Єдиний унікальний номер 261/179/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5212/2014
Головуючий в 1 інстанції: Іванов В.М.
Доповідач: Халаджи О.В.
Категорія 30
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 липня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Халаджи О.В.
суддів Бугрим Л.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Баранчикову Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтувавши свій позов тим, що 15 жовтня 2009 р. відповідач, при виконанні своїх службових обов'язків, рухаючись по пр. Київському у м. Донецьку, керуючи ввіреним йому транспортним засобом здійснив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_2, спричинивши останньому матеріальну шкоду. Постановою суду від 12 листопада 2009 р. ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні ДТП та притягнений до адміністративної відповідальності. 20 лютого 2013 р. ТОВ «АСИ-ОЙЛ» добровільно виконав рішення Апеляційного суду Донецької області сплативши ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10 286 грн., судові витрати, а також виконавчий збір, а всього 14 226 грн. 95 коп. З наведених підстав позивач в порядку регресу просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року в задоволенні позову ТОВ «АСИ-ОЙЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено, оскільки на відповідача була покладена індивідуальна відповідальність про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей, тобто вантажу, відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків працівником спричинену внаслідок ушкодження інших транспортних засобів він не повинен нести.
Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ «АСИ -ОЙЛ» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, на підставі чого підлягає скасуванню. Окрім того, зазначає, що скоївши ДТП 15.10.2009 року, відповідач порушив зобов'язання, передбачені посадовою інструкцією. Тобто, фактично порушив свої трудові обов'язки, в результаті чого, скаржникові було завдано прямої дійсної шкоди у розмірі 14226,95 грн. Також зазначає, що працівник зав'язаний відшкодувати в порядку регресу на користь роботодавця заподіяну шкоду в результаті неналежного виконання ним покладених трудових обов'язків виникає незалежно від того, чи укладено з таким працівником договір про повну матеріальну відповідальність та не залежить від умов такого договору. Враховуючи викладене, просить рішення Петровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Проте рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови від 13 листопада 2009 року ОСОБА_1, визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, яке полягало у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого транспортному засобу «Daewoo Lanos» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 спричинені механічні пошкодження.
Згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2013 р. з ТОВ «АСИ-ОЙЛ» на користь ОСОБА_2 стягнута матеріальна шкода в сумі 10 286 грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору 894 грн. 73 коп. (а.с. 19-22).
Як вбачається з платіжного доручення від 20 лютого 2013 року, ТОВ «АСИ-ОЙЛ» перерахована сума самостійного виконання постанови про виконавче провадження в розмірі 11 181 грн. 45 коп., та виконавчий збір в розмірі 3 045 грн. 50 коп. (а.с. 26).
Згідно наказу ТОВ «АСИ-ОЙЛ» № 53/к-1 від 01 червня 2009 року, ОСОБА_1 був прийнятий водієм з іспитовим строком на 2 місяця (а.с.4).
Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, від 01 червня 2009 року, в цілях забезпечення матеріальних цінностей належних «АСИ-ОЙЛ», водій ОСОБА_1, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей, в разі не забезпечення за провини робітника збереження ввірених йому матеріальних цінностей визначення розміру шкоди та його відшкодування проводиться відповідно до діючого законодавства (а.с. 27).
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції вірно посилався на п. 6 Постанови Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеною небезпеки» фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
У відповідності до ч. 1 ст. 130 Кодексу Законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Частина 2, 3 ст. 130 Кодексу Законів про працю України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Статтею 134 Кодексу Законів про працю України передбачені випадки коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
При дослідженні договору про повну матеріальну відповідальність, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «АСИ-ОЙЛ», суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку, що цей договір не є підставою для стягнення на користь підприємства з відповідача ОСОБА_1 сум на відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.
Однак, при вирішенні спору, суд першої інстанції не застосував ст. 132 Кодексу Законів про працю України, за положенням якої - за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Як вбачається з довідки, наданої ТОВ «АСИ-ОЙЛ», середній місячний заробіток ОСОБА_1 за останні повні два місяці роботи становив 1317,54 гривні, тоді як розмір шкоди, заподіяної підприємству становив 14226,95 грн., і тому, керуючись положеннями ст.132 КЗоТ України, саме у розмірі середньомісячного заробітку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АСИ-ОЙЛ» слід стягнути суми на відшкодування заподіяної її працівником шкоди підприємству.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» на відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу суму в розмірі 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) гривень 54 копійки та судовий збір у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) 40 копійок.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: