Справа № 259/4149/14-ц
Провадження № 4-с/259/29/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" червня 2014 р. м.Донецьк
Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого – судді: Добнєва С.С.,
при секретарі: Юркіній Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-
В С Т А Н О В И В:
До Куйбишевського районного суду м. Донецька звернувся представник Моторного (транспортного) страхового бюро Українив порядку ст. 383 ЦПК України зі скаргою на дії державного виконавця з відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі.
В обґрунтування скарги скаржник посилався на те, що постановою державного виконавця ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку від 11.02.2014 року було відмовлено у відкритті виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі.
Державним виконавцем було встановлено, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме: у виконавчих листах відсутній індивідуального ідентифікаційного номеру боржника або номера і серії паспорта, що заявник вважає неправомірним, тому просив суд визнати такі дії держвиконавця неправомірними, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2014.
Представник заявника в судове засідання не з’явився, просив розглянути скаргу без його участі.
Державний виконавець ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України, заяв про відкладання слухання справи від останнього не надходило.
Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Статтею 383 ЦПК України визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, № 606-XIV з подальшими змінами, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. Пункт 3 частини 1 цієї статті Закону містить вимогу про зазначення у виконавчому документі повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб-громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Таким чином, наведені норми статті 18 та норми статей 1, 5, 6, 17-19 Закону України “Про виконавче провадження” передбачають обов'язкове зазначення даних про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серію паспорта боржника для фізичних осіб-громадян України - лише у тому разі, якщо така інформація стала відома суду при розгляді справи.
З матеріалів справи № 2/259/2132/13 вбачається, що 06.12.2013 Куйбишевським районним судом м. Донецька за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування у сумі 9769,63грн., витрати понесені для встановлення розміру збитку та збору документів по справі у сумі 720,00грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 1500грн., судовий збір у розмірі 229,40грн., однак матеріали справи не містять будь-яких даних про ідентифікаційний номер ОСОБА_1 або номер і серію паспорта боржника, що і зумовило відсутність такої інформації і у виконавчому документі.
При цьому, суд зважає на те, що відсутність даних відомостей не є перешкодою у проведенні виконавчих дій, оскільки Закон України “Про виконавче провадження” наділяє державного виконавця можливістю в межах своїх владних повноважень вжити заходів стосовно витребування даної інформації, що відповідатиме положенням ч.2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” про те, що державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а наявність інших, вже вказаних у виконавчому документів даних, надає можливість з'ясувати необхідні додаткові відомості самим державним виконавцем в ході примусового виконання.
Одночасно, суд відзначає, що відповідно до ч.5 ст. 124 і ч.3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Після ухвалення судового рішення, яке має законну силу, закінчується провадження у справі, у зв'язку з чим суд також не має повноважень на витребування доказів наявності індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника відповідно до норм чинного законодавства, яке регулює процесуальні дії суду щодо витребування доказів у справі.
Відповідно до вимог статті 14 ЦПК України, ч.1 - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами; ч.2 - невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, Європейським судом з прав людини, судова практика якого за ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що обов'язковість судових рішень (яка передбачає і їх виконуваність) гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у протилежному випадку право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін (рішення ОСОБА_3 проти України від 15 січня 2010 року).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця з відмови у відкритті виконавчого провадження у даній справі, чим порушені права заявника, що підлягають захисту порядком, передбаченим ст.ст. 383, 387 ЦПК України шляхом визнання дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови ВП № 42028752 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2014 року з примусового виконання судового рішення за виконавчим листом 2/259/2131/13 виданий 31.01.2014, та зобов'язанням державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби усунути порушення шляхом відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження – задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 з винесення постанови ВП № 42028752 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2014 за виконавчим листом № 2/259/2132/13 виданий 31.01.2014 за рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06.12.2013 по цивільній справі за позовом
Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов’язаних з регламентною виплатою, - неправомірними.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_4 з винесення постанови ВП № 42028752 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2014.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 2/259/2132/13 виданий 31.01.2014 за рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06.12.2013 по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов’язаних з регламентною виплатою, - неправомірними.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька, шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя: