АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

7 лютого 2008 року                                    м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: головуючого Рибалко Л.І.,

суддів Новосядлої В.М. ,  Олєйникової Л.С. ,  Новодворської О.І.,  Лоленко А.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 серпня 2005 року і на ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року в справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по квартирній платі і комунальним послугам та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва про встановлення факту не проживання в квартирі,  зобов'язання позивача переоформити особовий рахунок,  провести перерахунок по квартирній платі,  стягнення надлишково стягнутих сум,  визнання відомостей,  викладених позивачем,  такими що не відповідають дійсності,  ганьблять честь,  гідність і ділову репутацію,  про відшкодування моральної шкоди,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

В серпні 2003 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі і комунальним послугам у розмірі 936 гривень 96 копійок за АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те,  що з травня 1999 року відповідачка не сплачує квартирну плату та комунальні послуги,  внаслідок чого утворився борг у розмірі 936 гривень 96 копійок.

У судовому засідання позовні вимоги позивачем були уточнені і вони просили стягнути з відповідачки ОСОБА_1 866 гривень 48 копійок.

Відповідачка,  заперечуючи проти позову,  звернулась до суду із зустрічною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва про встановлення факту не проживання в квартирі,  зобов'язання позивача переоформити особовий рахунок,  провести перерахунок по квартирній платі,  стягнення надлишково стягнутих сум,  визнання відомостей,  викладених позивачем,  такими що не відповідають дійсності,  ганьблять честь,  гідність і ділову репутацію,  про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те,  що з листопада 1995 року не проживала за місцем реєстрації,  про що письмово повідомила комунальне підприємство і просила нараховувати плату за комунальні послуги із розрахунку проживання і споживання комунальних послуг лише одним мешканцем - її чоловіком ОСОБА_3,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті чоловіка,  з кінця січня 2002 року вона знову проживає в своїй квартирі.

Просила визнати факт не проживання в квартирі з листопада 1995 року по кінець січня

2002 року.                                                      ,

Позивачка зазначає,  що у лютому 2002 року вона звернулась до позивача з заявою про перерахунок по сплаті за квартирну плату та за комунальні послуги за три останні роки - з лютого 1999 року по січень 2002 року,  враховуючи кількість осіб,  проживаючих в квартирі,  смерть чоловіка (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1),  та тарифи,  які на її думку були завищеними (замість 0.40 гривень за 1 кв.м.  позивачем нараховувалась квартирна плата виходячи із 0.45 гривень за 1 кв.м.

 

 

Справа № 33ц - 240 кс 07                           Категорія 12 ЦП:

AПП: Головуючий у першій інстанції Коваль M.П.

 

2

Крім того ОСОБА_1 вважає,  що Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва було порушено статтю 47 Закону України «Про інформацію»,  а саме були публічно поширені відомості,  які не відповідають дійсності,  ганьблять її честь і гідність. До таких відомостей ОСОБА_1 відносить те,  що на дверях під'їзду будинку були розміщені об'яви,  які повідомляли про те,  що її померлий чоловік ОСОБА_3  повинен сплатити заборгованість,  інакше не будуть подаватися гаряча та голодна вода,  опалюватись квартири і вивозитись сміття. При цьому не було жодної згадки про залишення тарифів по сплаті за комунальні послуги.

Вказаними діями відповідача їй була завдана моральна шкода у розмірі 1000 гривень.

Під час слухання справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово уточнювала і доповнювала свої позовні вимоги і остаточно просила:

· встановити факт її не проживання в квартирі з вересня 1999 року по 15 січня 2002 року,

· зобов'язати відповідача перевести на неї особовий рахунок на квартиру,  стягнути з позивача 93 гривні 66 копійок,  які були надлишково нараховані внаслідок завищення тарифів,

· зобов'язати відповідача встановити тариф на квартиру у розмірі 0.40 гривень за кв.м. ,

-               визнати відомості,  викладені позивачем в оприлюднених об'явах,  такими що не

відповідають дійсності,  ганьблять честь,  гідність і ділову репутацію її чоловіка Кушнікова І.М.  та

ОСОБА_1,

- стягнути у відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 серпня 2005 року,  залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року,  позов був задоволений частково: комунальному підприємству був поновлений строк звернення до суду,  стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по квартирній платі та по комунальним послугам у розмірі 866 гривень 48 копійок. У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва був задоволений частково: був встановлений факт не проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з вересня 1999 року по 15 січня 2002 року. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва на користь ОСОБА_1 надлишково сплачену квартирну плату внаслідок завищення тарифів у розмірі 93 гривні 60 копійок,  зобов'язано Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва встановити тариф 0.40 гривень за кв.м.  У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині відмови їй у задоволенні позову і в частині задоволення позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва до неї,  та направити справу на новий судовий розгляд через порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 202 ЦПК України в редакції 1963 року і статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1979 року "Про судове рішення",  рішення є законним тоді,  коли суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності із нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а при їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлення і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими у судовому засіданні.

Із матеріалів цивільної справи вбачається,  що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по квартирній платі і по комунальним послугам за АДРЕСА_1.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1993 року,  виданого Фондом комунального майна Радянського району м.  Києва,  АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності по 1\3 частині кожному: ОСОБА_3,  ОСОБА_1, ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3 помер.

Згідно із Довідкою бюро технічної інвентаризації від 13 травня 2005 року 2/3 частини вказаної квартири належить ОСОБА_1,  з яких 1\3 частина - на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1993 року і 1\3 частина квартири - на підставі Свідоцтва про право на спадщину,  виданого Першою київською державною нотаріальною конторою 20 вересня 2002 року.

Власником 1\3 частина квартири є син відповідачки ОСОБА_2.

Таким чином,  на час розгляду справи у судових інстанціях,  ОСОБА_1 була власником 2\3 частин АДРЕСА_1,  а ОСОБА_2 власником 1\3 частини цієї квартири.

Заборгованість по квартирній платі та комунальним послугам має місце за період з червня 2001 року по квітень 2002 року.

Вказаний період охоплює час коли в квартирі проживав і не оплачував квартирну плату і комунальні послугиОСОБА_3 (з червня 2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1) і час після смерті ОСОБА_3 (з 22 грудня 2001 року по квітень 2002 року).

Відповідно до статті 557 ЦК України в редакції 1963 року,  яка діяла на час виникнення і припинення правовідносин позивача з ОСОБА_3,  кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям,  які прийняли спадщину,  або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини.

Претензії пред'являються незалежно від строку настання права вимоги. Згідно із частиною 3 цієї статті недодержання правил,  передбачених цією статтею,  тягне за собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.

З наведеної норми права вбачається,  що шестимісячний строк не є строком позовної давності і до нього не застосовуються правила щодо перерви чи зупинення цього строку,  які встановлюються до позовної давності.

Про смерть співвласника квартири ОСОБА_3 позивачу стало відомо 21 травня 2002 року,  тобто через п'ять місяців з дня відкриття спадщини і претензії щодо заборгованості по квартирній платі і комунальним платежам не були пред'явлені ні спадкоємцям ні до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Вказаний факт був встановлений судові першої інстанції і зазначений в рішенні суду.

З наведених обставин вбачається,  що судом першої інстанції був неправильно застосований матеріальний закон щодо поновлення шестимісячного строку для пред'явлення претензій.

Згідно із частиною 3 статті ИЗ ЦК УРСР в редакції 1963 року і статі 360 ЦК України кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях,  пов'язаних з спільним майном,  і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів,  а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.

Стягуючи з відповідачки на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського райогіу м.  Києва заборгованість по квартирній платі та комунальним послугам,  суд першої інстанції виходив із того,  що після смерті чоловіка відповідачка з 15 січня 2002 року є єдиним власником квартири,  оскільки її син ОСОБА_2 відмовився від частки квартири,  яка належала йому на користь матері.

Але вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи,  відповідно до яких відповідачка є власником 2\3 частин квартири,  а її син ОСОБА_2 є власником 1\3 частини квартири.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва пред'явило позов лише до ОСОБА_1 і просить стягнути з неї заборгованість по квартирній платі у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 20 квітня 2005 року судом першої інстанції залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2. Але після залучення до участі у справі ОСОБА_2 позовні вимоги позивачем до нього,  у відповідності із вимогами статті 5 ЦПК України в редакції 1963 року,  яка діяла на той час,  не заявлялись.

 

4

Таким чином,  висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з тих підстав,  що ОСОБА_2 не є власником АДРЕСА_2 не відповідає фактичним обставинам справи.

Неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи,  в частині стягнення заборгованості по квартирній платі і комунальним послугам з ОСОБА_1 і відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2,  залишилось поза увагою апеляційної інстанції.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості по квартирній платі і за комунальні послуги не вбачається який розмір заборгованості має кожний співвласник квартири відповідно до його частки.

Оскільки згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України касаційна інстанція не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним,  то рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по квартирній платі і комунальним послугам у розмірі 866 гривень 48 копійок з ОСОБА_1 і в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.  Києва касаційна скарга не подавалась.

Підстав для скасування і зміни судових рішень в іншій частині немає.

Керуючись статтями 335,  336,  339 ЦПК України,  Законом України "Про внесення змін до закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-У та главою 2 розділу У ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

 

УХВАЛИЛА:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 серпня 2005 року і ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року в частині стягнення заборгованості по квартирній платі і комунальним послугам у розмірі 866 гривень 48 копійок з ОСОБА_1 і в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 серпня 2005 року і ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 20 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.