Головуючий суду 1 інстанції - Космінін С.О.
Доповідач - Максюта І.О.
Справа № 434/9764/13-ц
Провадження № 22ц/782/1981/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді - Максюти І.О.,
суддів: Авалян Н.М., Туренка С.І.
при секретарі Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»
на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 10 квітня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті працівника від нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті працівника від нещасного випадку на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_3, який працював у відповідача вантажником, зайнятим на роботах з сировиною та паливом. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.00 у вантажно-складському бункері дрібного концентрату №1 ПАТ «ГЗФ»Луганська» стався нещасний випадок, а саме обвал покладів дрібного концентрату, в результаті чого ОСОБА_3 загинув. Згідно акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, його причинами є порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов'язків, невиконання умов інструкції з охорони праці та встановлено, що винними особами у нещасному випадку є працівники та посадові особи відповідача під час виконання ними трудових обов'язків. Позивачка зазначає, що внаслідок загибелі свого батька знаходилася у морально-психологічному потрясінні, отримала душевні страждання, втратила почуття визначеності свого майбутнього, опинилася без гарантій свого майбутнього існування, внаслідок чого їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в спричиненні моральних страждань, порушенні її соціальних зв'язків, неможливості продовжувати звичне для неї життя та необхідністю застосовувати додаткові зусилля для подолання негативних наслідків вказаної трагедії, розмір якої вона оцінила у сумі 200 000 гривень. У ході розгляду справи позивач збільшила розмір позовнихвимог до 1 000 000 грн.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 10 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті загибелі її батька ОСОБА_3, внаслідок нещасного випадку на виробництві 200 000 грн. Стягнуто з ПАТ «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» у дохід держави судовий збір в сумі 2 000 грн.
Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» подало апеляційну скаргу і просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ПАТ ГЗФ «Луганська» про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ ГЗФ «Луганська» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 000 грн.
Вислухавши пояснення позивача, представників апелянта, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду цієї справи дані вимоги закону судом дотримані не у повній мірі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_3, відповідно до фотокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.03.1991 року, зареєстрованого Ленінським відділом ЗАГС м. Луганська, актовий запис №208 (а.с.8), яка внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_4, згідно з фотокопією свідоцтва про шлюб, зареєстрованого та виданого Відділом державної реєстрації шлюбів та народжень Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №234 (а.с.7), змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2.
Батько позивачки - ОСОБА_3 працював у відповідача вантажником, зайнятим на роботах з сировиною та паливом. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15:00 у вантажно-складському бункері дрібного концентрату №1 ПАТ «ГЗФ «Луганська» стався нещасний випадок, а саме обвал покладів дрібного концентрату, в результаті чого ОСОБА_3 загинув. Згідно акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, його причинами є порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов'язків, невиконання умов інструкції з охорони праці, винними особами у нещасному випадку є працівники та посадові особи відповідача, у тому числі і загиблий ОСОБА_3, під час виконання ними трудових обов'язків, відповідно до фотокопії акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 в ПАТ «ГЗФ «Луганська» (а.с.9-16).
ОСОБА_5, який працював майстром виробничої дільниці на підприємстві, був звинувачений в порушенні правил безпеки при проведенні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що привело до тяжких наслідків - смерті ОСОБА_3, за що притягувався до кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 272 КК України, однак був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, відповідно до фотокопії постанови по справі № 1/1203/686/2011 від 24.10.2011 року (а.с.18).
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також обсягу душевних страждань, стягнув з відповідача на користь позивачки 200 000 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок смерті її батька, а також, з тим, що обов»язок по відшкодуванню зазначеної шкоди покладений на відповідача.
За змістом ст.ст. 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.214 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постановах Верховного Суду України від від 7 листопада 2011 p., справа № 6-41цс11; від 10 жовтня 2011 p., справа № 6-46цс11, відповідно до яких правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві регулюються ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.
У судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався через недотримання правил безпеки при проведенні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві працівниками підприємства.
Однак, при вирішенні питання щодо розміру стягненої шкоди, судом не в повній мірі враховані вимоги закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Слід зазначити, що Законом не встановлено критерії визначення моральної шкоди в грошовому еквіваленті, не встановлено як мінімального, так і максимального розміру моральної шкоди.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У судовому засіданні позивач пояснила, що вона однією сім»єю з батьком не проживала. Її батьки розірвали шлюб та стали проживати окремо, коли вона було ще малолітньою. Батько мав іншу сім»ю. З батьком вона стала більш тісно спілкуватися за півроку до його смерті. Мріяла, щоб він був присутній на її весіллі, однак перед весіллям він загинув. Його смерть спричинила їй душевні страждання. Позивач не могла у судовому засіданні пояснити з яких міркувань виходила, визначаючи розмір моральної шкоди.
Суд першої інстанції не врахував, що спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією. Тому має доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а й її розмір, ухвалив рішення, не звернувши уваги на конкретні обставини справи, її відносини з загиблим, характер та ступінь моральних страждань позивача, відсутність доказів, які б підтверджували заявлений нею розмір моральної шкоди.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої дочці внаслідок загибелі батька на виробництві, слід врахувати глибину та тривалість моральних страждань, тривалість спілкування позивача з батьком ( спілкувалася не досить тривалий час), характер дій винної особи (стався нещасний випадок) та ступінь вини загиблого у нещасному випадку, а також те, що позивач є повнолітньою особою, має сім»ю, у неї не виникло необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя у зв»язку зі смертю батька. За таких обставин відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості і є явно завищеною та надмірною сумою.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині, зменшивши розмір стягнутої з відповідача суми відшкодування моральної шкоди до 15 000 грн., при цьому керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, враховуючи характер і обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнала позивач з урахуванням обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» задовольнити частково.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 10 квітня 2014 року змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» на користь ОСОБА_2 до 15 000 (п»ятнадцяти тисяч) гривень .
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: