Справа № 407/2560/14-ц
2/407/1020/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Філіпенко Л.П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Антрацит цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до державного підприємства "Антрацит" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди
В С Т А Н О В И Л:
12 червня 2014 року позивач звернувся з позовом до державного підприємства "Антрацит" ( далі ДП "Антрацит" ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що з 06 вересня 2010 року по 04 квітня 2014 року він працював в якості машиніста гірничих виїмкових машин з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», звідки був звільнений у зв`язку з переходом на пенсію за віком з виплатою одноразової вихідної допомоги відповідно до ст.38 КЗпП України ( наказ №233-ок від 14 квітня 2014 року). На день його звільнення з роботи підприємство - відповідач мало перед ним фінансову заборгованість по заробітній платі в сумі 41473 грн.62 коп. Після звільнення ОСОБА_1 з роботи він неодноразово звертався до керівництва ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» з проханням виплатити всі сум, належні йому при звільненні, йому обіцяли виплатити вказану суму, але строк виплати не вказували. 15 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я директора ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» з вимогою про виплату йому належних сум при звільненні, відповідь на яку він отримав 05 червня 2014 року де було вказано, що заборгованість по заробітній платі мені буде виплачена до кінця травня 2014 року. Всі належні від підприємства - боржника суми (заборгованість по заробітній платі) ОСОБА_1 було виплачено тільки 30 травня 2014 року шляхом перерахування вказаної суми заборгованості на його рахунок у Антрацитовському відділенні ПРаТ «Приватбанк». Тобто, відповідач затримав ОСОБА_1 виплату належних йому від підприємства сум при звільненні на 46 календарних днів. Позивач розраховував, що при виплаті йому 30 травня 2014 року всіх належних сум відповідач у відповідності з ч.1 ст.117 КЗпП України повинний виплатить середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але він, порушуючи його трудові права цього не зробив. Оскільки згідно до ч.2 ст.233 КЗпП України « У разі порушення законодавства про оплату праці право на звернення до суду з позовом про стягнення належного працівнику заробітку не обмежується будь-яким строком», позивач зробив розрахунок суми середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку при звільненні, згідно до якого ця сума становить з розрахунку:
- середньоденна заробітна плата - 601грн.56 коп.(згідно розрахунку підприємства відповідача у довідці №885 від 21.05.2014 року);
- кількість робочих днів за період з 15 квітня 2014 року по 39 травня 2014 року, які підлягають оплаті - 29 робочих днів (11 робочих днів за квітень і 18 робочих днів за травень 2014 року);
- загальна сума серенього заробітку за час затримки розрахунку складає: 601,56 грн. х 29 р/днів) = 17445 грн.24 коп.
Також ОСОБА_1 вказує, що несвоєчасною виплатою належних сум при звільненні йому причинена моральна шкода, тобто втрати немайнового характеру. На протязі тривалого часу він та його сім`я переносили моральні страждання, пов'язані з порушенням прав працівника на своєчасне отримання належних сум при звільненні. Він був вимушений неодноразово усно звертатися до керівництва підприємства з вимогою виплати належних мені сум, а це вимагало від нього постійного нервового напруження. Його ображало і викликало нервове напруження небажання керівництва підприємства, якому він віддав кілька років свого здоров`я, працюючи по основній професії в підземних умовах шахти, виконати свої зобов'язання переді ним. ОСОБА_1 відчував моральні страждання, які позначилась на відносинах з оточуючими його людьми. Ці відносини стали напруженими. Керівництво підприємства - відповідача принижувало його честь і гідність як робочої людини, на протязі тривалого часу він відчував депресію. Були порушені його плани по придбанню автомобіля. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 2000 грн. Тому ОСОБА_1 просить стягнути з ДП «Антрацит» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 квітня по 30 травня 2014 року в сумі - 17445 грн. 24 коп., моральну шкоди в сумі 2000 гривень та витрати на правову допомогу по складанню позовної заяви згідно довідки адвоката в сумі 500 грн.
У судовому засіданні
- позивач підтримує позовні вимоги, та суду надав пояснення, які співпадають з доводами позовної заяви, крім того, пояснив, що після звільнення він сподівався, що одержить остаточний розрахунок разом із заробітною платою та купить автомобіль, але за цей час ціни на машини піднялися у зв'язку з ростом курсу долара.
- представник відповідача Хомяков Ю.Б., якій діє за дорученням (а.с.29), позов визнав тільки у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та пояснив, що усім на шахті заробітну плату виплачують із затримкою на один місяць із тієї причини, що шахта юридичною особою не є, проплата заробітної плати провадиться ДП при наявності коштів на це. В частині позову відносно моральної шкоди просити відмовити за необґрунтованістю.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позову суд виходить з диспозитивності прав сторін та того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюється судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивну неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановлення обставин справи і ухвалення рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлено, і не оспорюється сторонами, що дійсно з 06 вересня 2010 року по 04 квітня 2014 року він працював в якості машиніста гірничих виїмкових машин з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», звідки був звільнений у зв`язку з переходом на пенсію за віком з виплатою одноразової вихідної допомоги відповідно до ст.38 КЗпП України ( наказ №233-ок від 14 квітня 2014 року). На день його звільнення з роботи підприємство - відповідач мало перед ним фінансову заборгованість по заробітній платі в сумі 41473 грн.62 коп., але відповідачем сплачена ця сума 30 травня 2014 року шляхом перерахування вказаної суми заборгованості на його рахунок у Антрацитовському відділенні ПРаТ «Приватбанк». Тобто, відповідач затримав ОСОБА_1 виплату належних йому від підприємства сум при звільненні на 46 календарних днів.
Згідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року: "Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи."
Тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку 17445 грн. 24 коп. ( з вказаних сум підлягають стягненню передбачені законом обов'язкові платежі) підлягаючими задоволенню.
Що ж стосується виплати моральної шкоди, то згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. На підставі п.5 абз.2 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. В судовому засіданні доказів того, що йому було заподіяно якісь фізичні чи моральні страждання ОСОБА_1 суду не надав. Тому його вимоги про стягнення 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених у позові вимог про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 500 гривень, то згідно до ч.1 ст.88 ЦПК Украини «стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати», тому судові витрати позивача - плата за надання юридичних послуг присуджуються ОСОБА_1 у розміри 500 грн.
Оскільки ч.3 ст. 88 ЦПК України є передбаченим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, тому з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
Зважаючи на складність у викладені повного тексту рішення у судовому засіданні 2 липня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до державного підприємства "Антрацит" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Антрацит"
- на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 17445 грн. 24 коп. ( з вказаної суми підлягають стягненню передбачені законом обов'язкові платежі) , а також витрати на правову допомогу 500 грн., в інший частині позову відмовити за необґрунтованістю.
- судовій збір 243 грн. 60 коп. на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Філіпенко