючі документи на будинок й на його ім'я, але відповідачка відмовила йому в цьому й тому позивач вимушений звернутися до суду з дійсним позовом й просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частку вказаного будинку, оскільки будинок був побудований в період шлюбу за спільні кошти подружжя.
Відповідачка ОСОБА_4. позов не визнала й звернулась до суду з зустрічним позовом в якому просить суд встановити розмір частки ОСОБА_3. у спірному майні (будинку), що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя рівної нулю, посилаючись на наступне:
Дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 року сторони уклали шлюб, а потім його розірвали. За час спільного мешкання у сторін народилося двоє дітей, син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження. Після розірвання шлюбу діти залишилися мешкати з матір'ю, а ОСОБА_3. жодної допомоги їм не надавав і лише згідно рішення суду від 17.03.2008 року з нього стягуються аліменти. Зараз відповідач теж не допомагає ОСОБА_4. утримувати та виховувати дітей, їх доля його не хвилює й тому вона вважає, що частка ОСОБА_3. у спірному майні повинна бути визнана судом такою, що дорівнює нулю.
В судовому засіданні ОСОБА_3. підтримав свої вимоги й наполягає на їх задоволенні, що стосується вимог ОСОБА_4. то він їх не визнає, оскільки піклується про своїх дітей, допомагає їм як може, дійсно на утримання доньки платить аліменти, а син вже повнолітній. Пояснив, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4. пішла мешкати до іншого чоловіка, забрала з собою практично всі речі. Після того, як її новий чоловік помер, вона 17.03.2008 року вирішила звернутися в суд з позовом про стягнення з нього аліментів. Зараз ОСОБА_4. вже має на праві приватної власності будинок по АДРЕСА_2, а ОСОБА_3. окрім спірного будинку не має де жити. ОСОБА_3. не ставить питання про розподіл будинку, він лише просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частку будинку, оскільки вважає будинок таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Крім того ОСОБА_3. доповнив свої позовні вимоги та просить суд поновити строк для звернення до суду зі вказаним позовом, оскільки пропустив його з поважної причини, а саме до 17.03.2008 року ОСОБА_3. не звертався до суду зі вказаним позовом тому, що з ОСОБА_4. вказане питання вирішувалося в добровільному порядку й остання не заперечувала проти оформлення права власності на Ѕ частку будинку на ОСОБА_3., крім того всі документи на спірний будинок знаходилися у ОСОБА_4. й лише після того як вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів, вона віддала ОСОБА_3. технічний паспорт на будинок й передумала добровільно оформлювати частку будинку на ОСОБА_3.
Адвокат ОСОБА_2. теж підтримує повністю вимоги ОСОБА_3., вказує на те, що будинок є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки був нажитий під час шлюбу й тому позивач має право на Ѕ частку вказаного будинку. Що стосується пропуску строку на звернення до суду зі вказаним позовом, то дійсно строк ОСОБА_3. був пропущений з поважних причин, оскільки про порушення свого права він дізнався лише в 2008 році й одразу ж звернувся до суду. ОСОБА_3. не ставить питання про розподіл будинку, він лише просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частку будинку, розташованого в АДРЕСА_1
ОСОБА_4. не заперечує того факту, що будинок будувався під час спільного мешкання у шлюбі за спільні кошти, документи на будинок були оформлені на її ім'я, оскільки так було вирішено на сімейній нараді нею та ОСОБА_3., після розірвання шлюбу вона та діти мешкають окремо від ОСОБА_3. і оскільки діти мешкають разом з нею, відповідач ОСОБА_3. їм не допомагає, тому і не має права на Ѕ частку будинку. Підтвердила той факт, що дійсно будинокАДРЕСА_2 належить їй на праві приватної власності.
Представник ОСОБА_4. - ОСОБА_1. вважає, що ОСОБА_3. не має права на вказаний будинок, оскільки втратив його коли після розірвання шлюбу залишив колишню дружину та власних дітей й належним чином не допомагав їм і тому просить суд визнати його частку у спільному майні рівною нулю.
Свідок ОСОБА_5. пояснив, що є сином сторін по справі, не заперечує того, що будинок був придбаний батьками під час шлюбу за спільні кошти, вважає, що буде справедливо визнати за батьком право власності на частку будинку. Дійсно після того, як батьки вирішили розірвати шлюб він та його сестра вирішили мешкати з матір'ю, батько допомагав їм, але мало.
Свідок ОСОБА_6. пояснила, що є донькою сторін по справі, коли будувався будинок вона була маленька й нічого не пам'ятає, дійсно після розірвання шлюбу вона та брат забажали мешкати разом з матір'ю, батько допомагав дітям, але не так як хотілося б свідкові. Теж вважає, що буде справедливим визнати за батьком право власності на частку будинку, на яку саме, хай вирішує суд.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_3. доведеним і підлягаючім задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4. таким, що задоволенню не підлягає за наступними обставинами.
У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
-2-
Ст.11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
При розгляді цієї справи суд вважає, що слід користуватись законом, який існував на час виникнення спірних відносин, тобто Кодексом про шлюб та сім'ю УССР 1969 року.
У відповідності зі ст. 22 вказаного кодексу - майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожний із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому випадку, коли один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або по іншим поважним причинам не мав самостійного доходу.
Стаття 24 цього ж кодексу зазначає що роздільна власність подружжя - це майно, що належало кожному з подружжя до укладення шлюбу, а також отримане в подарунок під час шлюбу або в порядку спадкування, є власністю кожного з подружжя.
Теж саме передбачено і нині діючим Сімейним Кодексом України 2004 року, а саме - згідно зі ст.60, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
У відповідності зі ст. 63 СК України - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Стаття 68 СК України вказує на те, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 15.11.2004 року сторони дійсно розірвали шлюб 31.10.2002 року (а.с.5).
Повідомленням Державного архіву від 10.10.2008 року за № 03-16/278 підтверджується те, що згідно з протоколом засідання правління радгоспу «Вільхівський» Вільхівської сільської Ради Станично-Луганського району Ворошиловградської області від ІНФОРМАЦІЯ_3 року за № 7 є рішення щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_4.
Копія свідоцтва про право приватної власності на будинок від 01.10.1991 року свідчить про те, що спірний будинок дійсно належить ОСОБА_4. на підставі рішення виконкому Станично-луганської районної ради від 20.08.1991 року за № 271.
Копії технічного паспорту на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 свідчить про те, що власником 1/1 частки будинку є ОСОБА_4.(а.с.6, 28).
Довідка Станично-Луганського районного бюро технічної інвентаризації від 09.10.2008 року за № 871 свідчить про те, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Станично-Луганської районної ради 01.10.1991 року інвентаризаційна вартість будинку зареєстрованого за ОСОБА_4. на праві власності по АДРЕСА_1 станом на 20.05.1991 рік складає 9623 рубля.
Довідки виконавчого комітету Вільхівської сільської ради від 10.07.2008 року за № 612 та від 18.09.2008 року за № 770 свідчать про те, що ОСОБА_3. дійсно зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 - один (а.с.9,15).
Довідка виконавчого комітету Вільхівської сільської ради від 06.10.2008 року за № 806 та вказує на те, що ОСОБА_4. зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_2.
Довідки виконавчого комітету Вільхівської сільської ради від 24.09.2008 року за № 780,781 свідчать про те, що діти сторін ОСОБА_6. та ОСОБА_5. зареєстровані в АДРЕСА_1.
Характеристика ОСОБА_3. вказує на те, що він мешкає в АДРЕСА_1, зарекомендував себе з позитивної сторони, працює, допомагає сусідам, у вільний час займається господарством.
Копією рішення суду від 17.03.2008 року підтверджується те, що з ОСОБА_3. стягуються аліменти на користь ОСОБА_4. на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження в розмірі ј частки всіх видів заробітку (прибутку), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму з урахуванням віку дитини щомісячно, починаючи з 21.02.2008 року й до повноліття дитини.
Копії свідоцтв про народження дітей свідчать про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, а сторони доводяться їм батьками.
У відповідності зі ст. 9 Кодексу про шлюб та сім'ю УССР 1969 року на вимоги, що випливають зі шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не розповсюджується, за виключенням випадків, коли строк для захисту порушеного права встановлений законодавством України. Стаття 10 цього ж кодексу наголошує, що у випадках, передбачених ст. 9, позовна давність застосовується судом у відповідності з цивільним законодавством, якщо інше не встановлене законом, а згідно зі ст. 11 - у тих випадках, коли для окремих вимог встановлений строк позовної давності, він починається, якщо інше не встановлене законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Передбачений ч.3 ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю УССР 1969 року трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.
Суд, дослідивши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази погоджується з доводами ОСОБА_3. в тій частині, що про порушення свого права він дізнався лише в 2008 році, коли ОСОБА_4. відмовила йому добровільно оформити право власності на частку в спірному будинку й тому у відповідності зі ст. 80 ЦК Української УССР 1964 року, ч.5 ст. 267 ЦК України, ст. 73 ЦПК України суд визнає поважними причини пропуску позовної давності ОСОБА_3. і вважає, що йому необхідно поновити строк для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вирішуючи питання про визнання майна (будинку) сторін їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю суд вважає за необхідне з'ясувати підстави і час набуття такого майна, а також джерела його придбання.
В судовому засіданні було встановлено й не оспорюється сторонами, що шлюб сторони уклали в 1983 році, під час шлюбу разом за спільні кошти побудували будинок АДРЕСА_1. Як слідує з пояснень самої ОСОБА_4. правовстановлюючі документи на будинок були оформлені на неї, оскільки так було вирішено на сімейній нараді - нею та колишнім чоловіком (ОСОБА_3.) В 2002 році сторони розірвали шлюб, ОСОБА_4. разом з дітьми перейшла мешкати до іншого будинку, який зараз належить їй на праві приватної власності в АДРЕСА_2, у спірному будинку залишився жити ОСОБА_3., який з 2002 року дбає про нього, ремонтує, газифікував його.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази вважає, що вказаний будинок не є роздільною власністю колишнього подружжя, оскільки не належав ОСОБА_4. до укладення шлюбу, а також не отриманий нею в подарунок під час шлюбу або в порядку спадкування, він належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, оскільки був нажитий ними в період зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, при цьому не має значення на ч'є ім'я він зареєстрований, іншої домовленості між сторонами встановлено не було й тому за ОСОБА_3. необхідно визнати право власності на Ѕ частку будинку.
Що ж стосується вимог ОСОБА_4. щодо визнання частки в будинку, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_3. рівної нулю, оскільки ОСОБА_3. мешкає окремо від колишньої дружини та дітей й не допомагає їм, не платить аліменти, то судом було встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4. разом з дітьми з власної ініціативи перейшла мешкати в інший будинок, до іншого чоловіка, діти сторін в судовому засіданні підтвердили те, що батько допомагав їм, але не так, як вони того бажали, ОСОБА_4. звернулась з позовом до суду про стягнення аліментів з ОСОБА_3. лише в 2008 року, до цього моменту в неї не було такої потреби. Зараз ОСОБА_4. має на праві приватної власності будинок в АДРЕСА_2, що ж стосується ОСОБА_3., то він після розірвання шлюбу не припинив спілкування з власними дітьми, допомагав їм як міг, продовжував мешкати в спірному будинку, дбав про нього, ремонтував, навіть газифікував, іншого житла ОСОБА_3. не має й тому суд не бачить підстав відступати від засади рівності часток колишнього подружжя і вважає вимоги ОСОБА_4. не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9,10,11, 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УССР 1969 року, ст.ст. 60,63,68 Сімейного кодексу України, ст. 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 73, 209, 212, 214, 215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частку домобудівництва.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку будинку, розташованого в АДРЕСА_1
Позов ОСОБА_4 залишити без задоволення як необґрунтований.
На рішення може бути надана скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуюча:
Справа № 2-1255
2008 р.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 грудня 2008 р. смт. Станиця Луганська
Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарі Міхайліченко Л.І.
за участю представника відповідачки ОСОБА_1.
адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на Ѕ частку домобудівництва та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення частки в майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності,-
В С Т А Н О В И В:
Рішення велике, складне, для його виготовлення потрібен час, тому суд вважає можливим проголосити резолютивну частину рішення, а складання повного рішення відкласти строком на 5 днів.
Керуючись ст.ст. 9,10,11,22 Кодексу про шлюб та сім'ю УССР 1969 року, ст.ст. 60,63,68 Сімейного кодексу України, ст. 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 73, 209, 212, 214, 215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частку домобудівництва.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку будинку, розташованого в АДРЕСА_1
Позов ОСОБА_4 залишити без задоволення як необґрунтований.
На рішення може бути надана скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуюча:
Дійсно згідно зі ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю УССР 1969 року вказаного кодексу у випадку розподілу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, але в окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного із подружжя, що заслуговують уваги. Теж саме й передбачено і нині діючим СК України 2004 року - ст.69 наголошує, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а у відповідності зі ст. 70 цього ж кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд при вирішенні спору про поділ майна може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Крім того, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.