Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/1523/14-ц

Провадження № 2/270/954/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Насікайло О.С.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2008 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350154000. Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 48195,00 доларів США, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі та в строк до 23.05.2028 року або достроково зі сплатою 14,0 відсотків річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,60 кв. м, житловою площею 29,50 кв. м, що підтверджується іпотечним договором № б/н від 23.05.2008, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки, посвідченого 23.05.2008 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № реєстру 1825. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК». 08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 685630,19 грн., яка складається з: 46989,00 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 375583,08 грн. - заборгованість за кредитом; 38789,83 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 310047,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за користування кредитом. ПАТ «Дельта Банк», як новий кредитор має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь та звернути стягнення на предмет іпотеки. З метою захисту їх прав та інтересів, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, існують всі підстави для припинення права власності іпотекодавця (в тому числі, право володіння, користування і розпорядження) на предмет іпотеки. Крім того, для проведення реєстрації права власності до реєстраційної служби необхідно подати документи, які відсутні у іпотеко держателя та перебувають у іпотекодавця. Необхідний перелік документів передбачено «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011 року № 703 та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, відповідно до п.п. 26, 27 вказаного Порядку, для проведення державної реєстрації прав власності на інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності, а саме: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат, свідоцтво про право власності, інші документи. Відповідно до ст.. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав провадиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації. За умовами договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язувався не порушувати права іпотекодержателя. Таким чином, з метою захисту прав та інтересів позивача, існують підстави для витребування від іпотекодавця технічного паспорту та правовстановлюючого документу та предмет іпотеки (або їх дублікати). Також, через неможливість реалізувати права іпотекодавця за відсутності ключів від квартири, існують всі підстави для їх витребування у відповідача та передачі позивачу. Крім того, мешканці спірної квартири чинять перешкоду у доступі до предмету іпотеки, використовують квартиру для проживання, що є порушенням та обмеженням прав іпотекодержателя. Відповідно до вимог законодавства позивачем було направлено письмову вимогу про виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців (у зв'язку зі зверненням стягнення) та вимогу про направлення іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами. Однак відповідачем вимоги банку не виконано, тому просили звернути стягнення на предмет іпотеки; визнати за ними право власності на предмет іпотеки; припинити право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою; виселити останню та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані у спірній квартирі; витребувати від відповідача технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру; а також стягнути витрати по сплаті судового збору (а.с.3-9).

Позивач, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Підтримуючі заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутність, про що надав письмову заяву (а.с. 165).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмети спору, - Державної реєстраційної служби України, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. 05.05.2014 до суду надійшли пояснення представника третьої особи, у яких останній просив розглядати справу у його відсутність (а.с. 126-128).

Відповідач ОСОБА_1 не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні та не повідомила про причини неявки, у судове засідання, призначене на 23.06.2014, не з'явилась.

Згідно ч. 1 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до інформації, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС України в Донецькій області від 15.04.2014, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. На вказану адресу судом здійснювалися виклики відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 ЦПК України у разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи є поштові відправлення на 05.05.2014, 15.05.2014, 10.06.2014 та 23.06.2014, адресовані відповідачу, які були повернені до суду за закінченням строку зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Оскільки відповідачем не надано заяву про зміну місця проживання або місцезнаходження судові повістки із зазначенням дати надсилалися судом на вищевказану адресу.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

23.05.2008 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11350154000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 48195,00 доларів США, який зобов'язалась повернути у повному обсязі в строк до 23.05.2028 або достроково. Відповідно до п. 1.3.1 вказаного кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом складає 14,00 відсотків річних (а.с.12-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між позивачам та відповідачем був укладений договір іпотеки від 23.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1825 (а.с. 36-40).

Згідно вищевказаного договору іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку у забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв.м, житловою площею 29,50 кв.м, реєстраційний номер 14948461, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 1825 від 23.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с. 36-40).

Як вбачається з довідки-розрахунку через несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 11350154000 від 23.05.2008 станом на 28.01.2014 загальна сума заборгованості відповідача становить 685630,19 грн., з яких: 46989,00 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 375583,08 грн. - заборгованість за кредитом, 38789,83 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 310047,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 44).

Крім того, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора (а.с. 64-67).

Позивач, вважаючи, що, оскільки боржником не виконуються обов'язки з кредитного договору №11350154000 від 23.05.2008, тому в силу вимог Закону України «Про іпотеку» у ПАТ «Дельта Банк» виникло право на звернення стягнення на майно боржника у рахунок погашення кредитної заборгованості, звернувся з позовом до суду, в якому просив здійснити таке звернення в судовому порядку шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки за договором №11350154000 від 23.05.2008.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу забезпечення виконання грошового зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому до таких правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України в частині, що регулює питання забезпечення виконання зобов'язань, а також положення Закону України «Про іпотеку».

Приписами ч. 1ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що договір позики грошових коштів укладений у письмовій формі, договір іпотеки в установленому порядку посвідчений нотаріально, обидва договори підписані особисто ОСОБА_1 та представником позивача, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст. 629 ЦК України ці договори є обов'язковим для виконання.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тому законних підстав про визнання договору іпотеки недійсним немає.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушуються умови укладеного договору зі своєчасного повернення суми позики, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у сумі 685630,19 грн.

У позовній заяві позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі предмета іпотеки у його власність, мотивуючи свої вимоги положеннями ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 договору іпотеки від 23.05.2008 визначено, що іпотеко держатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 4.4 даного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства.

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 39 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. З урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що АКІБ «УКРСИББАНК» повністю виконало умови договору позики і ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 48195,00 доларів США під час підписання цього договору, проте в односторонньому порядку відмовилася від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики.

Таким чином суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на вказане майно.

Одночасно з цим судом звертається увага на те, що позовна вимога ПАТ «Дельта Банк» про припинення права власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.05.2008 не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки таке припинення в результаті звернення стягнення на майно не вимагається та презюмується внаслідок переходу права власності на нерухоме майно іпотекодержателю. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» в зазначеній частині.

Щодо вимог позову в частині виселення ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані у спірній квартирі, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. п. 42, 43 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Положеннями частин 2 і 3 статті 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що банком не дотримані вимоги вищеназваного закону, тому що вимога про звільнення квартири не була отримана, тому заявлені вимоги в частині виселення в примусовому порядку не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 525, 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, ст.. 9 ЖК України, ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», пунктом 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», пунктами 42, 43 Постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11350154000 від 23.05.2008 в розмірі 685630,19 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв. м, житловою площею 29,50 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 28.02.2003), ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Визнати за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, яке розташовано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Щорса, б. 36, корп.. Б) право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв. м, житловою площею 29,50 кв. м.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 28.02.2003), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПАТ «Дельта Банк», яке розташовано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Щорса, б. 36, корп.. Б, судовий збір в розмірі 3654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов