Справа № 2а-47                                                                                                                                   2008 р.

П О С Т А Н О В А  

Іменем України

            25 грудня 2008 р.                                                   смт. Станиця Луганська

                                                                                                          Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                        головуючої                                        Дьоміної О.П.

                        при секретарі                                      Міхайліченко Л.І., Петровської О.М.

                        за участю представників сторін    Віданова Д.О., Гриб Л.В.

                                                                                      Лазарева Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування Постанови про накладання адміністративного стягнення від 08.10.2007 року за № 001085, відповідно до ст. 287 КУоАП ,-

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування Постанови про накладання адміністративного стягнення від 08.10.2007 року за № 001085, відповідно до ст. 287 КУоАП.

            В обґрунтування свого позову вказала наступне:

            ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної реалізації паливно-мастильних матеріалів, орендує стаціонарну АЗС в смт. Станиця Луганська по вул. Чапаєва, 78, Станично-Луганського району, Луганської області. Паливо отримує від ТОВ «ТК ЛОГРУС» відповідно до договору комісії за № 2-ДК від 04.01.2007 року, розрахунок з комітентом вона здійснює після реалізації палива.

Оскільки паливо включено до переліку товарів які потребують сертифікації, в ході укладання та виконання договору з ТОВ «ТК ЛОГРУС» від останнього вона отримала копії сертифікатів відповідності на паливо.

Копії вказаних сертифікатів були розміщені в приміщенні АЗС, відповідно до вимог п.7,9,15 Правил «Роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затвердженими Постановою КМУ за № 1442 від 20.12.1997 року з наступними змінами.

09.08.2007 року до АЗС прибув представник Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів – головний інспектор ОСОБА_5, який склав акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, згідно з яким в пред'явленних супровідних документах (товарно-транспортних накладних) не вказані номери сертифікатів на реалізуємі ГСМ.

На підставі акта перевірки і відповідно до Постанови «Про накладання стягнень» за № 001085 від 08.10.2007 року, винесеної заступником начальника Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів, позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності й до неї застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 12546,15 гривень.

Позивачка вважає що Постанова за № 001085 від 08.10.2007 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. У позивачки є всі сертифікати відповідності на паливо, яке продається на АЗС і це достовірно відомо особі, що проводила перевірку, сертифікати розміщені відповідно до вимог Правил «Роздрібної торгівлі нафтопродуктами», крім того в акті перевірки вказано, що у пред'явлених супровідних документах (товарно-транспортних накладних) не вказані номери сертифікатів на ГСМ, ці вимоги щодо включення номерів сертифікатів відповідності до товарно-транспортних накладних виходять за межі діючого законодавства. Номери сертифікатів на партії палива, які позивачка отримує вказуються в актах прийому-передачі, які складаються на кожну окрему партію товару. Цей факт теж був доведений до особи, що проводила перевірку і їй були надані копії актів прийому-передачі та копії сертифікатів відповідності. Крім того при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позивачці не були роз'яснені її права та не було витребувано письмове пояснення.

17.10.2007 року позивачка звернулась до Артемівського районного суду м. Луганська зі скаргою на постанову про накладання адміністративного стягнення, 18.01.2008 року отримала ухвалу згідно з якої її адміністративний позов був повернутий для подання до адміністративного суду по підсудності, таким чином позивачка вважає, що нею строк на оскарження пропущений з поважних причин й просить його поновити та постановити рішення, яким повністю скасувати Постанову «Про накладання стягнень» за № 001085 від 08.10.2007 року, що винесена заступником начальника Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів, відповідно до якої позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності та до неї застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 12546,15 гривень за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник позивачки ОСОБА_2. теж підтримує її вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов скасувати Постанову «Про накладання стягнень» за № 001085 від 08.10.2007 року, відповідно до якої позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності та до неї застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 12546,15 гривень. Крім того вказав, що діюче законодавство, вчасності Закон України «Про захист прав споживачів» та Постанова Кабінету Міністрів України за № 1177 від 17.08.2002 року не передбачають відповідальності за «реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності». Відповідно до ст. 23 та ст. 26 ЗУ «Про захист прав споживачів» порядок стягнення штрафів визначається КМУ, була прийнята Постанова КМУ № 1177 від 17.08.2002 року, якою затверджено Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», яке в свою чергу не передбачає відповідальності за «реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності». Таким чином відповідач не мав ніяких правових підстав для накладення на СПД ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу.

-2-

Зазначив, що в акті перевірки від 09.08.2008 року не вказана товарно-транспортна накладна від 24.07.2007 року за № 7/2/64, але штраф розрахований й накладений на позивачку виходячи з вартості продукції, вказаної саме в ній.

Представники відповідача, Віданов Д.О., Гриб Л.В. позов не визнали з наступних підстав – дійсно Головне Луганське обласне управління у справах захисту прав споживачів у відповідності з діючим законодавством планово перевірило дотримання законодавства про захист прав споживачів у АЗС ПП ОСОБА_1 і в ході перевірки були встановлені факти порушення вимог п. 7,20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, а саме на фасаді АЗС відсутня інформація про місцезнаходження найближчих АЗС, АЗС не укомплектована зразковими мірниками на 50 літрів пального, крім того були виявлені порушення ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» - реалізація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, декларації про відповідність.

Вказана перевірка проводилася в присутності оператора ОСОБА_3 та директора АЗС ОСОБА_4, який засвідчив акт перевірки своїм підписом і отримав другий примірник акту для передачі ОСОБА_1 разом з запрошенням на 13.08.2007 року щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення та порушення законодавства про захист прав споживачів.

13.08.2007 року ОСОБА_1 до Головного управління згідно отриманих запрошень не прибула, 05.09.2007 року, 10.09.2007 року їй також направлялися запрошення для участі у розгляді справи про порушення законодавства про захист прав споживачів на 10.09.2008 року та на 08.10.2008 року відповідно, які вона теж проігнорувала й справа була розглянута в її відсутність, при розгляді справи був присутній директор АЗС ОСОБА_4.

Позивачка, як постачальник палива, зобов'язана була реалізовувати даний вид продукції лише за умови наявності у документах, згідно з якими їй було передано цю продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, але на час перевірки у документах, які були надані перевіряючому, ці номери були відсутні, інших документів надано не було, чим було порушене законодавство про захист прав споживачів.

Отже, документи в яких вказувалися реєстраційні номери сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність та згідно з якими продукцію було передано на реалізацію позивачка повинна була мати під час перевірки та надати перевіряю чому за першою вимогою.

З набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України» від 21.10.2004 року за № 2116 в законодавство були внесені зміни, які передбачили відповідальність саме за відсутність реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або свідоцтва про відповідність та/або декларації про відповідність у документах, згідно з якими продукцію було передано на реалізацію, зокрема ч.2 ст. 13 ЗУ «Про підтвердження відповідності».

За реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність згідно акту перевірки до позивачки були застосовані фінансові санкції в розмірі 12546,15 гривень, примірник постанови про накладання штрафу за № 001085 від 08.10.2007 року – 10.10.2007 року було надіслано на адресу позивачки заказним листом.

Щодо того, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позивачці не були роз'яснені її права та не було витребувано письмове пояснення, як вона стверджує, то до відома позивачки, такий протокол не складався, справа про адміністративне правопорушення відносно неї не розглядалася.

У відповідності зі ст. 23 ч.1 п.3 ЗУ «Про захист прав споживачів» за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції передбачені штрафні санкції у розмірі 50 % від вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менш 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з товарно-транспортної накладної від 24.07.07 року за № 7,2,64 та акту комісіонера № 2/64 за договором комісії № 2-ДК від 04.01.2007 року позивачкою було одержано партію дизельного палива для реалізації 7029 літрів на загальну суму 25092,29 гривень – 50 % становить 12546,15 гривень.

Крім того, вважають, що у відповідності зі ст. 100 ч.1 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, позивачкою при подачі адміністративного позову допущено порушення строку звернення до суду.

Що стосується тверджень позивача про те, що діюче законодавство, вчасності Закон України «Про захист прав споживачів» та Постанова Кабінету Міністрів України за № 1177 від 17.08.2002 року не передбачають відповідальності за «реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності», то вони суперечать самому Закону України «Про захист прав споживачів», а саме ст. 23 ч.1 п.3, крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року за № 3161-IV в ч. 2 Розділу V Прикінцевих положень зазначено, що до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону й у зв'язку з цим Головне управління у справах захисту прав споживачів, при винесенні Постанови за № 001085 від 08.10.2007 року дійсно керувалося Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів лише в частині, що не суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів».

Свідок ОСОБА_4. суду пояснив, що 09.08.2007 року дійсно представником Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_5. була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів у АЗС ПП ОСОБА_1 ОСОБА_5 запропонував надати йому на перевірку товарно-транспортні накладні де дійсно були відсутні

-3-

 реєстраційні номери сертифікатів відповідності на реалізуємі ГСМ, свідок запропонував переглянути акти прийому-передачі від ТОВ «ТК ЛОГРУС» де дійсно вказуються номери сертифікатів на партії палива, але перевіряючій відмовився їх оглядати. Свідок вказав, що на АЗС є всі сертифікати відповідності на паливо, яке продається, вони розміщені відповідно до вимог п.п. 7,9,15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами. ОСОБА_4. був присутній при складанні акту перевірки (а.с.7), припису керівнику господарюючого суб'єкта (а.с.7), ознайомився з ним, підписав його й жодних зауважень з приводу того, що ОСОБА_5 вказав, що йому при перевірці були пред'явлені лише товарно-транспортні накладні не зазначив, крім того в своїх поясненнях (а.с. 74) від 09.08.2007 року зобов'язався усунути недоліки вказані в акті.   

Свідок ОСОБА_6. вказала, що працює бухгалтером у СПД ОСОБА_1, особисто при перевірці, яка проводилася 09.08.2007 року вона не була присутня, вважає, що всі необхідні документи були.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він 09.08.2007 року згідно з планом роботи Головного управління на 3 квартал та на підставі направлення на проведення перевірки від 09.08.2007 року за № 001354 планово перевірив дотримання законодавства про захист прав споживачів у АЗС ОСОБА_1, в ході чого виявив  порушення в тому числі й порушення ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів». При перевірці йому був наданий журнал реєстрації обліку ГСМ, в якому міститься інформація про те, де, ким, коли, від кого отримано ГСМ для реалізації. В цьому журналі були вказані товарно-транспортні накладні від 25.06.2007 року за № 7/2/52, від 02.07.2007 року за № 7/2/55, від 03.08.2007 року за № 7/2/69, а також від 24.07.2007 рік за № 7/2/64. Перші три накладні йому надали для огляду, що стосується накладної від 24.07.2007 року, то вона була відсутня. Інших документів, окрім накладних, в тому числі й ті які б свідчили про факт отримання дизельного палива згідно з накладною від 24.07.2007 року надано не було, номер та дата накладної від 24.07.2007 року були вказані лише в реєстраційному журналі. Пояснив, що дійсно після проведення перевірки на запит управління позивачкою були надіслані вказана накладна та акт комісіонера № 2/64 по договору комісії № 2ДК від 04.01.2007 року, згідно з цими документами й був розрахований штраф. Штраф не розраховувався по іншим 3 накладним, вказаним в акті від 09.08.2007 року тому, що не було доказів про реалізацію ГСМ

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представників, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за наступними обставинами.

            У відповідності зі ст. 11 ч. 2 КАС України – суд розглядає адміністративні справи не інакше як по позовній заяві, яка подана у відповідності з цим Кодексом й не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог лише у випадках, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, третіх осіб, про захист яких вони просять.

            Згідно зі ст. 72 ч.2 КАСУ- в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            В судовому засіданні було встановлено, що  відповідач у відповідності зі ст. 26 ЗУ «Про захист прав споживачів» та Положення про Головні управління у справах захисту прав споживачів в автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.11.2006 року за № 332 9 серпня 2008 року згідно з планом роботи на 3 квартал та направлення на проведення перевірки від 09.08.2008 року за № 001354 (а.с.76) планово перевірило дотримання законодавства про захист прав споживачів у АЗС ПП ОСОБА_1

            В ході перевірки були виявлені порушення, а саме на час проведення перевірки на вимогу перевіряючого надати документи згідно з якими продукцію було передано на реалізацію, були надані лише товаро-транспортні накладні в яких інформації про реєстраційні номери сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність не містилося.

            Статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме – у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з яким її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердженням відповідності на відповідний вид продукції.

            Вимоги даної статті передбачають відповідальність  саме за відсутність реєстраційних номерів сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність у документах, згідно з якими продукцію передано на реалізацію.

            Згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законів» від 24.10.2004 року до ст. 13 ЗУ «Про підтвердження відповідності» були внесені зміни.

            Стаття 13 ЗУ «Про підтвердження відповідності» передбачає, що постачальник зобов’язаний  реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

            Пункт 18 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених Постановою КМУ від 15.06.2006 року за № 833 передбачає, що у документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

            Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що ОСОБА_1, як постачальник палива, зобов'язана була реалізовувати даний вид продукції тільки за умови наявності у документах, згідно з якими їй було передано цю продукцію реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, та надати вказані документи перевіряючому.

-4-

            Крім того, суд вважає, що  відповідачем доведено той факт, що на час проведення перевірки, тобто 09.08.2008 року, на вимогу перевіряючого надати документи згідно з якими продукцію було передано на реалізацію,  були надані лише товарно-транспортні накладні в яких інформації про реєстраційні номери сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації відповідності не містилося.

            Суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 в тій частині, що перевіряючий ОСОБА_5 відмовився оглядати будь які документи окрім товарно-транспортних накладних, оскільки свідок був присутній при перевірці особисто, а саме при складанні акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 09.08.2007 року, припису керівнику господарюючого суб'єкта від 09.08.2007 року (а.с. 7, 8) в якому ОСОБА_5 зазначено, що були пред'явлені супровідні документи – товарно-транспортні накладні №7/2/52 від 25.06.07 р., № 7/2/55 від 02.07.07 р. та № 7/2/69 від 03.08.07 р., жодних зауважень з цього приводу свідком не зроблено, вказаний припис ОСОБА_4. підписаний.

            Крім того, згідно з поясненнями  ОСОБА_4 (а.с. 74) від 09.08.2007 року він зобов'язується усунути недоліки вказані в акті, жодних зауважень з приводу проведення перевірки, або відмови перевіряючого оглянути інші супровідні документи свідком не зазначено.   

            Копія постанови про накладання стягнень від 08.10.2007 року за № 001085 (а.с.6) свідчить про те, що у відповідності зі ст.26, ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладання та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року за № 1177 до позивачки були застосовані штрафні санкції за порушення вимог ч.1 п.3 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». 

            Як вже зазначалося вище ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає відповідальність за реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з яким її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердженням відповідності на відповідний вид продукції - у розмірі 50 % вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

            Згідно товарно-транспортної накладної від 24.07.2007 року за № 7/2/64 (а.с.67) та акту комісіонера  № 2/64 за договором комісії № 2-ДК від 04.01.2007 року (а.с.66) позивачкою було отримано партію дизельного палива для реалізації на загальну суму 25092,29 гривень, 50 % від вказаної суми складає 12 546,15 гривень.

            Крім того в судовому засіданні було встановлено, що перевірка проводилась відповідачем у присутності оператора ОСОБА_3 та директора АЗС ОСОБА_4 який засвідчив акт перевірки своїм підписом та отримав другий примірник акту для передачі позивачці разом з запрошенням на 13.08.2007 року на розгляд справи про порушення законодавства про захист прав споживачів.(а.с.62).

            Крім того 05.09.2007 року та 10.09.2007 року (а.с. 69,70) відповідачем також направлялися позивачці запрошення для прийняття участі у розгляді справи про порушення законодавства про захист прав споживачів на 10.09.2007 року та на 08.10.2007 рік відповідно.

Що стосується доводів представника позивачки Лазарєва Р.Є. з приводу того, що діюче законодавство, вчасності Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачає відповідальності за «реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності» суд вважає їх безпідставними, оскільки як вже зазначалося вище з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 21.10.2004 року за № 2116-IV, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року за № 3161- IV» в законодавство були внесені зміни, які передбачили відповідальність саме за відсутність реєстраційних номерів сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність у документах, згідно з якими продукцію було передано на реалізацію, зокрема ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності та ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В постанові Кабінету Міністрів України за № 1177 від 17.08.2002 року дійсно не зазначена відповідальність за «реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності», в той же час ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів, зокрема п. 13 – накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення, передбачені ст. 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів.

У відповідності з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року за № 3161- IV», а саме ч. 2 розділу Vприкінцевих положень зазначено, що до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

 Згідно зі ст. 9 КАС України суд  при вирішенні справи керується принципом законності, у відповідності з яким органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень й засобом, передбаченим Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

У випадку невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, або іншому правовому акту – суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Закон України «Про захист прав споживачів» ст. 23.

            Суд вважає, що відповідач надав суду докази у повному обсязі, вони є належними й тим самим доказав правомірність свого рішення.  

            Таким чином, з урахуванням наведеного, на підставі ст.ст. 23, 26 ЗУ «Про захист прав споживачів»,  ст. 13 ЗУ «Про підтвердження відповідності», ЗУ «Про внесення змін до деяких законів» від 24.10.2004 року,  п. 18 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених Постановою КМУ від 15.06.2006 року за № 833, ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року за № 3161- IV»,  керуючись ст. ст. 9,11,72,159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ : 

-5-

Адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.10.2007 року за № 001085, відповідно до ст. 287 КУоАП залишити без задоволення як необґрунтований.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 20-ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження постанови, яка може бути подана до Станично-Лукганського районного суду Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуюча:

          
У Х В А Л А

про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду

04 листопада 2008 року                                        смт. Станиця Луганська

                                                                                  Луганської області

            Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                       головуючої судді               Дьоміної О.П.

                       при секретарі                        Міхайліченко Л.І.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування Постанови про накладання адміністративного стягнення від 08.10.2007 року за № 001085, відповідно до ст. 287 КУоАП,-

В С Т А Н О В И В:

            Справа підготовлена до розгляду в судовому засіданні.

В ході підготовки справи до судового розгляду проведені наступні дії:

1. Уточнені позовні вимоги позивачки та заперечення проти позову відповідача.

2. Вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

3. Визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору, які визнаються стороною і які підлягають доказуванню.

4. З'ясовано якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи і заперечення щодо невизнаних обставин і вони подані у встановлений судом строк.

5. За клопотання позивачки і відповідача витребувані докази.

З урахування наведеного, керуючись ст.. 121 КАС України,-

У Х В А Л И В:

            Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування Постанови про накладання адміністративного стягнення від 08.10.2007 року за № 001085, відповідно до ст. 287 КУоАП призначити до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2008 року на 14 годин.

У судове засідання викликати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3., ОСОБА_1

Головуюча:                                                                                    Дьоміна О.П.