Єдиний унікальний номер 257/34871/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3027/2014

Головуючий у 1 інстанції Лях М.Ю. Єдиний унікальний номер 257/9487/13-ц

Доповідач - Бугрим Л.М. Номер провадження 22ц/775/3027/14

Категорія 27

Р І Ш Е НН Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Бугрим Л.М.,

суддів: Резнікової Л.В. , Гапонова А.В.

при секретарі: Баранчикову Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ПАТ «КБ «Приватбанк» ( далі банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову банк посилався на те , що на підставі заяви позичальника ОСОБА_2 № DNH4KP30900379 від 13 квітня 2006 року він отримав кредит у сумі 3563,30 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на та, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам « Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) для погашення заборгованості . який складається із заборгованості за кредитом, по відсоткам , комісією, а також інших витрат згідно з умовами . Однак, відповідач порушив умови договору. Станом на 12 липня 2013 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором на суму - 41827,87 грн., яка складається з наступного: 3563,30 грн. - заборгованість за кредитом; 10722,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 25074,37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5. умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1967,99 грн. - штраф (процентна складова.

На підставі наведеного банк просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Рішенням суду в задоволенні позовних вимог банку було відмовлено

На вказане рішення суду банком була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення, постановлення нового рішення, яким слід позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом зроблено помилковий виснвок про те, що банком було пропущено строк позовної давності . Судом не було враховано , що згідно з п.5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за данним договором встановлюється тривалістю в п'ять років. Останній платіж за договором відповідачем було сплачено 22.02.2010 року на суму 2998 грн., а позовні вимоги були пред'явлені та розраховані станом на 12.07.2013 року в межах строку позовної давності. Вчинений ОСОБА_2 платіж перериває перебіг строку позовної давності, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск банком строк позлвної давності для захисту порушеного права є помилковим.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке відбувалось 14 травня 2014 року представник банку Кахраманов Р.Н. та у судовому засіданні, яке відбувалось 11 червня 2014 року представник банку Чумак С.О. просили рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання 12 липня 2014 року представник банку не з»явився. Банком на адресу суду направлена заява про розгляд справи за відсутністю представника банку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з»явився. За данним власника гуртожитку КП « Трест Донецькжитлобуд № 1 « у якому відповідач був зареєстрований , ОСОБА_2 з 2005 року у ньому фактично не проживав, знятий з реєстрації 24.02.2010 року ( а.с. 22, 82, 83, 84 ) На данний час фактичне місце проживання та перебування відповідача невідоме , тому його виклик до суду було здійснено у порядку ч.9 ст. 74 ЦПК України через оголошення у пресі. Зокрема, через оголошення в газеті « Урядовий кур'єр « , яка є газетою центральних органів виконавчої влади, відповідача було сповіщено про час та місце розгляду справи на 11 червня та на 12 липня 2014 року, а тому апеляційний суд вважає дотриманими вимоги закону щодо сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними публікаціями про виклик відповідача через газету.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників банку , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду- скасуванню, по справі необхідно постановити нове рішення , яким позовні вимоги банку слід задовольнити частково виходячи з наступного .

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим вказаним вимогам судове рішення не відповідає , оскільки при розгляді справи судом не були повно та всебічно досліджені обставини справи а надані докази , було невірно застосовано матеріальний закон та зроблені невірні правові висновки

Зокрема з матеріалів справи вбачається та підтверджується наданим банком доказами про те, що 13 квітня 2006 року на підставі заяви позичальника ОСОБА_2 між ним та банком було укладено кредитний договір № DNH4KP30900379 , який складається з заяви позичальника та умов надання надання кредиту фізичним особам « Розстрочка» ( далі умови) , що підтверджено підписом відповідача . На підставі цього договору відповідач отримав кредит на придбання мобільного телефону та домашнього кінотеатру у сумі 3563,30 грн. на строк 18 місяців по 15.10.2007 року включно, зі сплатою за його користування 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у заяві та умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в умовах. Відповідно до умов погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 10» по « 17» число кожного місяця. позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 240,17 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Між тим , відповідач порушив умови договору і у нього станом на 12 липня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яку банк визначив у сумі 41827грн.87 коп

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного Кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання..

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з того , що відповідач порушив умови договору у позича виникло право на стяненння суми боргу в примусовому порядку.

Між тим , відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини виникли з приводу повернення заборгованості по споживчому кредиту, до яких застосовуються положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якого кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а позовна давність в спорах про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони в спорі та вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Однак, такий висновок суду є помилковим , а тому з ним не можна погодитись.Судом першої інстанції невірно було застосовано матеріальний закон та зроблено невірний правовий висновок .

Зокрема, відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу строку позовної давності передбачений ст. 261 ЦК України. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Застосування положень п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» можливе у випадку позасудового порядку повернення споживчого кредиту (вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі за №6-126цс13) , що не було враховано судом першої інтанції

Також судом не були враховані і інші обставини, що мають значення для справи . Зокрема ,з обставин справи вбачається і на це посилається апелянт , що відповідачем 22 лютого 2010 року у погашення кредиту була перерахована сума 2998 грн., а тому сплата суми перервала перебіг строку позовної давності

Апеляційний суд вважає , що вказані доводи заслуговують на увагу.

Дійсно як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем 22 лютого 2010 року була сплачена сума у погашення кредиту у розмірі 2998 гривень ( а.с. 4-4 зв.)

Відповідно до положень ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.Згідно з положенням ч.3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, враховуючи часткову сплату боргу відповідачем у погашення кредиту строк позовної давності 22 лютого 2010 року є перерваним і починається заново .

Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції .

Виходячи з наведеного, загальний строк для звернення до суду за захистом порушеного права у банка скінчився 22 лютого 2013 року , а позов ним заявлено до суду 24 липня 2013 року , тобто банком було пропущено строк для захисту порушеного права.

Разом з тим , відповідач не звертався до суду до винесення судового рішення з заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, що випливає з положень ч. 3 ст. 267 ЦК України. В матеріалах справи така заява відсутня , а тому апеляційний суд при відсутності такої заяви не може вирішувати питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності .

Також апеляційний суд не може погодитись і з доводами апелянта про те, що згідно з п. 5.5. умов надання банком споживчого кредиту фізичним особам строк позовної давності для захисту порушеного права визначено у п'ять років .

В судовому засіданні апеляційного суду банком було надано екземпляр Умов надання банком споживчого кредиту фізичним особам « Розстрочка» ,які були прийняті наказом банку № 391 від 21.03.2006 року « Про актуалізацію договірної бази по направленню «Розстрочка « була затверджені нова редакція договірної бази для технологій « Розстрочка», « Експрес розстрочка» по договорам на суму не більш ніж 10000 грн.

Вказані умови були чинними на час укладання кредитного договору між банком та ОСОБА_2 , однак в них взагалі відсутній п.5.5 на який посилався апелянт і цими умовами не передбачено збільшення строку позовної давності..

На вказані обставини також не було звернуто увагу суду першої інстанції та не запропоновано банку надати умови, які діяли на час укладання кредитного договору.

Таким чином , виходячи з наведеного , апеляційний суд вважає доказаним факт заборгованості за кредитом у сумі 3563,30 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 10722 грн. 21 коп., які слідує стягнути з відповідача;

Стягнення пені передбачено пунктом 5.1 чинних умов відповідно до якого при порушенні позичальником будь- якого із зобов'язань передбачених заявою та п. 32.2 , 3.2.3 даних умов банк має право нарахувати , а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу , але не менш 1 грн за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з положень пункту 5.1 зазначених умов та враховуючи , що пеня нараховується окремо за кожен рік виходячи з положень ч.1 ст. 258 ЦК України то її розмір за період з 12 липня 2007 року по 12 липня 2013 за 360 днів року складає суму ( 3563 грн + 10722 грн. 21 коп. х 0, 15 % х 360 днів ) 7714 грн. 80 коп. , тому апеляційний суд вважає необхідним позовні вимоги банку в частині стягненні пені задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь банку пеню за порушення умов кредитного договору у сумі 7714 грн. 80 коп.

Разом з тим, чинними умовами надання банком споживчого кредиту фізичним особам,які були прийняті наказом банку № 391 від 21.03.2006 року « Про актуалізацію договірної бази по направленню «Розстрочка « не передбачено стягнення штрафу ( фіксована частини ) та штрафу ( процентна складова ) за неналежне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором , тому апеляційний суд вважає необхідним відмовити банку у позові про стягнення сум штрафу у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Таким чином , загальна сума заборгованості за кредитним договором , яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку складає 22000 грн 31 коп.

При зверненні до суду банком було сплачено судовий збір у сумі 418 грн.28 коп. , тому враховуючі , що позовні вимоги задоволені частково на підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на коритсть банку слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у сумі 220 грн.

Разом з тим , при подачі апеляційної скарги банком не було оплачено судовий збір в сумі 209 грн. 14 коп. , тому з банку слід стягнути судовий збір судовим рішенням за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України), код ЕДРПОУ апеляційного суду 02891428, пункт 1.14,розрахунковий рахунок 31212206780004,одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район ,ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКУ у Донецькій області.

Керуючись ст ст. 303.304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України , апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2013 року скасвувати .

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в с. Больше Солдатське Суджанського району Курської області заборгованість за кредитним договором у сумі 22000 ( двадцять дві тисячі) 31 коп та понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 220 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України), код ЕДРПОУ апеляційного суду 02891428, пункт 1.14,розрахунковий рахунок 31212206780004,одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район ,ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКУ у Донецькій області.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :